В народній медицині черемху цінять за її плоди,, що їх уживають й у свіжому вигляді, й як відвар з в'яжучими властивостями. Завдяки наявності в плодах черемхи дубильних речовин, їх широко використову-ють при поносі та інших розладах функції шлунка й кишок (ще краще, якщо поєднати плоди черемхи і чорниці). Використовують і листки че-ремхи у вигляді настою та відвару (при туберкульозі легень, бронхіті, від кашлю, а також для полоскання ротової порожнини при карієсі зубів, для примочок при фурункульозі). Відвар кори с сечогінним, по-тогінним засобом, настій або відвар квіток вживають, щоб запобігти вагітності, а настій квіток на гасі або горілці застосовують для ліку-вання ревматизму й подагри. [4]

3.3. ЛРС і ЛР, що вміщує сполуки миш’яку.

М'ята перцева (Mentha piperita L.)

Російська назва—мята перечная.

Багаторічна трав'яниста рослина з родини губоцвітих. Стебла її чо-тиригранні, гіллясті, вкриті короткими темно-фіолетовими волосинками. Листки короткочерешкові, довгасті, темно-зелені згори, світло-зелені знизу. Квітки дрібні, блідо-фіолетові, зібрані в колосовидне суцвіття. Ро-сте в садах, на городах. Розводять м'яту як лікарську рослину.

Цвіте вона в червні-липні.

Для виготовлення ліків "використовують листки, м'ятну олію, ментол та препарати з- них.

Збирають листки в липні-серпні, коли починає Цвісти головне стебло; сушать в провітрюваному приміщенні, на горищі, попередньо прив'яливши на сонці.

Всі наземні частини м'яти містять 1—2,5 % ефірної олії. Найбільше її в суцвітті й листках. Головна складова частина олії —2-ментол. Є в ній також 1-ментол, а-, п-пінен, 1-лимонен, феландрен, цинеол, пулегон, мелісова кислота, ефіри ментолу з оцтовою та валеріановою кислотами. Основні компоненти ефірної олії із суцвіть: 1-, 2-ментол, 1-ментофуран; органічні домішки: 1-пінен; пулегон, сабіненгідрат, піперинова кислота та сесквітерпен кадинен. Крім ефірної олії у листках м'яти знайдені ка-ротин, бетаїн, гесперидин, урсолова й олеанолева кислоти, 6—12 % ду-бильних речовин, а також гіркоти.

Препарати м'яти перцевої мають спазмолітичні та болезаспокійливі властивості, діють як активний антисептичний засіб. Широко застосову-ють їх при стенокардії, порушенні вінцевого кровообігу, розладі функції печінки, жовчних шляхів, шлунка, і кишок.

Лікувальна цінність м'яти зумовлена насамперед наявністю в ній ментолу та дубильних речовин.

Завважимо, що, застосовуючи препарати із вмістом ментолу, треба пам'ятати про його токсичну дію. Це меншою мірою стосується екстрактів із листків м'яти, настоїв та відварів, однак великі дози ефірної олії, ментолу спричиняють шкідливий вплив, на організм.

У дітей при передозуванні ментолу виникають блювання, атаксія, динамічний ступор, а часом навіть судоми. В експериментах на твари-нах доведено досить сильну токсичну дію ментолу та аяії з м'яти на центральну нервову систему (швидке дихання, конвульсії), що призводить навіть до смерті внаслідок паралічу дихального центру, Встановлено також, що у людини з віком зменшується загроза отруєння ментолом або м'ятною олією.

М'ятна олія входить до складу багатьох препаратів для лікування жовчнокам'яної хвороби та калькульозного холециститу. Ефективність їх зумовлена наявністю в м'ятній олії терпенових сполук, які посилюють, кровообіг у паренхіматозних органах, особливо в печінці; збільшують жовчовиділення, мають сильно виражені протизапальні властивості. Ці терпенові речовини складають групу вуглеводних сполук, що містяться в ефірній олії м'яти (вони відзначаються ароматичним запахом та масляно-жировою консистенцією). Висока розчинність терпенів сприяє легкому засвоєнню їх організмом і швидкому досягненню ефекту На цьому грунтується антисептична, а за відповідних концентрацій і протиспазматична дія терпенів. [18]

Звіробій звичайний (Hypericum perforatum L.)

Російська назва — зверобой обмкновенньїй.

Звіробій— одна із найпоширеніших у країні та відомих у народі лікарських рослин. Коли він квітне, то його золотисто-жовті квітки, наче багаття, «видихають» життєдайні промені сонця, огортають галявини, заквітчують їх гірляндами. Ця рослина широко відома в траволікуванні. Цінні властивості звіробою використовували протягом тисячоліть усі на-роди, різні верстви населення.

Грецькі лікарі Діоскорид та Пліній використовували в медицині звіробій. В середні віки такі знамениті лікарі, як Парацельс і Татермон-танус, настирливо й не без успіху рекомендували цю лікарську рослину. В народі існувало повір'я, що звіробій — «зброя проти відьом і чортів, і тому траві давали милозвучні імена: «Божа трава», «Божа милість». Досі серед лікарів побутує думка, що ця рослина робить людей такими світлими, такими радісними, наче вони поглинули в себе сонце.

Сучасна наука може пояснити ці чудові властивості рослини. Чер-воний пігмент звіробою гіперицин разом із сонячним світлом стимулююче впливає на весь людський організм. Це явище називають фотосен-сибілізацією. Дуже дивний той факт, що в пігменті нашої крові утворю-ються фотосенсибільні, тобто світлочутливі, речовини, які, як, було дове-дено, безпосередньо діють на нервову систему людини.

Існує твердження, що ці речовини здатні повернути людині гармо-нію ритмічної рівноваги. Таким чином, у світлі сучасних досліджень звіробій постає перед нами справді таким, яким його вважали давні лікарі. Це природний непрофільний засіб, який знімає депресію та нервозність, слабкість нервової системи, тривожні стани й виснаження на нервовому грунті і через це дає чудові результати при лікуванні бага-тьох захворювань, характерних для нашого часу з його динамічним тем-пом життя.

Звіробій здебільшого застосовують, лікуючи хвороби травного ка-налу. Препарати з нього сприяють зменшенню спазмів кишок та жовч-них шляхів, дещо розширюють кровоносні судини, їм властива досить виражена протизапальна дія на слизові оболонки травного каналу (дія дубильних речовин), легка в'яжуча та бактеріостатична дія (ефірна олія, дубильні речовини, смолисті сполуки). Препарати звіробою значно обмежують ріст патогенних бактерій (в основному грампозитивних), але не впливають на гриби. Вони нормалізують видільну функцію шлунко-вих залоз: при зниженій кислотності збільшують секрецію шлункового соку. Досі не вивчено