Наявний у рослині гіперицин є каталізатором внутрішньоклітинних реакцій та регулятором життєвих процесів в організмі. Він утворюється з двох частин емодиноантрону, а за структурою та деякими властивос-тями наближається до гематопорфірину. Тому припускають, ще він діє на біохімічні процеси в органах, уражених злоякісними пухлинами. Про цю спорідненість гематопорфірину з гіперицином свідчить той факт, що при вживанні екстрактів трави звіробою шкіра набуває підвищеної чут-ливості до ультрафіолетових променів. У разі зовнішнього застосування звіробою, особливо його квіток, виявляється його протизапальний, в'яжучий, бактеріостатичний вплив при багатьох захворюваннях шкіри.

Препарати звіробою ефективні при лікуванні розладів нервової си-стеми, нейродистонії, мігрені, нічного нетримання сечі в дітей. [9]

Обліпиха крушиноподібна, (Hyppophae Ramnoides L.)

Російська назва — облепиха крушиновидная.

Колючий дуже розгалужений кущ або невелике "розлоге дерево заввишки до 5—6 м. Гілки дугоподібно зігнуті. Кора їх темно-сіра або бурувата, молоді гілки сріблясті. Листки почергові, лінійні, цілокраї, звужені в дуже короткий черешок, зверху зелені, знизу сріблясті, восе-ни золотистого кольору. Квітки – в невеликих колосках, дуже дрібні, зібрані в пазухах листків або колючок у короткі китиці. Плід — сфе-рична або овальна соковита ягода, оранжева, м'ясиста, майже без пло-доніжки. Цвіте обліпиха одночасно з розпусканням листків у квітні--травні. Плоди дозрівають у серпні-вересні.

Лікувальне значення мають достиглі плоди обліпихи. їх широко ви-користовують для виготовлення обліпихової олії та як дієтичний полівітамінний засіб. Збирають плоди восени, краще після перших замо-розків, їх консервують або витискують із них сік і використовують для приготування пюре, повидла, мармеладу, варення тощо.

М'якоть плодів обліпихи містить до 30 % жирної олії, яка скла-дається із суміші глікозидів олеїнової, стеаринової, лінолевої, пальміти-нової, олуринової та міристинової кислот. Важливі компоненти плодів: каротиноїди (до 95 мг%), токофероли (до 50 мг%), аскорбінова кисло-та (до 200 мг%), фолієва, нікотинова кислоти, вітаміни групи В, а та-кож ізорамнетин у вигляді глікозидів, органічні кислоти (яблучна, ли-монна, виннокам'яна тощо).

Насіння має до 15 % жирної олії (яка відрізняється від олії з м'якоті за консистенцією і складом), а також тіамін, рибофлавін, токо-ферол, каротиноїди.

Плоди обліцихи та обліпихова олія при зовнішньому застосуванні зменшують і припиняють біль і запалення, прискорюють грануляцію і епітелізацію тканин, сприяють швидкому гоєнню ран. Мають вони і полівітамінні властивості. Обліпиховою олією із м'якоті плодів лікують променеві ураження шкіри, її використовують для зменшення дегенеративних змін слизових оболонок під час променевої терапії раку страво-ходу, у разі кольпіту, ендоцервіциту, інших .гінекологічних захворювань; при екземі, .лишаї, а також при хворобах очей, вираженій недостат-ності ретинолу. Обліпихову олію часто призначають для лікування виразкової хвороби шлунка й дванадцятипалої кишки.

Спиртовий екстракт кори має амітотичну дію, в експерименті на тваринах він гальмував ріст і розвиток прищеплених пухлин.

У народній медицині плоди й обліпихову олію вживають усередину при авітамінозі (цинга, куряча сліпота), виразковій хворобі шлунка; зовні їх застосовують для лікування висипок, екземи, ран, що тривало не загоюються, ерозії шийки матки. Насіння у вигляді відвару вжива-ють як легкий проносний засіб. Листками обліпихи в народній медицині Середньої Азії лікують ревматизм (застосовують зовнішньо). З обліпихової олії готують спеціальні косметичні маски, які прискорюють епітелізацію та грануляцію тканин шкіри. В минулому відвар плодів та гілок використовували всередину й зовні од облисіння та випадіння во-лосся. Крім того, помічено інгібуючий вплив обліпихової одії на секре-цію шлункового соку. В експериментах на щурах було доведено, що ця олія ефективна при патологічних змінах печінки, які виникли внаслідок алкогольної інтоксикації або впливу чотирихлористого вуглецю. При введенні обліпихової олії значно підвищувався вміст білків у тканині печінки щурів, вона позитивно впливає й на ліпідний обмін у печінці, ре-акцію перекисного окислення ліпідів у мембранах, завдяки альфа-токоферолам захищає біологічні мембрани від шкідливої MS хімічних агентів. Пояснюється це тим, що обліпихова олія на клітинному і субклітинному рівні на фоні гострої й хронічної інтоксикації здатна підвищувати концентрацію у печінці нуклеїнових кислот і сприяти захи-сту клітинних і субклітинних мембран. [6]

3.4. ЛРС і ЛР, що вміщують сполуки купру му.

Кропива дводомна (Urtica dioica L.)

Російська назва — крапива двудомяая.

Багаторічна трав'яниста рослина. Кореневище в веі повзуче, з га-лузистими пагонами. Стебло пряме, чотиригранне, заввишки 30 – 150 см, вкрите «кусючими» волосинками. Листки яйцевидно-ландатні, шорстко-волохаті, на краях крупнозубчасті, супротивні, жовгочерешкові. Квітки дводомні, дрібні, жовтувато-зелені, зібрані пучками в гіллясті ко-лосовидні суцвіття; жіночі — звислі, чоловічі — прямостоячі. Плід — яй-цевидний горішок. Цвіте кропива із середини червня До пізньої осені. Росте як бур'ян на засмічених місцях, у городах, садах, попід тинами, на узбіччі шляхів. Район поширення — вся територія колишнього СРСР. за винятком Крайньої Півночі.

З лікувальною метою використовують листки, корені й насіння. Збирають у червні — серпні, зривають без стебел (тільки з рослин, що цвітуть) знизу в напрямку до верхівки стебла. Корені й насіння заготовляють восени.

Сушать листки кропиви в затінку на вільному повітрі, у добре про-вітрюваному приміщенні, ,на горищі.

Кропива містить смолисті та дубильні речовини, слиз, лецитин, глікозид, який має властивості подразника шкіри, ензими оксидазу, пероксидазу та хлорофілазу, органічні кислоти (мурашину та кремнеземо-ву), 15—19 % мінеральних солей, що мають у своєму складі кремнезем, залізо та азотан калію й кальцію, редукційні цукри, каротин (10 мг%), аскорбінову кислоту (0,1—0,2 %), вітамін К (близько 400