Поперечна дія на скронево-нижньощелеповий суглоб.

Електрод розміром 4х5 см накладають на уражений суглоб. Другий, ротовий, з активною верхівкою електрод площею 2см2 вводять при відкритому роті в ретромолярний трикутник. Густина струму до 0,3 мА/см2.

3. Дія на шийні симпатичні вузли.

Два електроди розміром 3х6 см накладають уздовж переднього краю грудино-ключично-сосцевидних м'язів. Сполучені кінці провідників приєднують до однієї клеми апарату. До іншої приєднують електрод 6х8 см, розташований у області верхніх шийних хребців, якщо він анод, і нижніх шийних хребців, якщо катод. Густина струму до 0,1 мА/см2.

Загальна гальванізація (по З.Вермелю).

Електрод площею 300 см2 – в міжлопатковій області, два інших, кожен площею 150 см2, – поміщають на литкові м'язи. Провідники цих двох електродів сполучають разом і підключають до клеми апарату. Сила струму до 10 мА.

5. Дія на обличчя.

Трилопатевий електрод ("напівмаска Бергонье") площею 200 см2 накладають на одну половину обличчя, другий електрод такої ж площі розташовують на протилежному плечі. Сила струму до 5 мА.

6. Дія на обличчя при невриті лицьового і слухового нервів.

У зовнішній слуховий прохід на стороні пораження вводять ватяний тампон, змочений лікарською речовиною. Потім накладають електрод - "напівмаску Бергонье" площею 200 см2. Кінець тампона повинен контактувати з електродом. Другий електрод такої ж площі розташовують на протилежному плечі. Густина струму до 0,1мА/см2.

7. Дія на точки виходу трійничного нерва.

Три круглі електроди діаметром 4 см поміщають на шкірну проекцію супраорбітального, інфраорбітального і ментального отворів. З’єднані разом кінці їх провідників приєднують до однієї клеми апарату. До іншої клеми приєднують електрод з площею, рівної площі трьох перших, накладений на 0,5см попереду вуха відповідно проекції стовбура нерва. 

ЕЛЕКТРОЗНЕБОЛЕННЯ ПОСТІЙНИМ ЕЛЕКТРИЧНИМ СТРУМОМ.

Знеболююча дія постійного електричного струму пов'язана з розвитком в тканинах явищ електротону, що викликають зміну збудливості нерва при проходженні струму. Вважають, що при цьому під катодом підвищується збудливість на роздратування, а під анодом – знижується.

У зв'язку з явищами фізичного і фізіологічного електротону для електрознеболення застосовують постійний струм як з позитивного, так і з негативного полюса, але віддають перевагу позитивному, як адекватнішому подразнику. Проте є дані, що катод знеболює краще, ніж анод.
   Для знеболення необхідно підібрати силу струму, яка приведе до блокування больового імпульсу. Вважають, що оптимальні параметри сили струму при прямій дії на нервовий рецептор лежать в межах від 10 до 20 мкА.

Види електрофорезу.

Існує три типи електрофорезу: фронтальний, зональний і безперервний. У фронтальному електрофорезі макромолекули знаходяться у всьому об'ємі розчину і їх рухливість визначають за допомогою шліреновської оптики як функцію часу. Це аналітичний метод, його використовують для визначення ізоелектричної точки таких полімерних молекул, як білки, нуклеїнові кислоти, тощо. Для електрофоретичного розділення цей метод застосовують тільки в окремих випадках.

При зональному електрофорезі зразок мікропіпеткою наносять у вигляді плями чи полоски (зони) на поверхню носія і мікрочастинки рухаються в розчині з різною швидкістю, відповідно до їх електрофоретичних властивостей. Метод використовують для розділення сумішей, визначення чистоти, аналізу змін в рухливості і (або) конформації макромолекул, а також для високоякісної очистки речовин.

При безперервному електрофорезі зразок також наносять у вигляді зони, але його добавляють постійно.

Методи зонального електрофорезу.

Оскільки при зональному електрофорезі зразок наносять на твердий або желеподібний (напівтвердий) носій у вигляді зони, то для умов повного розділення потрібно використовувати невелику кількість вихідної речовини. Ця обставина вимагає таких якостей носія, які максимально запобігають механічним впливам та процесам конвекції, що виникають внаслідок температурних коливань та високої концентрації молекул в розчині зразку. При певних умовах носій може адсорбувати молекули різного типу або діяти в якості молекулярного сита, приводячи тим самим до хроматографічних ефектів чи проявлення процесів електроосмосу. Такі властивості носія можуть сприяти розділенню, або погіршувати його, в залежності від фізико-хімічних властивостей молекул зразку та властивостей буферного середовища. Використання різних матеріалів в якості носія та відповідно різних процедур проведення розділення характеризує різні типи зонального електрофорезу, а саме:

Електрофорез на папері.

Електрофорез на папері найбільш простий і доступний метод розділення. Обладнання необхідне для цього електрофорезу складається із двох частин: джерела живлення і власне електрофоретичного блоку. Джерело живлення є генератором стабілізованого постійного струму і має системи контролю напруги та сили струму на виході. Для низьковольтного електрофорезу на папері використовують вихідні напруги до 500 В і силу струму до 150 мА.

В електрофоретичний блок входять електроди, буферні камери, опора для носія-паперу, камера з водою для підтримання вологості і прозора ізоляційна кришка.

Спеціального електрофоретичного паперу не існує, для електрофорезу використовують хроматографічний папір. Полоску паперу, вирізану за необхідними розмірами, змочують буфером і поміщають на ізоляційну пластину електрофоретичного блоку. На папір мікропіпеткою наносять зразок у вигляді плями або лінії. Корпус блоку закривають кришкою, подають на електроди відповідну напругу і проводять розділення. В процесі розділення необхідно постійно підтримувати заданий рівень напруги і слідкувати за температурою середовища, не допускаючи його перегріву. Після закінчення розділення, попередньо вимкнувши подачу напруги, папір виймають і висушують. Низьковольтний електрофорез проводять на протязі 1-2 годин. В подальшому, розділені речовини потрібно виділити з паперу, ідентифікувати і провести їх якісний чи кількісний аналіз. Для цього використовують такі ж методи як при хроматографії на папері. Локалізацію розділених речовин