Після призначення інтерферону та його аналогів необхідно здійс-нювати поточний контроль за станом імунної системи.

Перспективним вважається призначення індукторів інтерферо-ну (аміксин, ларифан, неовір). Аміксин можна призначати перо рально (по 0,15—0,3 г через день), ларифан— внутрішньом'язово (по 1 мл 1 раз на 4 доби, всього 3—5 ін'єкцій), неовір— також внутрішньом'язово з розрахунку 5—10 мг на 1 кг маси тіла 1 раз на добу з інтервалом 24 год (всього 10 ін'єкцій).

Як етіотропний засіб застосовують також рибонуклеазу (РНКазу) по ЗО мг внутрішньом'язово через кожні 4 год протягом 4—5 днів. Але ефект від лікування форм з ураженням ЦНС сумнівний, бо РНКаза практично не долає гематоенцефалічного бар'єра.

При лікуванні усіма білоквмісними препаратами необхідно до-тримуватись обов'язкової умови — ставити пробу на чутливість до чужорідного білка, щоб запобігти розвиткові тяжких побічних реак-цій.

Не отримано позитивного ефекту від лікування менінгеальної й вогнищевої форм рибавірином, бо він також не долає гематоенце-фалічного бар'єра.

Таким чином, етіотропне лікування кліщового енцефаліту ще за-лишається серйозною медичною проблемою.

Обсяг і особливості патогенетичної терапії при різних клінічних формах кліщового енцефаліту визначаються особливостями перебі-гу, вираженістю окремих проявів.

Парентеральна й пероральна детоксикація проводиться за загаль-ноприйнятими правилами з урахуванням електролітного балансу крові, КОС, діурезу, показників гематокриту та ЦВТ.

При гіпертермії показані жарознижувальні засоби (анальгін, але не аспірин). Кортикостероїди застосовують для лікування всіх клінічних форм, які супроводжуються ураженням головного і/або спинного мозку, тим більше, що в патогенезі порушень, які виника-ють, певна роль може належати автоімунним процесам.

Дози, схеми, доцільність призначення кортикостероїдів визнача-ються суворо індивідуально.

Одночасно з кортикостероїдами необхідно призначати антибіоти-ки, враховуючи можливість активації бактерійної інфекції на фоні імуносупресивної терапії.

Хворих із тяжким перебігом кліщового енцефаліту, з бульбарни-ми порушеннями переводять на ШВЛ. За наявності судомного синд-рому показано призначення протисудомних засобів внутрішньовен-но і/або внутрішньом'язово (оксибутират натрію близько 50 мг на 1 кг маси тіла за добу, седуксен та його аналоги). У разі відсутності ефекту додатково вводять аміназин, барбітурати в загальноприйня-тих дозах.

Поліморфози клінічних симптомів, зумовлених ураженням нерво-вої системи (бульбарні розлади, судоми, гіперкінези, парези тощо,досить часте їх поєднання), вимагає уважного спостерігання за хво-рим і розроблення суворо індивідуальної та динамічної лікуваль-ної тактики в кожному випадку. Звичайно така тактика є резуль-татом спільної діяльності різних спеціалістів— реаніматолога, ін-фекціоніста, невропатолога. Після згасання гострих явищ показані фізіотерапевтичні процедури, масаж, ЛФК.

Порядок виписування зі стаціонару. Тривалість стаціонарно-го лікування залежить від форми хвороби, її тяжкості, наявності й характеру ускладнень і становить приблизно 25—40 днів. Хворих із клінічними формами, що перебігали з ураженням ЦНС, виписують не раніше ніж через 2—3 тиж після нормалізації температури тіла навіть у разі легкого перебігу й зникненні у них неврологічних роз-ладів. Неврологічні порушення, що зберігаються після нормалізації температури тіла та припинення інтоксикації, нерідко є підставою для переведення хворого в неврологічний стаціонар з метою подаль-шого лікування. Питання про допущення до роботи (навчання) вирі-шується невропатологом (краще тим, хто спостерігав хворого в ста-ціонарі) у кожному випадку індивідуально. Після виписування таких хворих терміни тимчасової непрацездатності нерідко можуть стано-вити 2—4 міс. Диспансерне спостерігання здійснюється невропато-логом упродовж 1 року — 2 років, але ці терміни можуть бути значно довшими при хронічній (прогредієнтній) формі.

Профілактика. Загальна профілактика полягає у запобіганні за-раженню на кліщовий енцефаліт: ретельне термічне оброблення мо-лочних продуктів, знищення кліщів та захист від нападу шляхом ви-користання захисного одягу й репелентів.

Кліща, що заглибився в шкіру, краще видалити в медичному за-кладі. Уражену ділянку добре змащують вазеліном (що утруднює до-ступ кліщеві кисню), а тоді захоплюють кліща пінцетом і видаляють обережними обертальними рухами проти годинникової стрілки.

Специфічна невідкладна профілактика кліщового енцефаліту полягає в уведенні у першу добу після укусу й видалення кліща спе-цифічного донорського імуноглобуліну внутрішньом'язово (дорос-лим 3 млвнутрішньом'язово одноразово).

Специфічну планову профілактику проводять у природних осе-редках кліщового енцефаліту живими або вбитими рекомбінант-ними генно-інженерними вакцинами проти кліщового енцефаліту. Для імунізації дорослих застосовують інактивовану концентровану суху або рідку культуральну вакцину. Курс вакцинації складаєть-ся із 2 щеплень з інтервалом у 3 міс. Першу вакцинацію проводять у листопаді-грудні, першу ревакцинацію — одноразово через рік, далі — кожні 3 роки. Недостатньо напружений імунітет після такої