На ЕКГ при цьому спостерігається подовження серцевого циклу за рахунок збільшення продовженості діастолічного періоду і сповільнення систолічного періоду і зменшення систолічного показника.

Сьогодні в зв’язку з упровадженням в медичну практику нових активних глікозидів конвалотоксин втратив своє значення і виключений з номенклатури лікарських препаратів.

Галенові препарати конвалії і препарати, що містять суму глікозидів, призначають при гострій і хронічній недостатності, що ускладнена тахісистолічною формою мерехтіння передсердь.

Отже, з вище сказаного видно, що без серцевих глікозидів не обходилась і не обходиться медицина минулого і медицина сьогодення.

Експериментальна фармакологія

Питання про вплив серцевих глікозидів на процес згортання крові протягом кількох років привертало увагу багатьох вчених-дослідників. Було відмічено, що у багатьох хворих з пороками серця, що отримували препарати серцевих глікозидів, часто виникають тромбоемболічні ускладнення. Найбільш важливими причинами внутрішньосудинного згортання крові спочатку вважали сповільнення кровотоку внаслідок застійних явищ і пошкодження ендотелію судин.

Провели дослідження і отримали наступні результати досліджень з глікозидами конвалії – конвалотоксином, конваломарином, коргліконом.

Дослідження проводили на кроликах, білих мишах і частково на морськх свинках. Речовини вводили кроликам і свинкам внутрівенно, мишам внутріочеревинно в такх дозах: конвалотоксин і конваломарин по 12,5 мг/кг, корглікон - 15 мг/кг. Кров для досліджень брали шляхом інтракардіальної пункції через годину після введення препарату. У мишей і морських свинок проби крові для для визначення згортання з однією порцією (1 мл) у флаконах 16/40 мм; при роботі кожна проба проводилась з трьома порціями крові по 1 мл в спеціальних стаканчиках 15/20 мм, покритих попередньо (як і шприц для взяття крові) тонким шаром вазелінового масла. Всі проби проводили при температурі 37є.

В першій серії досліджені вивчали вплив глікозидів на процес згортання крові. Результати були статично опрацьовані і мали вигляд: |

n | M±m(хв.) | ь | % похика

Контроль....................

Конвалотоксин..........

Конваломарин...........

Контроль....................

Конваломарин...........

Контроль....................

Корглікон...........

Корглікон................... |

11

12

11

3

3

25

6

6

8 | Білі миші

5,35±0,17

5,85±0,58

5,55±0,64

Морські свинки

6,66±1,18

6,5±1,25

Кролики

29,04±0,52

29,1±1,86

35,3±3,6

43,5±4,5 |

2,37

1,98

2,14

2,06

2,06

5,36

3,75

6,3

12,25 |

<0,1(t=7,5)

<0,1(t=10)

<0,1(t=8,5)

<5(t=5,6)

<5(t=5,6)

<0,1(t=53)

<0,1(t=15,5)

<0,1(t=9,6)

<0,1(t=9,6)

Позначення: N – кількість досліджень; M – середнє арифметичне; m – середня похибка; ь – середнє відхилення; t – ймовірність середнього арифметичного.

Як видно із таблиці, конвалотоксин важливого впливу на час повного згортання крові кроликів і мишей не має. Те саме можна сказати і про конваломарин по дослідженнях на мишах і морських свинках.

Що стосується корглікону, то після однократних вливань його в дозі 15 мг/кг у кроликів спостерігалось сповільнене зсідання крові, що сягало майже 50%, а також збільшення протромбінового часу. Те ж саме спостерігалось і при введенні препарату кроликам протягом тижня.

Контрольним кроликам вводили відповідну кількість води. Визначали: час повного згортання крові, толерантність плазми до гепарину, час згортання плазми (“час рекальцифікації”) і протромбіновий час по Квіку (4).

Таким чином, конвалотоксин і конваломарин не дають значного впливу на згортання крові. При дії корглікону спостерігається довший час згортання крові і протромбінового часу, але згортання плазми суттєво не змінюється.Можна передбачати, що вплив корглікону на згортання крові пов’язаний із змінами в протромбіновому комплексі, майже не зачінаючи процесу утворення тромбокінази в крові, оскільки про це мож судити по часу рекальцифікації плазми.

Токсикологія, побічна дія, протипокази, покази до застосування

Одним із основних недоліків серцевих глікозидів, що знаходняться у конвалії травневій є інтоксикація (токсична дія).

Глікозидна інтоксикація частіше виникає не внаслідок перевищення середдніх терапевтичних доз серцевих глікозидів, а як результат зростання чутливості організму хворого до серцевих глікозидів.

Сприяють розвитку глікозидної інтоксикації:

Похилий вік;

Обширне ураження серцевого м’язу патологічним процесом;

Важка серцева недостатність;

Запальні ураження міокарда;

Гіпоксія і легенева недостатність при легеневому серці, гідротораксі, легеневих емболіях, асциті;

Обширний інфаркт міокарда з гіпокалігістією;

Ділятація порожнини серця з різко підвищеною актопічною активністю шлуночків;

Ниркова недостатність;

Печінкова недостатність;

Гіпотиреоз;

Зміни лужно-кислотної рівноваги;

Електролітні розлади;

Поєднане застосування інших ліків.

Глікозидна інтоксикація характеризується такими клінічними ознаками:

Найбільш ранніми клінічними ознаками глікозидної інтоксикації є шлуночково-кишкові симптоми, які зв’язані з прямим, або рефлекторним збудженням блювотного центру токсичними дозами серцевих глікозидів.

Серцеві симптоми глікозидної інтоксикації у вигляді різних порушень ритму серця зустрічаються у 90% випадків і нерідко є єдиними її проявами.

Неврологічна симптоматика інтоксикації серцевими глікозидами проявляється головним болем, слабкістю, недомаганням, сонливістю, радикулітами, міжреберними невралгіями.

Очні симптоми: порушення кольорового зору (предмети забарвлені в жовтий або зелений колір), відчуття мерехтіння перед очима, затуманений зір, зниження гостроти зору.

Алергічні реакції.

Профілактика інтоксикації серцевими глікозидами:

Раціональний вибір серцевих глікозидів

Правильне дозування серцевих глікозидів і контроль стану хворого

Лікування основного захворювання, його ускладнень і сун\путніх патологічних станів

Профілактичне назначення солей калію, панангіну унітіолу

Своєчасна відміна препаратів, які знижують толерантність до серцевих глікозидів

Своєчасна відміна серцевих глікозидів перед проведенням електроімпульсної терапії, з урахуванням періоду піввиведення

Знання взаємодії лікарських середників з серцевими глікозидами

Лікування глікозидної інтоксикації здійснюється по наступних принципах:

Припинення застосування серцевих глікозидів

Проведення заходів по підвищенню толерантності до серцевих глікозидів

Застосування засобів, які зменшують активність серцевих глікозидів

Лікування порушень провідності, що спричинили серцеві глікозиди

Лікування аритмій, що спричинили серцеві глікозиди

Фармакологічні властивості

Препарати конвалії звичайної регулюють діяльність і підвищують тонус серця, заспокійливо діють на центральну нервову систему, збільшують діурез. За характером дії вони подібні до строфантину : при внутрішньовенному введенні їх дія на організм наступає через 3-10 хвилин, досягає максимуму через 1-2 години і триває одну добу. З другого боку, препарати конвалії відзначаються майже повною відсутністю кумулятивних властивостей(повністю виводяться з організму за 3 доби) і дуже вираженою брадикардичною дією на серце. Ефективність препаратів конвалії припероральному введенні в