Найбільш чутливою є реакція нейтралізації (РН), яка дозволяє визначити нейтралізуючі антитіла з першого тижня захворювання й потім протягом багатьох років, високі титри їх зберігаються часом протягом усього життя.

РЕМА використовується для нарізного визначення IgG і ІдМ-антитіл. При первинній інфекції специфічні ІдМ-антитіла виявляють-ся закономірно. Особливо цінна ця реакція при обстеженні осіб, які проживають в ендемічних регіонах, оскільки дозволяє розрізняти свіжі та анамнестичні антитіла.Серологічні реакції ставлять у динаміці, результат оцінюють за наростанням титру антитіл.

Критерії діагнозу. Діагноз жовтої гарячки ґрунтується на комп-лексі епідеміологічних, клінічних, лабораторних даних, а саме:—

перебування хворого в неблагополучному щодо жовтої гарячки регіоні не більше ніж за 10 днів до початку захворювання;—

гострий, раптовий початок хвороби з вираженими проявами за-гальної інтоксикації (нудота, блювання, головний та м'язовий біль);—

двохвильова гарячка з короткочасним безгарячковим періо-дом, що розділяє ці хвилі;—

яскрава гіперемія шкіри та склер з геморагіями, «амарильна маска»;—

жовтяничність шкіри та склер, що поступово наростає;—

збільшення печінки й селезінки;—

олігурія, а іноді й анурія;—

спрага;—

кровоточивість (носові, шлункові, кишкові кровотечі);—

тахікардія, що змінюється різкою брадикардією;—

лейкопенія, прогресуюча анемія;—

у сечі — еритроцити, білок;—

біохімічні показники, що свідчать про наростання цитолізу ге-патоцитів, ГНН.

Слід пам'ятати, що жовтій гарячці притаманна певна черговість (стадійність) появи перелічених ознак (див. клініку), і це необхідно враховувати в разі виявлення чи відсутності будь-якого симптому. Наявність класичної тріади (жовтяниця, крововиливи й виражена альбумінурія) — показник тяжкості перебігу жовтої гарячки. Однак при блискавичній формі найяскравіші клінічні прояви іноді не всти-гають розвинутися.

Вирішальне значення для встановлення діагнозу мають лабо-раторні дослідження, зокрема серологічні реакції (РЗК, РН, РГГА, РЕМА).

Диференціальний діагноз. При жовтій гарячці від вчасного вста-новлення діагнозу може залежати життя хворого. Тому дуже важли-во розпізнати це захворювання в перші дні, ще на хвилі першої га-рячки (ранній період).

Грип та жовта гарячка мають такі подібні риси, як гострий поча-ток, висока, але короткочасна гарячка, головний біль, ломота в усьо-му тілі, гіперемія шкіри, ін'єкція судин склер.

Відмінності грипу:—

виражена сезонність (холодна пора року);—

повсюдне поширення з тенденцією до епідемічного за відсут-ності переносників;—

наявність катарального синдрому;— печінка, селезінка не збільшені;—

можливі носові кровотечі, але шлунково-кишкові, маткові — не властиві;—

не характерна рясна геморагічна висипка (хоча поодинокі дріб-ні геморагії можуть з'являтися при дуже тяжкому перебігові);—

немає жовтяниці;—

відсутня друга хвиля гарячки;—

не розвиваються печінкова та ниркова недостатність, а тому й лабораторні показники, які характеризують цей стан, залишаються нормальними.

Багато спільного має жовта гарячка з гарячкою Които-Крим. го-стрий початок, виражена інтоксикація, двохвильова гарячка, гемо-рагічна висипка та ймовірність розвитку масивних кровотеч. Тому диференціальний діагноз може бути особливо складним. Відрізнити гарячку Конго-Крим допоможуть такі її особливості:—

менш рясна геморагічна висипка;—

не характерне тяжке ураження нирок, тим більше з розвитком ГНН;—

не характерне тяжке ураження печінки;—

жовтяниця нерізко виражена, рівень непрямого білірубіну підвищений більше, ніж прямого.

За наявності гарячки та геморагічного синдрому треба завжди пам'ятати й про такі хвороби, як гарячки Ласса, Ебола, Марбург, якщо хворий прибуває з місцевостей, в яких вони реєструються (ди-ференціальний діагноз із цими захворюваннями див. у відповідних розділах — III том). Під час диференціації з цими захворюваннями епідеміологічний анамнез (більш обмежені зони їх поширення, ін-ший механізм передавання) та специфічні методи діагностики набу-вають особливо важливого значення.

З раптового підвищення температури тіла до високих цифр, ін-токсикації (головний біль, ломота в тілі) може починатися й тропічна малярія. До того ж при ній, як і при жовтій гарячці, спостерігається збільшення печінки та селезінки, ураження нирок (у разі розвитку гемоглобінурійної гарячки), жовтяниця, можуть виникати й ознаки ураження ЦНС. Схожий також епідеміологічний анамнез (зона по-ширення, сезонність).

Основні відмінності тропічної малярії:—

при первинній малярії гарячка постійного типу триває лише де-кілька днів, потім вимальовуються типові малярійні пароксизми (оз-ноб -> жар -> піт);—

селезінка збільшена більш значно, ніж печінка;—

у крові з перших днів виявляють лейкоцитоз;—

не властива геморагічна висипка, великі кровотечі;—

жовтяниця має не помаранчевий, а жовтавий відтінок;— у крові значно переважає непрямий білірубін;—

при розвиткові гемоглобінурії сеча набуває чорного кольору;—

у крові виявляються малярійні плазмодії.

З підвищення температури тіла, явищ загальної інтоксикації мо-же починатися вірусний гепатит А. До того ж, так само як і при жов-тій гарячці, після зниження температури тіла з'являється жовтянич-ність, виражене збільшення печінки і селезінки. При тяжкому пере-бігу, хоча й рідко, спостерігаються геморагічні прояви (носові крово-течі, посилення кровотеч у жінок при місячних).

Відмінності ВГА:—

початок звичайний, не такий раптовий і температура тіла не до-сягає таких високих показників, як при жовтій гарячці;—

не буває другої хвилі гарячки;—

відсутні яскрава гіперемія верхньої частини тулуба, шкіри, склер, геморагічна висипка;—

властива брадикардія в усі періоди хвороби;—

не розвивається ураження нирок, тим більше до стану ГНН;—

у крові — помірна лейкопенія з лімфоцитозом та уповільнена ШОЕ в усі періоди хвороби, анемія не характерна;—

АлАТ і АсАТ значно збільшені, при цьому АлАТ збільшена біль-ше, ніж АсАТ.

І для висипного тифу, і для геморагічної гарячки характерні деякі схожі прояви: гострий початок, висока температура тіла, гіперемія шкіри, геморагічна висипка, збільшення печінки й селезінки. Але іс-нують істотні відмінності висипного тифу:—

гарячка не буває двохвильовою, вона триваліша (до 14 днів), з двома «врізами»;—

не характерний виражений геморагічний синдром з масивни-ми кровотечами (переважає не гіпо-, а гіперкоагуляція);—

геморагічна висипка дрібнокрапчаста, локалізується переваж-но на тулубі, згинальній поверхні рук;—

виявляється позитивний симптом Говорова—Годельє;—

немає вираженої жовтяниці;—

не розвивається ГНН (якщо виникає анурія, вона має централь-ний генез), тому ниркові тести залишаються нормальними;—

характерна тахікардія, яка зазвичай поєднується з порушенням серцевого ритму;—

у крові виявляється помірний нейтрофільний лейкоцитоз з перших днів;—

у сечі відсутні