Класифікація ноотропів

1. Ноотропи з седативними властивостями – фенібут, пантогам, пікамілон, мелатонін, віта-мелатонін, оксибутират натрію. 
2. Ноотропи з психостимулюючими властивостями – пірацетам (ноотропіл), аміналон, піридитол, церебролізин, тироліберин, мебікар, энцефабол (піридитол).

Фенібут (нообут) – похідне від ГАМК (гама-аміномасляної кислоти) має транквілізуючу протитривожну, протижахову дію. Зменшує напруженість та нудьгу. Початкова доза 0,25 г 2-3 рази на день.

Ноотропіл (пірацетам) – похідний від ГАМК, особливо показаний психосоматичним хворим з астенічною, астено-іпохондричною, астено-депресивною симптоматикою, при соматогенних астеніях, перевтомленні. Початкова доза – 1,2-2,4 г на добу, може підвищуватися до 20-30 г на добу.

Транквілізатори

Транквілізатори (анксіолітики) – препарати, які створюють афективний захист, діють на тривогу, жах, роздратованість на невротичному рівні. 
Транквілізатори поділяють на:

1) типові бензодіазепіни: хлордіазеноксид-еленіум, діазепам-реланіум-седукен, феназепам, медазепам-рудотель, оксозепам-тазепам, нітрозепам-радедорм.

2) атипові бензодіазепіни (високопотенційовані): клоназепам (антелетин, ривотрил), алпрозолам (ксанакс, касадан).

Препарати бензодіазепінового ряду, зв’язуючись з бензодіазепіновими ецепторами, підвищують афінність ГАМК-рецепторів і тим самим активують тормозну дію ГАМК-ергічної системи. У зв’язку з цим основним специфічним ефектом цих засобів є анксіолітичний (протижаховий, протитривожний), транквілізуючий ефект, який полегшує перебіг емоційного стресу. Ця дія полягає в усуненні тривоги, жаху, неспокою, хвилювання. Однак різні бензодіазепіни можуть мати різні побічні ефекти – снодійний, седативний, міорелаксуючий, які в одних умовах можуть бути жаданими, а в інших – небажаними.

У великих дозах бензодіазепіни можуть порушувати процеси пам’яті та навчання, тим самим ці препарати можуть пригнічувати власні механізми захисту, знижуючи психологічну реактивність на всі емоційно значущі сигнали, у тому числі і корисні. Транквілізатори можуть неселективно блокувати стрес-реакцію, викликаючи або посилюючи пасивну резистентність. У зв’язку з цим їх використання доцільне при екстремальних ситуаціях та сильних стресах, але при стресах малої інтенсивності та хронічних ПСР тривале їх застосування небажане, тому що вони формують толерантність організму до стресу взагалі, запобігаючи можливості активної адаптації організму, яка необхідна для переборювання стресової ситуації [1, 2, 16, 17]. Таким чином, ПСР при захворюваннях органів травлення є найбільш розповсюдженими стражданнями і потребують сучасного підходу в лікуванні. Тому важливим є використання сучасних психотропних препаратів, які не викликають побічних ефектів, добре переносяться хворими та адекватно і ефективно корегують зазначені розлади.

Література

1. Авруцкий Г.Я., Недува А.Л. Лечение психических больных. – М: Медицина, 1988, – 528 с.

2. Александровский Ю.А. Пограничные психические расстройства (Руководство длч врачей). – М.:1993, – 400 с.

3. Ахмедов Т.И., Шовкова Н.В., Федоренко Н.А., Ревуцкий З.Я. Психосоматический подход в медицине // Врачебная практика. – 2000. – №4. – С.91-96.

4. Вейн А.М., Дюкова Г.М. Неврози в практике невролога // Междунар. мед. журн. – 2000. – №4. – С.31-35.

5. Каменецкий Д.А. Неврозология и психотерапия.М.:2001., – 30 с.

6. Канищев П.А. Изменения личностного профиля у больных с заболеваниями органов пищеварения. – Псих.журн.,том4, – 1983, 99 – 106 с.

7. Лапин И.П. Нейрокинуренины: стресс, тревога, депрессия, алкоголизм, эпилепсия // Междунар. мед. журн. – 2001. – №3. – С.81-86.

8. Смулевич А.Б., Раппопорт С.И., Сыркин А.А., и др. Органные неврозы: клинический подход к анализу проблемы // Журн. неврол. и психиатр. – 2002. – №2. – С.15-22.

9. Фадєєнко Г.Д. Функціональні захворювання органів травлення. Сучасний стан проблеми // Сучасна гастроентерологія. – №2. – 2001. – С.7-10.

10. Шептулин А.А. Трудности и ошибки диагностики синдрома раздраженной кишки // Рос. журн. гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. – 2001. – №2. – С.64-67.

11. Циммерман Я.С., Белоусов Ф.В. Психосоматическая медицина и проблемы язвенной болезни // Клинич.мед. – 1999. – №8. – С.9-15.

12. Barberat G.O. Psychosomatic gastro – intestion diseese. – S.Afr.Med., – 1978,v.54,N24, – p.1015 – 1018

13. Drossman D.A., Creed F.N. Psychosocial aspects of the functional gastrointestinol disorders // Am.Intern.Med – 1995. – Vol.123. – P.688-797.

14. Drossman D.A., Richter E., Talley N.J. et al. – Nhe Functional gastrointestinal disorders. – Boston, – 1994.

15. Er Kran Kungen. – Therapie Woche. – 1976. – B.26,N.52. – S.8826-8831.

16. Livinson P.M.,Zeiss A.M.,Haller R.Endogenity and reactiviti in depression. – J.ment hern.dis., – 1977. – vol.164. – N5, – p.327-332.

17. Richter J.E. Stressenol psychologicolanol Enviromental factor in functijnal dispepsia. L.L.Scand. J.Gastrointerology. – 1991 – vol.26, supp.182. – P.40-46.