збага-чували свій раціон наші пращури. Чимало є захоплюючих легенд про калину, а найвідоміша з них про" те, як на калиновому місточку бився богатир із семйоким чудовиськом. Калина справіку давала людям їжу й ліки, її застосовували в побуті, а лихої години вона ставала пригатою на болоті, служила «калиновим містком» для народних витязів. Досте-менно відомо, що калина за своєю корисністю не тільки не поступається перед малиною, а й перевершує її Скажімо, за вмістом багатьох життєво важливих речовин. У плодах калини аскорбінової кислоти в 1,5—2 рази більше, ніж у малині, кровотворного елемента заліза — у *півтора рази, і це ставить калину поряд із шипшиною, чорницею — цими найкращими кровотворними засобами з наших дикоростучих та куль-турних ягідників, а також плодових дерев. Що стосується цитрусових — апельсина, лимона, мандарина, то калина переважає їх за вмістом ас-корбінової кислоти в 1,5 раза, провітаміну А (каротину) — в кілька разів, заліза — в 5—10, фосфору — в 4—5 разів. Крім перерахованих, у плодах калини містяться речовини Р-вітамінної дії, органічні кислоти (близько 3 %) — ізовалеріанова й оцтова.
От як можна помилитись! Якась незначна гірчинка затьмарила со-лодощі калини, й ми вважаємо, що вона така собі проста ягода! А на-стане зима, затріщать морози, й калина буде солодшою від малини.
. В народі вживають калину з лікувальною метою. Сік ягід із медом п'ють при підвищеному артеріальному тиску, використовують його і як профілактичний засіб, що запобігає появі злоякісних пухлин. Вважають, що калиновий сік допомагає лікувати простудні захворювання верхніх дихальних шляхів, зокрема кашель, охриплості голосу (вживають у теп-лому вигляді) та бронхіальну астму. Свіжі ягоди мають послаблювальні властивості, тамують головний біль. Насій ягід п'ють при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, при болю в ділянці серця. Виручає він і за інших захворювань, що зв'язані з порушенням обміну речовин в організмі, за фурункульозу, карбункулів, а також од екзем та гнійникових уражень шкіри. Таким настоєм із медом добре полоскати горло при ангіні, обмивати рани та виразки на шкірі. [15]
Шипшина корична (Rosa cinamonea L.)
Російська назва — шиповник коричний.
Росте ця кущова рослигіа на узліссях, серед пустирів, на схилах гір, уздовж річок і шляхів, у чагарниках, біля огорож. Заввишки до 1,5— 2 м. Гілки вкриті серпоподібними зігнутими колючками. Квітки блідо-рожеві. Цвіте шипшина в травні-червні. Плоди кулеподібні, гладенькі, червоні. Збирають їх цілком дозрілими, аж перед настанням морозів. Перестиглі плоди стають соковитими і м'якими. З лікувальною метою використовують плоди, квітки, листки й корені.
Плоди заготовляють наприкінці серпня — у вересні. Зривають тільки цілі, яскраво-червоні, не зіпсовані плоди, коли вони ще тверді. Складають їх у кошики, обтягнуті тканиною. Сушать негайно в добре нагрітих печах на залізних листах або сітках. Можна сушити у сушар-ках при температурі 80—90 °С, а в південних районах — на сонці.
Сухі плоди оранжево-червоні, смак їх кислувато-солодкий, вони без запаху. Плоди шипшини містять близько 3 % дубильних речовин, 10— 13 % редукційного цукру, в якому є 2,5 % сахарози, органічні кисло-ти — яблучну та лимонну (3,5 %), до 2,5 % жирних олій, сліди ефірної олії, до складу якої входить ванілін; білкові речовини, 10—13 % пекти-нових речовин, мінеральні солі кальцію, магнію та заліза, дуже багато аскорбінової кислоти (500—1000 мг), каротину, а також філохінони (до 40 біологічних одиниць), рибофлавін (біля 0,03 мг), вітамін Р (цитрин), каротиноїд, лікопін та глікозидні групи.
Терапевтична цінність плодів шипшини залежить від наявності в них аскорбінової кислоти та флавонових сполук. Давно відомо, що аскорбінова кислота має специфічні властивості у профілактиці цинги. Ця сполука незамінна в біосинтезі міжклітинних субстанцій та колагену, бере участь разом з дегідроаскорбіновою кислотою в окислювально-відновних процесах в організмі, сприяє асиміляції іонів заліза в шлунку і кишках, активна в метаболізмі тирозину та в системі утилізації глутатіону, сприяє трансформації фолієвої кислоти. Дослідами на тваринах - доведено, що аскорбінова кислота здатна пригнічувати деполімеризацію вуглеводних складників міжклітинних субстанцій і впливати на співвідношення гіалуронідази та гіалуронової кислоти, що дуже важли-во для системи кровоносних капілярів. Результати досліджень підтвердили існування відомої раніше синергічної дії аскорбінової кислоти та флавоноїдів з групи вітаміну Р, що запобігають атероскле-ротичним змінам у капілярній системі кровообігу. Ці властивості аскорбінової кислоти використовують для лікування атеросклерозу. Помічено, що при тяжких хворобах (наприклад, при масивних опіках) кількість аскорбінової кислоти у крові та сечі швидко зменшується, а в стані стресу зменшується її кількість у наднирниках. Аскорбінова кислота — важливий чинник у лікувальній практиці, тому потребу в ній задовольняють за рахунок синтетичного препарату. [1]
2.3. ЛР, що вміщують Са2+
Гарбуз звичайний (Cffcurbita pepo L.)
Російська назва — тьіква обьїкновенная.
Однорічна трав'яниста рослина з повзучими стеблами довжиною до 10 м. Листки цілісні, з п'ятьма лопатями, вкриті колючими жорсткими волосинками. Квітки на ребристих квітконосах, оранжещьжовті, біля 10 см у діаметрі, лійкоподібні.
Цвіте гарбуз звичайний у червні-липні. Його вирощують на городах' і баштанах.
З лікувальною метою використовують м'якуш достиглого плоду В ньому містяться мінеральні кислоти (фосфорна, кремнієва), залізо, магній, калій, кальцій, тіамін, рибофлавін, нікотинова кислота, барвна речовина каротин (провітамін А), а в основному — криптоксантин.
Біологічні речовини, що містяться у м'якуші гарбуза, стимулюють діурез та виділення солей з організму (особливо хлоридів) Клінічні спо-стереження свідчать про доволі активні "сечогінні властивості м'якуша Він діє послаблювально, посилюючи перистальтику кишок. Сік із м'яку-ша застосовують при хронічному нефриті та