Для лікування ентезопатій, артритів крупних суглобів використовують локальну глюкокортикоїдну терапію – внутрісуглобове чи періартикулярне введення глюкокортикоїдів (дипроспан, метипред, флостерон, кеналог, аристопан). Курс лікування внутрісуглобовими інєкціями становить 3-6 введень з інтервалом 7-10-15 днів, для похідних бетаметазону – 1-1,5 місяці. Доза глюкокортикоїдів залежить від величини суглобів. Так, в колінний суглоб вводять 20-40 мг метипреду, 20-40 мг кеналогу; періартикулярно у разі ентезопатій – по 5-10 мг.

Показами до системного застосування глюкокортикоїдів є:

висока активність недуги; вісцерити; наявність іриту; відсутність ефекту від НСПЗП;

Застосовують преднізолон (15 – 20 – 30 мг) впродовж 2-3 тижнів з поступовим сходинчастим зменшенням дози.

Базова терапія спрямована на зменшення проявів імунокомплексного механізму запалення. Препаратами вибору при АС без системних проявів є салазопохідні – салазопіридазин або сульфосалазин. Сульфосалазин є конюгатом 5-аміносаліцилової кислоти і сульфапіридину, що володіють відповідно протизапальною і антимікробною активністю. Вважається, що сульфосалазин є найбільш ефективним у пацієнтів, в яких доведено носійство Klebsiella pneumoniе в кишечнику. Механізми дії препарату остаточно не зясовані. Найважливішим молекулярним механізмом, що визначає “імунні” ефекти сульфосалазину, є гальмування фактора транскрипції NF-kB. Цей білок відіграє фундаментальну роль у регуляції синтезу багатьох цитокінів, що приймають участь у розвитку імунної відповіді і запалення Рекомендується наступна схема застосування сульфосалазину [Dougados M., 1998]:

Зазвичай використовується доза 2 г (1,5–3 г; 40 мг/кг/день) по 1 г двічі на день з їдою. Схема прийому: 1-й тиждень – 500 мг; 2-й тиждень – 1000 мг; 3-й тиждень – 1500 мг; 4-й тиждень – 2000 мг. Остання доза є терапевтичною; для досягнення клінічного ефекту препарат необхідно приймати 4-6 місяців, після чого переходять на підтримуючу дозу 500-1000 мг, яку приймають постійно. Для запобігання розвитку побічних ефектів необхідно проводити моніторинг загального аналізу крові (перші 3 міс. – 1 раз в 2 тижні; наступні 3 міс. – 1 раз у місяць, далі – кожні 3 міс.). При появі болів у горлі, виразок в роті, виразної слабості, гарячки препарат необхідно відразу самостійно відмінити.

Іншим базовим препаратом, що застосовується в лікуванні АС, є Д-пеніциламін. Однак дані про його дієвість вельми суперечливі. Він проявляє ефективність на ранніх стадіях захворювання (І-ІІ стадії). Терапевтична доза становить 600 мг/добу впродовж 3-4 місяців. При досягненні стійкого клінічного ефекту дозу зменшують до 150-300 мг/добу. Значні побічні ефекти Д-пеніциламіну (синдром Лайєла, нефротичний синдром, агранулоцитоз) також вимагають ретельного контролю і проведення щотижневого моніторингу загального аналізу крові і сечі.

При тяжкому, швидко прогресуючому перебігу АС з гарячкою і вісцеральними проявами показана терапія цитостатиками: метотрексат – 7,5-10 мг/тиждень, азатіоприн – 100-150 мг/добу, хлорбутин – 4-6 мг/добу.

Системна глюкокортикоїдна терапія використовується у хворих тільки за умов високої активності, що не корегується НСПЗП, гарячки, ураження внутрішніх органів, швидкого прогресування. Призначають преднізолон у дозі 20-40 мг/добу до досягнення ефекту. Потім препарат поступово відміняють.

З метою зменшення м’язового спазму та патологічної напруги м’язів призначають:

мідокалм 100-150 мг/добу

сирдалуд 4-6 мг/добу

скутаміл – С. (1 табл 3 рази на день)

ізопретан (25 мг 2-3 рази на день)

баклофен (по 0,25 табл 2-3 рази на день поступово збільшуючи дозу до 1 табл 2 рази на день).

Препарати розрізняються між собою рівнем регуляції мязового тонусу. Так, баклофен має мязовий рівень регуляції, впливаючи на актино-міозиновий комплекс, Са++, АТФ; сирдалуд впливає на сегментарно-периферичне нейронне коло (-, -мотонейрони спинного мозку); мідокалм проявляє супрасегментарний рівень регуляції (мозочок, вестибулярні ядра, ретикулярна формація, стріо-палідарна системна, рухова кора). Мідокалм має також місцевоанестезуючу дію, обумовлену хімічною подібністю до лідокаїну. Препаратом вибору при лікування мязового спазму у хворих на АС є мідокалм. Він добре переноситься хворими у високих добових дозах (150-450 мг/добу), не має седативного ефекту, до нього не розвивається звикання, добре комбінується із НСПЗП, може застосовуватися в будь-яких вікових групах. На фоні застосування міорелаксантів можна добитися зниження дози НСПЗП і аналгетиків. Через виражений мязовий спазм ці препарати хворі вимушені приймати постійно з невеликими перервами між курсами.

Судинні препарати для покращання кровопостачання і процесів мікроциркуляції:

ніфедипін (коринфар) по 10 мг 4 рази на день

трентал (пентоксифілін) по 1 табл. 3 рази на день або довенні ін’єкції по 5,0 мл; вазоніт по 600 мг 1 раз на день

нікотинова к-та 1% - 1,0 мл за наступною схемою:

1день – 1 мл, 2 день – 2 мл, 3 день - 3 мл, 4 день – 4 мл, 5 день – 5 мл, 6 день - 4 мл, 7 день – 3 мл., 8 день – 2 мл, 9 день – 1 мл, 10 день – 1 мл.

ксантинолу нікотинат по 1 табл. з рази на день

антуран 600 – 800 мг на день

доксіум

продектин.

Для підсилення протизапального ефекту широко використовують ензимотерапію. Призначають вобензим по 5 драже 3 рази на день за 40 хв. до їди.

Перспективи лікування АС. В останні роки нагромаджено значний досвід клінічного використання антагоністів фактора некрозу пухлин- (ФНП-), ефективність яких навіть перевищує ефект при РА. Рекомендуються наступні дози препаратів: інфліксимаб по 5 мг/кг у вигляді тривалої (не менше 2-х год) довенної інфузії; після першої інфузії препарат вводять на 2-ому і 6-ому тижнях, а потім 1