Буркуновий мед — належить до чудових пер-шосортних медів і відзначається високими смаковими якостями. Цей мед ясно-янтарного або білого кольору з дуже тонким приємним ароматом, що нагадує запах ванілі. Буркуновий мед бджоли збирають з яскраво-жовтих квітів буркуну лікарського або жовтого. Буркуновий мед містить 36,78% глюкози і 39,59% фруктози. Для лікувальних цілей ви-користовують квітки і листя буркуну (трава буркуну — Herba Meliloti), а також готують мелілотовий (зелений) пластир. З нектару, зібраного з 1 га дикоростучого буркуну, бджоли переробляють 200 кг меду, аз 1 га культурного буркуну — 600 кг.

Вербовий мед — золотисто-жовтого кольору, при кристалізації стає дрібнозернистим, набуває кремо-вого відтінку, має добрі смакові якості. Бджоли енер-гійно збирають його з квітів різних деревних порід вер-би і кущових порід лози (Salix), яких нараховується близько 170 видів.

Вересовий мед — бджоли роблять його з нектару дрібних рожевих квіток вічнозеленого гіллястого куща вересу звичайного (Calluna vulgaris Satisb.). Вересовий мед темного, темно-жовтого і червоно-бурого кольору, з слабким ароматом, приємним або терпким гіркуватим смаком. Цей мед дуже тягучий, повільно кристалізується.

Волошковий мед — зеленувато-жовтого кольору, має приємний аромат, що нагадує запах мигдалю, і своєрідний, трохи гіркуватий присмак. Волошка синя, або польова (Centaurea cyanus L.), є чудовою медоносною рослиною.

Гарбузовий мед — золотисто-жовтого кольору, з приємними смаковими якостями. Досить швидко кристалізується. Бджоли роблять його з нектару квітів гарбузів (Cucurbita pepo L).

Гірчичний мед — золотисто-жовтого кольору, після кристалізації набуває жовтувато-кремового відтін-ку. Гірчичний мед бджоли збирають з великих жовтих і квітів білої гірчиш (Sinapis alba L.).

Гісоповий мед — за своїми органолептичними властивостями належить до першосортних зразків. Бджоли роблять його з нектару темно-блакитних квітів; і лікарської та медоносної напівкущової рослини гісопу (Hyssopus officinalis L.), який трапляється в дикому стані в Середній Азії, в Криму, на Кавказі, Алтаї і т. д. Розводять гісоп для добування ефірного масла і як цінний медонос на пасіках.

Горобиновий мед — червонуватого кольору, з сильним ароматом і хорошими смаковими якостями. Бджоли роблять цей мед з нектару квітучої горобини (Sorbus aucuparia L.)

Горошковий мед—бджоли збирають його з квітів горошку тонколистого (Vicia tenuifolia Roth.), що росте в Сибіру, їв степових місцевостях. Цей мед прозорий, має тонкий аромат і смак.

Гречаний мед — від темно-жовтого з червонува-тим відтінком до темно-коричневого кольору. На від-міну від інших сортів меду має своєрідний аромат і специфічний смак. При кристалізації перетворюється в кашкоподібну масу. Деякі дегустатори відзначають, що при вживанні в їжу гречаного меду він «лоскоче горло». Гречаний мед містить 36,75% глюкози і 40,29% леву-льози, а також значно більше білків і заліза, ніж ясні сорти меду. У зв'язку з цим гречаний мед рекомендується приймати при лікуванні від недокрів'я. Гречаний мед зов-нішнім виглядом (кольором) дуже подібний до падевого. Цей мед бджоли роблять з нектару квітучої гречки (Fagopyrum esculentum), якою в самій тільки

Дудниковий мед — бджоли збирають його з квітів дудника лікарського (Archangelica officinalis Hoffm.), дуже поширеного в Радянському Союзі. Дуд-никовий мед має приємний аромат і смак.

Евкаліптовий мед — має неприємні смакові властивості, але високо ціниться, бо застосовується в народній медицині для лікування туберкульозу легень. Літературні дані відносно лікувальних властивостей евкаліптового меду при туберкульозі суперечливі: одні автори (Л. Гданський) вихваляють їх, інші (Н. Ільїн) вважають значення їх перебільшеним.

Бджоли виробляють цей мед з нектару великих по-одиноких квітів з численними тичинками вічнозеленого дерева — евкаліпту круглого (Eucalyptus globulus Labill.), який культивується переважно в субтропіках.

Враховуючи, що евкаліптове масло та інші фарма-кологічні речовини містяться не в квітах евкаліптових дерев, а тільки в листі, можна вважати встановленим, що думка про важливе медичне значення евкаліптового бджолиного меду не обґрунтована.

Еспарцетовий мед — золотисто-жовтого ко-льору, дуже ароматичний і має приємні смакові якості. Бджоли роблять його з нектару рожевих або червоних квіток багаторічної кормової рослини еспарцету посів-ного або виколистого (Onobjrychis sativa Lam. — О. viciaefolia Scop.).

Знітовий мед — прозорий, з зеленуватим від-тінком, при кристалізації стає білим у вигляді снігових крупинок, а іноді у вигляді сметанкоподібної або сало-подібної маси. При нагріванні стає жовтим. Знітовий мед має ніжний аромат і приємний смак. Бджоли роб-лять його з нектару красивих лилово-червоних квітів зні-ту, аби іван-чаю (Epilobium angustifolium L.).

Кам'яний мед — рідкісний і своєрідний сорт ме-ду. Збирають його дикі бджоли,, відкладаючи в розколи-нах кам'яних скель. Кам'яний мед палевого кольору, приємного аромату і смаку. Стільники з медом містять мало воску і являють собою одну кристалізовану речови-ну, яку для вживання доводиться відколювати шматоч-ками, як леденець. На відміну від звичайного бджолино-го меду кам'яний мед майже не липкий і в зв'язку з цим не потребує спеціальної тари, він добре зберігається, не змінюючи своїх якостей протягом кількох років.

За регіональною ознакою, тобто за місцем походжен-ня, називається також абхазьким медом.

Слід згадати ще штучний кам'яний мед, який виготовляли раніше в Башкиріъ з закристалізованого липо-вого меду. В особливих печах із цього меду випаровува-ли вологу, і він ставав настільки твердим, що цілком від-повідав своїй назві. Немає потреби доводити, що з погляду гігієни харчування такий мед втрачав свої найцін-ніші речовини (ферменти, вітаміни