Курсова робота Електрофорез

Курсова робота - Електрофорез

ПОСТІЙНИЙ ЕЛЕКТРИЧНИЙ СТРУМ

План.

Лікарський електрофорез, види методик.

Таблиця: «концентрація і полярність лікарських речовин, вживаних для електрофорезу».

Види електрофорезу.

Техніка електрофорезу.

Переваги електрофорезу по відношенню з традиційними методами.

Значення і перспективи електрофорезу.

ЛІКАРСЬКИЙ ЕЛЕКТРОФОРЕЗ.

Лікарський електрофорез – поєднана дія постійного електричного струму і лікарської речовини, введеної з його допомогою. Цей метод пов'язаний із здатністю складних речовин дисоціювати в розчиннику на позитивні і негативні іони. При цьому вводяться іони, що мають однойменну з електродом полярність, які накопичуються в шкірі, утворюючи депо. Крім шкірного, може утворюватися і тканинне депо. Внаслідок малого кровопостачання шкіри іонне депо розсмоктується поволі, забезпечуючи постійне надходження лікарської речовини в кров. Хоча кількість поступаючої в кров лікарської речовини при цьому методі невелика, проте висока локальна концентрація, підвищена електрична активність іонів і біофізичні і біохімічні зміни в тканинах, викликані постійним струмом, сприяють вираженому фармакотерапевтмчному ефекту.

Електрофорез дозволяє звести до мінімуму побічну дію лікарського препарату, оскільки в тканині вводяться тільки необхідні його складові. У табл. 1 вказані лікарські речовини, їх концентрації, полярність і іон, що вводиться. На думку А. Е. Щербака (1936), іони лікарської речовини викликають роздратування нервових рецепторів шкіри, що приводить до формування через центральну нервову систему іонного рефлексу, специфічного для даної речовини. У лікувальній дії електрофорезу, крім параметрів постійного струму, мають значення місця розташування електродів, площі дії і функціональний стан організму, а також фармакологічні властивості лікарської речовини, його концентрація, індивідуальна чутливість людини до препарату і електричного струму.

Таблиця 1:
Концентрація і полярність лікарських речовин, вживаних для електрофорезу.

Іон, що вводиться, або частинка

Вживана речовина

Концентрація розчину, %

Полярність

Адреналін

Адреналіну гидрохлорид

0,1

?-амінокапронова кислота

0,5 мл 5 % розчину + 2 мл ізотонічні розчини хлориду натрію на прокладку

Апітоксин (бджолина отрута)

1 мл

+ -

Алоє

Екстракт алоє

Аскорбінова кислота

5-10

Атропін

Атропіну сульфат

0,1

Хлортетрациклін (біоміцин)

Хлортетрацикліна гидрохлорид

0,5

Бром

Натрію (калію) бромід

1-10

Вітамін B1

Тіаміну бромід (хлорид)

2-5

Гепарін

Гепарін "Ріхтер"

10000 ЕД в 30 мл ізотонічного розчину хлориду натрію

Гістамін

Гістаміну гидрохлорід

0,01

Дікаїн

2-4

Димедрол

0,25-0,5

Етілморфіна гидрохлорид (діонін)

Етілморфіна гидрохлорид

0,1

Йод

Калію (натрію) йодид

1-10

Кальцій

Кальцію хлорид

1-10

Калій

Калію хлорид

1-10

Кислотний залишок сульфотіофена

Іхтіол

1-10

Кодеїн

Кодеїну фосфат

0,1-0,5

Кокаїн

Гідрохлорид кокаїну

0,1

Кофеїн

Кофеїн бензоат-натрію

1 % (у 5 % розчині бікарбонату натрію)

Лідаза

64 ЕД в-30 мл буферні розчини

Літій

Літію хлорид, літію саліцилат, літію йодид або літію цитрат

1-10

Магній

Магнію сульфат

1-10

Мідь

Мідь сульфат

1-2

Мегиленовий синій

Фарбник метіленовий синій

1-2

Морфін

Морфіну гидрохлорид

0,1

Нівалін

Галантамін

0,5 в ізотонічному розчині хлориду натрію

Нікотинова кислота

Новоіманін

1 % спиртний розчин, розбавлений в 10 разів 5 % розчином новокаїну

Новокаїн

Новокаїну солянокислий гидрохлорид

1-10

Папаверін

Папаверіна гидрохлорид

0,1

Параамінобензойна кислота

1-5

Пеніцилін

Натрієва сіль Пеніциліну

В середньому 600 - 1000 ЕД на 1 см2 прокладки (по5000-10000 ЕД в1 мл розчину)

Пілокарпін

Пілокароїна гидрохлорид

0,1-1

Платифілін

Платифіліну гидротартрат

0,2 % розчин, 1 мл на прокладку

Прозерін (синонім простогмін)

Прозерін

0,1

Ронідаза

0,5 г в 30 мл буферного розчину

Саліцилової кислоти кислотний залишок

Саліцилат натрію

1-10

Сірка

Гіпосульфіт

2-5

Срібло

Срібло нітрат

1-2

Синтоміцин

0,3

Стрептоміцин

Стрептоміцин хлоркальцієвий

Як і Пеніцилін

Стрептоцид білий

0,8 (у 1 % розчині бікарбонату натрію)

Сульфід

Натрію гипосульфід

2-2,5

Трасилол

2500 КІЕ

Терраміцин

Окситетрациклін порошкоподібний

На прокладку від 100000 до 1000000 ЕД, які містяться в 0,1-1 г порошкоподібні препарати. Розчинник - ізотонічний розчин хлориду натрію в кількості 10 - 30 мл

Тріпановий синій

Фарбник тріпановий синій

1-2

Гексаметілентетрамін

2-10

Фосфорної кислоти радикал

Натрію фосфат

2-5

Концентрація вживаного розчину лікарської речовини має важливе практичне значення. Дослідженнями останніх років було переконливо показано, що лінійна залежність кількості введених іонів від концентрації розчину є лише при низьких концентраціях розчинів. Тому для електрофорезу рекомендують застосовувати 2-6% розчини лікарських речовин, причому автор вважає, що оптимальна концентрація для більшості речовин лежить в межах 1-3%. Гідністю електрофорезу є також те, що з його допомогою можна ввести лікарську речовину в тканини, малодоступні для інших способів введення. Протипоказанням до призначення гальванізації і електрофорезу є гострі запальні, особливо гнійні, процеси, злоякісні новоутворення, декомпенсація серцевої діяльності, виражений склероз судин головного мозку, епілепсія, гострі захворювання шкіри, токсичний стан, схильність до кровотечі, індивідуальна нестерпність, а також фармакологічні протипоказання до призначення того або іншого препарату.

ТЕХНІКА І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ГАЛЬВАНІЗАЦІЇ І ЕЛЕКТРОФОРЕЗУ.

Перед процедурою шкіру в ділянках дії для видалення жиру і злущеного епідермісу протирають вологим тампоном. За наявності дефекту шкіри або слизистої оболонки цю ділянку ізолюють шматочком клейонки або целофану, щоб уникнути опіку. На шкіру або слизову оболонку накладають електроди, які складаються з металевої пластинки і прокладки завтовшки більше 1 см, змоченою теплою водопровідною водою. Електроди під'єднують за допомогою затисків до провідників, що йдуть до клем апарату для гальванізації. На патологічний осередок, як правило, накладають активний електрод, площа якого менша, ніж індиферентного. Застосовують поперечне і поздовжнє розташування електродів. При поперечному – активний і індиферентний електроди накладають паралельно один одному так, щоб патологічний осередок знаходився в міжелектродному просторі, а при поздовжньому – електроди накладають в одній площині уздовж патологічного осередку. При електрофорезі між шкірою і прокладкою електроду поміщають фільтрувальний папір або 2-3 шари марлі, змочені 1-5 % розчином лікарської речовини. Для спрощення роботи лікарською речовиною змочують безпосередньо прокладку, яку після процедури викидають. У разі потреби для перевірки полярності клем апарату гальванізації затиски дротів прикладають до шматочка вати, змоченому розчином йодиду калія, і пропускають електричний струм силою 1-5 мА. При цьому під анодом з'являється коричневе фарбування внаслідок виділення йоду. Після закінчення процедури прокладки зовнішніх електродів промивають і стерилізують кип'ятінням, а металеві пластинки обробляють спиртом і кип'ятять.

Гальванізацію і лікарський електрофорез дозують по густині струму (кількість струму на 1 см2 площі активного електроду), часу і числу процедур на курс лікування. Терапевтична густина струму в порожнині рота складає 0,1-0,5 мА/см2, у дітей 0,05 мА/см2 час дії 20-30 хв; на курс лікування до 30 процедур.
Види методик:

Дія на слизову оболонку носа.

Два назальні електроди з наверненими на них ватяними тампонами вводять якомога глибше в носові ходи і

Сторінки: 1 2 3 4 5 6