2. Введення лікарських речовин з розчинів, які поміщаються між електродом і тілом людини. З цією метою найчастіше користуються ваннами, в які налитий розчин лікарської речовини опущений металевий (або вугільний) електрод, сполучений з відповідним полюсом джерела струму. Розчин лікарської речовини може бути введений в ту або іншу порожнину тіла людини. У цю ж порожнину вводиться електрод, сполучений з джерелом струму. Існують спеціальні пристрої, що забезпечують безперервне надходження і видалення рідини з порожнини, що піддається електрофорезу [внутрішньовагінальний електрофорез, електрофорез в порожнині прямої кишки і ін.].

3. Значно складнішою є техніка введення в тканини організму або переважне осадження на тій або іншій ділянці тіла людини лікарських речовин, циркулюючих в крові. Для цього після введення тим або іншим шляхом лікарських речовин електроди з гідрофільними прокладками, змоченими водопровідною водою або слабким розчином солі, поміщаються на тілі людини з таким розрахунком, щоб ділянка тіла знаходилася між електродами. У цих умовах збільшення просвіту капілярів і підвищення проникності капілярної стінки під впливом постою іншого струму сприяють надходженню в тканинні щілини підвищеної кількості лікарської речовини, циркулюючої в крові. Напрям переміщення лікарської речовини в електричному полі визначається відповідним розміщенням електродів, сполучених з позитивним або негативним полюсом джерела струму.

Розташування електродів з гідрофільними прокладками, їх величина і форма, так само як і лікарська речовина, що вводиться, визначаються терапевтичною задачею. Наприклад, електрофорез лікарської речовини в область трійчастого або лицьового нерва виробляється за допомогою електроду, що має три виступи. У тих випадках, коли дії підлягає область тільки двох гілок речовин в область
трійчастого нерва, форма електроду змінюється відповідним чином. Якщо лікарська речовина вводиться тільки в область виходу трійчастого нерва, електроду надається форма правильного чотирикутника або кола відповідних розмірів. Для введення лікарських речовин в область очей застосовують очну ванну з металевим електродом. Ванна по самі вінця наповнюється розчином лікарської речовини, що підлягає введенню. Краї ванни змаують густим вазеліном. Другий електрод накладається на верхню частину спини.

З.Б. Вермелем запропонована техніка електрофорезу (загальної іоногальванізації), яка зводиться до застосування електродів великих розмірів. З них один, розміром 15X20 см, поміщається в міжлопатковій області і два інших, розміром 10X20 см, поміщаються на тильні поверхні гомілок. Сила струму при цій техніці електрофорезу до 30 мА, тривалість процедури 20—30 хв. Таким шляхом вдається ввести в тіло людини значні кількості лікарських речовин з розрахунком на їх загальну дію.

А. Е. Щербак запропонував вводити лікарські речовини в комірну область з метою отримання терапевтичноцінних рефлексів, обумовлених особливістю іннервації цієї області. Електрод, що має форму коміра з відповідною гідрофільною прокладкою площею близько 800 см2, накладається на комірну зону, що має чотирикутну форму поверхнею в 400 см2, поміщають на попереково-крижовій області. Тривалість процедури (гальванічний комір), починаючи з 6 хв, так само як і силу струму, починаючи з 6 мА, поступово збільшують, доводячи до 16 хв і 16 мА. При використовуванні цієї техніки для електрофорезу лікарських речовин сила струму і тривалість застосовуються значно великі.

При електрофорезі лікарських речовин в область ран і язв їх поверхня заздалегідь ретельно очищається і промивається перекисом водню, потім покривається декількома шарами марлі, змоченої розчином лікарської речовини, поверх якої накладається гідрофільна прокладка з декількох шарів фланелі, змоченої водою або 1% розчином солі. Другий електрод поміщають так, щоб струм пройшов через рану в поперечному напрямі.

Виходячи з припущень, що в тілі людини (клітинні мембрани, оболонки) можуть виникнути явища поляризації, що утрудняють введення лікарських речовин постійним струмом, було запропоноване застосування пасивування (тобто періодичного переривання струму) і реверсування (періодичної зміни напряму струму, 1 або 2 разу за час сеансу). Експериментальна перевірка цих пропозицій за допомогою радіоактивних ізотопів (Р32) показала, що пасивування і реверсування не міняють істотно кількість лікарської речовини, що вводиться. Більш того, час, що витрачається на переривання напряму струму, неминуче зменшує цю кількість.

На грязевих курортах часто дію постійного струму комбінують з дією лікувальної грязі. У цих випадках грязеву масу (іноді загорнену в один шар марлі) накладають на шкіру замість гідрофільних прокладок під обома електродами. Поверх грязеової маси, товщиною в 5—8 см, накладаються відповідних розмірів металеві електроди. Речовини, особливо органічні, входять до складу лікувальних грязей, мало вивчені і в різних грязях можуть бути вельми різними. Введення цих речовин з позитивного й негативного полюсів є складним процесом, також недостатньо вивченим.

Користуючись спеціальними сочетателями, можна електрофорез лікарських речовин комбінувати з одночасною дією діатермії. Пристрій такого сочетателя нескладний і ставить за мету виключити надходження високочастотного струму в гальванічний апарат, а постійного струму — в апарат для діатермії. Сочетатель дозволяє направити обидва струми одночасно до металевих електродів, поміщених на гідрофільних прокладках, змочених лікарським розчином. При діатермоелектрофорезі розчини лікарської речовини (щоб уникнути нагрівання прокладок) повинні бути вищої концентрації (8—10%), а індиферентний електрод змочують 10% розчином солі. Діатермоелектрофорез сильнодіючих речовин через необхідність користуватися високою концентрацією розчину, як правило, не застосовується.

Значно ширше в даний