ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ З ІНФЕКЦІЄЮ

Незалежно від характеру лікуваль-них заходів метою місцевої терапії є:

а) зменшення чи ліквідація больових відчуттів; б) обмеження поширення запального процесу та деструкції тка-нин; в) налагодження доброго відтоку ексудату з осередку, що сприяє змен-шенню інтоксикації та кількості мік-рофлори в зоні інфекції; г) гальмуван-ня розвитку чи зменшення кількості мікрофлори у осередку інфекції.

У початковій стадії гнійної інфек-ції — серозного запалення — місцеве лікування здійснюється консерватив-ними заходами, серед яких головним є іммобілізація ураженого органа, на-кладання (при зовнішній локалізації) пов'язок — примочок з 95 % етано-лом, який шляхом дегідратації тка-нин зменшує їх набряк і біль та пору-шення кровообігу; опромінення осе-редку інфекції ультрависокої частоти променями (УВЧ) чи опромінення розфокусованим промінням лазера — таке опромінення має протизапальну дію. Якщо осередок інфекції локалі-зується на кінцівках, зокрема на паль-цях, добрий ефект забезпечує про-відникова новокаїнова блокада 0,25— 0,5 % розчином новокаїну з антибіо-тиками за Вишневським проксималь-ніше від осередку на рівні незапале-них тканин (біля основи пальця при підшкірних панариціях кінцевої чи середньої фаланги або на рівні дис-тальної частини передпліччя при по-чаткових формах сухожильного пана-рицію та флегмонах кистей) або ко-ротка новокаїнова блокада навколо осередку інфекції, але не через запа-лені тканини (наприклад, ретромам-марна блокада при маститі). Одночас-но з такою блокадою на осередок на-кладають масляно-бальзамну пов'яз-ку Вишневського. Ураженому органу створюють підвищене положення (за допомогою пов'язки чи підставки) для зменшення припливу та полшшення відпливу крові. В останні роки по-відомляється про терапевтичну ефек-тивність постійного гальванічного струму, між електродами якого роз-міщують уражений орган чи все тіло (А.В. Алексеенко, В.В. Тарабанчук, 1991). Паралельно з місцевим консер-вативним лікуванням у більшості ви-падків проводять і загальну терапію протимікробними засобами — анти-біотиками чи іншими препаратами (перорально або ін'єкційним шляхом у відповідних дозах та з урахуванням чутливості інфекції до антибіотика).

Треба наголосити, що лише кон-сервативна місцева терапія здатна обір-вати тільки початкові форми запален-ня (головним чином серозного) в м'я-ких тканинах (поверхневий панарицій, інфільтрат в зоні рани, мастит, ери-тематозна та еритематозно-бульозна бешиха тощо). Її продовжують лише тоді, коли через 12—24 год є відчутні ознаки поліпшення стану хворого,

У двопросвітних дренажах спеціаль-ної конструкції промивання і відтік з порожнини відбувається через дренаж (трубку). Поряд з такими активно-па-сивними, постійної чи періодичної дії, припливно-відпливними дрснажами широке застосування мають трубчасті закриті дренажі, призначені для аспі-рації через них гнійного ексудату та введення, інстиляції в гнійну порож-нину (абсцес легень, печінки) анти-біотиків чи антисептиків, а також за-криті дренажі для активної вакуумної постійної аспірації гнійного ексудату з різних порожнин. Це вакуумний дре-наж Редона, один кінець якого з бічни-ми отворами вводиться в гнійну порож-нину, а другий з'єднується з герметич-но закритою склянкою з низьким тис-ком у ній, в яку аспірується гнійний ексудат, завдяки чому спадається гнійна порожнина. Склянка може бути замінена гумовим балоном ("гру-шею"), під час стискання стінок якої створюється в ній вакуум, який і зу-мовлює відсмоктування ексудату до розправлення балона внаслідок запов-нення його.

Другий вид закритого вакуумного аспіраційного дренажу, який дозво-ляє дозувати розрідження в системі, застосовується при лікуванні гнійно-го плевриту. Він складається з труб-ки (силіконова чи гумова, стінки яких не спадаються), введеної в нижній відділ плевральної порожнини і з'єд-наної своїм зовнішнім кінцем із апа-ратом А.А. Боброва з двох скляних, сполучених між собою банок, або трьох, також сполучених, скляних ампул, в яких переливання асептич-ної рідини із розташованої вгорі банки в нижню утворює вакуум і забеспечує присмоктування ексудату.

Хоча зараз у гнійній хірургії засто-совують головним чином трубчасті, рідше — рукавично-трубчасті дренажі, але й марлеві дренажі, незважаючи на дуже швидку втрату ними своїх дре-нажних якостей після намокання, інколи застосовують поряд із трубча-стими. Їх уводять не стільки для дре-нування, скільки для обмеження осе-редків інфекції в черевній порожнині, для гемостатичних цілей при капіляр-них кровотечах у гнійних осередках у черевній порожнині, а також у вели-ких гнійних зовнішніх порожнинах для підтримки зяяння останніх з метою за-побігання передчасному утворенню ізольованих камер у них тощо.

Дренажі, особливо не термолабіль-ні — гумові, скляні, не можна роз-міщувати поруч із судинами, щоб не спричинити тромбозу їх або пролежнів (арозію). Вони повинні бути ізольо-вані від судин м'якими тканинами.

Найбільш вживаними трубчастими дренажами є силіконові, хлорвінілові та інші пластикові термолабільні — як одно-, так і двопросвітні. Останні не спадаються і не закупорюються гноєм.