Курсова робота:

„Мінеральні речовини лікарських рослин і лікарської рослинної сировини, що використовується в медицині”

Вступ.

Характеристика мінеральних сполук.

ЛР і ЛРС, що вміщує мікроелементи.

ЛР, які вміщують фосфор.

Горобина звичайна

Глід колючий

Яблуня лісова

ЛР і ЛРС, які вміщують калій.

Калина звичайна

Шипшина коричнева

ЛР, які вміщує Са2+

Гарбуз звичайний

ЛРС, які вміщують Na+

Суниця лісова

Малина звичайна

Верес звичайний

ЛР і ЛРС, які вміщують сполуки Fe.

Цмин пісковий

Синюха блакитна

ЛР і ЛРС, які вміщують мікроелементи.

ЛРС і ЛР, які вміщують І2

Бузина чорна

ЛР і ЛРС, які вміщують кобальту

Глечики жовті

Черемха звичайна

ЛР і ЛРС, яків вміщують сполуки мангану

М’ята перцева

Звіробій звичайний

Обліпиха крушиновидна

ЛР і ЛРС, яків вміщують сполуки купруму.

Кропива дводомна

Цикорій дикий

ЛР і ЛРС, яків вміщують цинк.

Фіалка триколірна

ЛР і ЛРС, яків вміщують ультрамікроелементи.

ЛР і ЛРС, яків вміщують бром.

Ки звичайні

ЛР і ЛРС, яків вміщують аргентум.

Кріп запашний

ЛР і ЛРС, яків вміщують селен.

Евкаліпт кулястий

Висновки

Список використаної літератури.

Вступ.

Лікарські рослини – одне з основних джерел одержання лікувальних та профілактичних засобів сучасної медицини. Дуже важливе значення у біологічних процесах, що протікають в організмі людини мають мінеральні речовини, які найбільше зосереджені у ЛР і ЛРС. Дані сполуки виконують відповідну фізіологічну роль, і один одного не замінюють. Мідь бере участь в обміні речовин, у процесах тканинного дихання, а разом із залізом і марганцем – у кровотворенні, срібло діє антисептично. Отже, мінеральні сполуки являються біологічно активними речовинами.

Характеристика мінеральних сполук.

Через живі організми відбувається кругообіг вуглецю, кисню, водню, азоту, магнію, так званих біогенних, або мікроелементів, мікро- та ультрамікроелементів.

До мікроелементів ми відносимо фосфор, який входить до складу білків, жирів, нуклеїнових кислот, активує розумову і фізичну діяльність. Такий елемент як калій бере участь у внутрішньоклітинному обміні, регулюванні водно-електролітного балансу, обміну та осмотичного тиску. Сполуки кальцію складають основу кісткової тканини, беруть участь в обміні речовин, в процесах передачі нервово-м’язевого збудження. Натрій і його сполуки беруть участь у водно-сольовому обміні, регулюють тиск крові, активують діяльність травних ферментів.

До мікроелементів ми відносимо сполуки йоду необхідних для функціонування щитовидної і паращитовидної залоз. При його нестачі розвивається ендемічний зоб, атеросклероз. Сполуки кобальту стимулюють кровотворення, входять до складу вітаміну В12, який активує ряд ферментативних процесів. Марганець і його сполуки необхідні для утворення і обміну вітаміну С, є складовою частиною ферментних систем, впливає на обмін білків разом з нікелем і цинком покращує засвоєння ліпідів при атеросклерозі. Такий елемент як цинк бере участь у синтезі ліпідів, копіюванні генетичного матеріалу, кровотворенні, функціонуванні імунної та ендокринної системи, діє як коф актор багатьох ферментів.

До ультрамікроелентів ми відносимо сполуки брому, який бере участь у регуляції функції ЦНС, щитовидної та статевих залоз. Надмірне накопичення в організмі веде до захворювань шкіри та пригнічення ЦНС. Аргентум та його сполуки має бактерицидну дію. Сполуки селену добовий вміст якого 100-200 мкг стимулюють імунітет, попереджують порушення серцевої діяльності та онкозахворювання.

2. ЛР і ЛРС, що вміщує мікроелементи.

2.1. ЛР, які вміщують фосфор.

Горобина звичайна (Sorbus aucuparia L.)

Російська назва — рябина обыкновенная.

Дерево заввишки 5—15 м, росте серед сонячних галявин, край узлісь, на скелястих та кам'янистих схилах, крутих берегах річок, у дрібнолистяних та хвойних лісах, у передлісках і чагарниках. Культиву-ють горобину в парках і садах як декоративну рослину.

В горобини кора гладенька, сіра. Гілки пухнасті, бруньки повстянисті, чорнувато-фіолетового кольору, конусовидні. Листки чергові, не-парнопірчасті. Квітки дрібні, білі, запашні, зібрані в густі щитки. Плід — ягода, він кулькоподібний, дрібний, соковитий, блискучий, оран-жево-червоний, гіркий, терпкий, після заморожування має приємний гір-кувато-кислий смак.

Цвіте горобина в травні-червні. Плодоносить наприкінці серпня і впродовж вересня. З лікувальною метою використовують плоди й листки горобини. Збирають достиглі плоди, зриваючи їх із плодоніжок, в останніх числах серпня або у вересні-жовтні, зрізуючи щитки. Стиглі плоди сушать, попередньо прив'яливши, в сушарках та в гарячій печі на листах і решетах (розстилають тонким шаром і часто переміщують).

Горобина звичайна містить незначну кількість дубильних речовин, цукри, сорбозу (кетогексозу), органічні кислоти (яблучну, лимонну, винну, сорбонову та парасорбонову), 6 % сорбіту, який переходить у сорбозу, сліди ефірних масел, смолисті речовини, близько 0,04 % сор-бітанової кислоти, деяку кількість ціаноподібної речовини, що виникає внаслідок розпаду глікозиду, який наявний -у насінні, 5,5 мг% каротину, до 250 мг% аскорбінової кислоти, вітамін Р, мінеральні солі, ензими інвертазу та оксидазу, пектини. Плоди горобини — це полівітамінна си-ровина. Дія їх діуретична (салуретична), жовчогінна, кровоспинна, в'яжуча та антискорбутна.

Препарати плодів горобини збільшують сечовиділення, діють в'яжу-че на слизову оболонку тонкої кишки й нормалізують її діяльність, по-силюють жовчовиділення. Біологічно активні речовини горобини діють протизапально на слизові оболонки шлунка й кишок, а також нейтралізу-ють токсичні речовини, що впливають гепатотропно. Однак фармако-логічні властивості препаратів плодів горобини ще не повною мірою вив-чені в умовах клініки. На підставі емпіричних даних вважають, що квітки горобини мають сечогінні та послаблювальні властивості. Треба завважити, що недозрілі плоди діють токсично на організм людини, бо парасорбінова кислота викликає нудоту та блювання, запальні зміни слизової оболонки шлунка, поноси та подразнення епітелію ниркових канальців. Із достиганням ягід, їх висушуванням або під час кип'ятіння ця кислота втрачає активність.

Настій, відвар та сік із плодів горобини використовують в основно-му як сечогінний засіб при хворобах нирок з явищами олігурії, а також для лікування сечокам'яної хвороби та тромбофлебіту. Досить ефектив-не лікування препаратами горобини розладів травлення, гепатиту та ге-патохолециститу, порушеного жовчовиділення. Особливо ефективні ці препарати при старечій атонії товстої й тонкої кишок.

У народній медицині відвар і настій