Курсова робота

Використання гліцерину в технології лікарських форм

План

Вступ

1. Джерела одержання гліцерину.

2. Фізико-хімічні властивості гліцерину.

3. Фармакологічна дія гліцерину.

4. Використання гліцерину для приготування різноманітних лікарських

форм.

5.Гліцерин в авторських прописах.

Висновок

Використана література

Вступ

Гліцерин

Glycerolum

1,2,3-пропантріол

СH2 – CH– CH2

OH OH OH

Гліцерин (від грец. glykeros – солодкий) – найпростіший представник насичених трьохатомних спиртів- гліцеринів. Був вперше відкритий хіміком і фармацевтом Шеєле в 1779 році при приготуванні пластиря, тобто при нагріванні жиру з оксидом свинцю. В природних умовах широко поширений у вигляді складних ефірів з вищими органічними кислотами.

В фармацевтичній практиці застосовують не абсолютний гліцерин, а розбавлений водою з вмістом гліцерину 86-90% і густиною 1,225-1,235,тобто з вмістом води 12-15%. Це пов’язано з тим, що гліцерин дуже гігроскопічний і має подразнюючі властивості.

Джерела одержання гліцерину

Найбільш важливим способом отримання гліцерину являється омилення жирів( запропоноване Шеєле ). В присутності лугів чи каталізатора утворюється гліцерин і високомолекулярні жирні кислоти:

C3H5(O – C – R)3 + 3HOH C3H5(OH)3+ 3R – C – OH

|| ||

O O

Гліцерин високого ступеня чистоти і практично з 100% виходом отримують способом, розробленим П.В. Науменко, М.В. Іродовим, П.І. Чуковим. Процес проводять при нагріванні жиру в автоклаві з одночасною подачею перегрітого пару при тиску 2200 кПа і 220є С. В цих умовах розщеплення жирів проходить без каталізатора.

Гліцерин також синтезують хлоруванням пропілену(газоподібний продукт крекінгу нафти). Утворений алілхлорид піддають гідратації, а потім дії хлорнуватистої кислоти і води:

CH3 CH2Cl CH2OH CH2OH CH2OH

| | | | |

CH Cl2 CH H2O CH HClO CHOH H2O CHOH

|| || || || ||

CH2 CH2 CH2 CH2Cl CH2OH

Фізико-хімічні властивості

Гліцерин містить не менше 98,0% і не більше 101,0% пропан-1,2,3-тріолу, у перерахунку на безводну речовину. Він являє собою безбарвну сироподібну прозору гігроскопічну рідину солодкого смаку нейтральної реакції. Розчиняється у воді, спирті і в суміші ефіру зі спиртом, але не розчиняється в ефірі, хлороформі та жирних оліях. У гліцерині легко розчиняється: кислота борна, натрію тетраборат, хлоралгідрат, натрію гідрокарбонат, танін, протаргол, калію йодид, кристалічний фенол, цинку сульфат, анестезин, атропіну сульфат та ін. Гліцеринові розчини легко змиваються водою і мають меншу адсорбцію розчинених речовин. Кипить гліцерин при 290є С з розкладом. Через високу гігроскопічність зберігають гліцерин у добре закупорених ємкостях.

Фармакологічна дія

Так як, гліцерин являється осмотично активною речовиною, він підвищує осматичний тиск( в тому числі сприяє переходу води із поза судинного русла в плазму). Після перорального(1-2 г/кг) і парентерального введення за рахунок дегідратаційного ефекта понижує внутрішньочерепний тиск( максимальний ефект досягається протягом 1-1,5 год.) і внутрішньоочний тиск (початок дії- протягом 10 хв., максимальний ефект- через 1-1,5год.). Гліцерин використовується для проведення дегідратаційної терапії при набряку мозку, перед чи після операції в офтальмології.

При ректальному використанні виявляє легку подразнюючу дію на слизову оболонку прямої кишки і рефлекторно стимулює скорочувальну властивість кишківника, надаючи проносну дії, сприяє розм’якшення калових мас і проходження їх по товстому кишківнику. Проносний ефект розвивається протягом 15-30 хвилин.

Має пом’якшуючу і дерматопротекторну дію, має високі гігроскопічні і змащувальні властивості. При нанесенні на шкіру активізує в ній обмінні процеси.

Використання гліцерину для приготування різноманітних лікарських форм

1.Rp.: Protargoli 0,2

Glycerini 0,5

Aquae purificatae 15 ml

M.D.S.: Для орошення голосових зв’язок (при гіперпластичному ларингіті)

Приготування: У суху ступку протаргол, розтирають з гліцерином і розчиняють у воді. Переносять із ступки у флакон до відпуску і оформляють.

2.Rp.: Novocaini 0,1

Spiritus aethylici 95%

Glycerini ana 7,5

M.D.S.: По 5 крапель в хворе вухо декілька раз на день (при отиті )

Приготування: У сухий флакон до відпуску новокаїн 0,1г , додаємо 7,5 мл спирту етилового , розчиняємо і відважуємо туди 7,5 г гліцерину. Розбовтують до одержання розчину. Оформляють до відпуску.

3.Rp.: Natrii hydrocarbonatis

Natrii sulfatis ana 1,5

Glycerini 4,0

Aquae purifikatae 30 ml

M.D.S.: По 8-10 крапель в вухо декілька раз на день (при хронічному

отиті)

Приготування: У флакон до відпуску відміряємо 30,0 мл води очищеної і розчиняємо у ній 1,5г гідрокарбонату натрію і 1,5г сульфату натрію. Флакон тарують на технічних терезах, відважують гліцерин, розбовтують до одержання розчину і оформляють до відпуску.

4.Rp.: Phenoli 0,5

Glycerini 10,0

M.D.S.: Змащувати глотку.

Приготування: У чистий сухий флакон поміщають 0,55г рідкого фенолу ( 0,5*1,1=0,55 ), тарують на технічних аптечних терезах, відважують гліцерин і поміщають у флакон. Флакон закривають і підігрівають на водяній бані до повного розчинення. Оформляють до відпуску.

5.Rp.: Zinci oxydi

Talci ana 20,0

Glycerini 10,0

Laevomycetini 5,0

Aquae purificatae 50 ml

M.D.S.: Зовнішнє ( при вульгарних вугрях )

Приготування: У ступці змішують цинку оксид, тальк, левоміцетин, диспергують гліцерином ( останній відважують завчасно у флакон ) частинами, помішуючи додають 30 мл води. Залишком води суспензію змивають у флакон до відпуску. Оформляють.

6.Rp.: Aethacridini lactatis 0,5

Zinci oxydi

Talci ana 20,0

Glycerini

Aquae purificatae ana 100 ml

M.D.S.:Зовнішнє, перед застосуванням збовтувати.

Приготування: У ступку порошкоподібні речовини, розтирають. Додають 20,0г гліцерину ( за правилом Дерягіна) і розтирають. До одержаної пульпи додають решту гліцерину і очищену воду змиваючи суміш у флакон до відпуску. Оформляють.

7.Rp.:Mentholi

Sulfuris praecipitati ana 2,0

Zinci oxydi

Talci ana 4,0

Glycerini 8,0

Aquae purificatae 200 ml

M.D.S.: Наносити на уражені участки шкіри при себореї. Взбовтувати.

Приготування: У ступку порошкоподібні речовини ( сірку, цинку оксид, тальк), розтирають. Додають 6,0г гліцерину ( за правилом Дерягіна)