Сьогодні в арсеналі лікаря нараховується понад 500 психотропних препаратів. Психотропний препарат, що призначається, повинен задовольняти наступним умовам. 

1. Мати широкий спектр психотропної активності: ефективний вплив на тривожні, афективні (депресивні), іпохондричні (астенічні, алгічні, соматовегетативні) розлади.

2. Мати сприятливий спектр побічних ефектів.

3. Володіти добрими соматотропними ефектами.

4. Мати мінімальну поведінкову токсичність (незначний седативний ефект – сонливість удень, порушення уваги та ін.).

Для успішного лікування ПСР у хворих з патологією органів травлення ми застосовуємо всі ці групи препаратів виходячи з індивідуальних особливостей у кожному конкретному випадку, вивчаючи клініко-психологічні характеристики хворих (на підставі поглибленої психологічної бесіди, анамнезу, психологічних тестів) [2, 5]. Доцільність використання в лікувальному арсеналі антидепресантів, нейролептиків, транквілізаторів, ноотропів підтверджується наявністю у переважної більшості хворих гастроентерологічного профілю психовегетативних, тривожно-жахових, нав’язливих та соматоформних розладів, а також психопатичних проявів. Вони стабілізують вегетативні порушення, позитивно впливають на тривогу, занепокоєння, жах, дратівливість, володіють протисудомним ефектом, поглиблюють фізіологічний сон.
Антидепресанти сприяють вирівнюванню емоційного стану, поліпшують настрій. Ноотропи сприяють усуненню явищ нервової слабкості, нейролептики мають седативний і антипсихотичний ефекти, нівелюють вегетативні, неврологічні, психомоторні порушення. Минув той час, коли при лікуванні ПСР використовували тільки один лікарський препарат. Для посиленого лікування таких станів необхідно застосувати одночасно декілька препаратів (антидепресант, ноотроп, транквілізатор, нейролептик). 

Антидепресанти

Антидепресанти останніх генерацій поєднують м’який тімоаналептичний (поліпшуючий настрій) ефект з доброю переносимістю, належать до препаратів, що рекомендуються до застосування при психосоматичній патології. Існує декілька різновидів антидепресантів.
1. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (флуоксетин, пароксетин, сертралін, флуоксамін, цитолопром).
2. Селективні стимулятори зворотного захоплення серотоніну (тіанептин, ондансетрон, гранісетрон, тропісетрон, алосетрон, сілансетрон).
3. Селективні інгібітори зворотного захоплення норадреналіну (лігапсерин, трамадол).
4. Зворотні інгібітори моноаміноксидази типу А (перліндол-піразидол; моклобемід-аурорикс, меліпрамін). Використання різних групп антидепресантів може бути таким.  При необхідності активізації гладенької мускулатури необхідно віддавати перевагу селективним інгібіторам зворотного захоплення серотоніну (флуоксетин-прозак, сертралін-золофт, пароксетин-паксил, флуоксамин-феварин, цитолопром-ципраміл, ципралекс). Препарати цієї групи можуть підсилити перистальтику та навіть викликати діарею, однак іноді побічним ефектом цієї групи препаратів може бути нудота. Тривале застосування флуоксетину пригнічує апетит і може призвести до зниження маси тіла. Вплив інших препаратів цієї групи (пароксетин, сертралін, флуоксамин-феварин) на масу тіла незначне. Призначення ж цитолопрома взагалі не пов’язане з будь-якими змінами маси тіла.
* У випадках коли потрібно знизити активність гладенької мускулатури, знизити перистальтику, перевагу треба віддавати селективним стимуляторам зворотного захоплення серотоніну (тіанептин-коаксил, осетрон-ондансетрон, тропісетрон).
Застосування тіанептину-коаксилу зазвичай супроводжується невеликим збільшенням маси тіла. Наводимо дані про деякі психотропні препарати, які ми з успіхом застосовуємо при ПСР у хворих гастроентерологічного профілю.  Флуоксамина малеат (феварин). Механізм дії феварину зумовлений селективним інгібіруванням зворотного захоплення серотоніну нейронами головного мозку. Можна вважати доказаним, що феварин є селективним функціональним антагоністом основних метаболітів незамінної амінокислоти триптофану – нейрокінуренінів (L-кінуренін, 3-оксикінуренін), що відіграють ключову роль у генезі тривоги, депресії. Ці дві амінокислоти володіють збуджуючим, анксіогенним (утворюючим страх), нейротоксичним, проконвульсивним ефектом при стресі [7]. Вивчення біологічних та терапевтичних ефектів феварину показало виражений антидепресивний ефект. Препарат позитивно впливає на пригнічений, знижений настрій, роздратованість, почуття туги, нудьги, забезпечує зворотний розвиток сомато-вегетативної симптоматики, функціональних порушень травного тракту та характеризується мінімальним впливом на адренергічні, гістамінергічні, мускаринові, холінергічні та дофамінергічні рецептори. Використання феварину не супроводжується гепатотоксичними, кардіотоксичними, дизуричними розладами. При тривалій терапії феварином практично відсутні побічні ефекти. Відмічається достатньо вузьке коло терапевтично значущих взаємодій з іншими лікарськими препаратами, він не має тератогенного ефекту. Крім того, препарат у лікувальних дозах не впливає на психомоторні функції, пов’язані з керуванням машинами та механізмами. Вивчення процесів всмоктування, розподілення, метаболізму та екскреції феварину показало, що препарат повністю всмоктується з шлунково-кишечного тракту. Максимальна концентрація препарату в плазмі крові відмічається через 3-8 годин, дещо збільшується при багатократному прийомі (17-22 годин), а рівновісні концентрації у плазмі крові, як правило, досягаються лише на 10-14 день. Феварин показаний для профілактики та лікування депресивних розладів різної етіології та ступеня вираженості, лікування нав’язливих станів. Феварин приймати не можна під час терапії інгібіторами МАО, а також упродовж двох тижнів після її закінчення. Початкова доза – 50 мг на день, рекомендується приймати на ніч. Поступово доза підвищується. Звичайна доза – 100-200 мг на день. Дозу більш ніж 100 мг рекомендується розділити на кілька менших доз. 
Амітриптилін (елівел) є інгібітором зворотного нейронального захоплення медіаторних моноамінів, включаючи норадреналін, дофамін, серотонін та ін. Середня добова доза становить 0,15-0,25 г на 3-4 прийоми (упродовж дня і перед сном). Амітриптилін відносно широко застосовується в соматичній медицині при депресивних і невротичних станах у відносно малій дозі (0,0125 – 0,0065 г = S – 1/4 таблетки).  Піразидол (перліндол) має виражену антидепресивну активність, причому особливістю його дії є сполучення тімолептичного ефекту з регулюючим впливом на центральну нервову систему, що виражається в активації хворих з апатичними, анергічними депресіями і седативним ефектом у хворих з ажитаційними станами. У деякій мірі піразидол володіє також ноотропною активністю і поліпшує пізнавальні функції. Препарат показаний при депресіях із психомоторною загальмованістю, а також депресіях, що супроводжуються тривожно-депресивними і тривожно-маревними компонентами, з астенічною, іпохондричною і неврозоподібною симтоматикою. При необхідності можна сполучити піразидол з нейролептиками, транквілізаторами. Призначають піразидол усередину в таблетках. Лікування починають з 50-75 мг на день у 2 прийоми, поступово збільшуючи дозу