Сапоніни гірше розчиняються в етиловому та метиловому спир-тах. При нагріванні розчинність у спиртах підвищується, але при охолодженні розчинів сапоніни випадають в осад. В ефірі, хлоро-формі, ацетоні та інших органічних розчинниках сапоніни не роз-чиняються.

Усі сапоніни нестійкі по відношенню до сильних кислот, під дією яких гідролізуються. Багато сапонінів утворюють комплекси з білками, ліпідами тощо. З холестерином утворюють нерозчинні у воді, стійкі сполуки. Найхарактернішою особливістю сапонінів є їх властивість викликати гемоліз — руйнування еритроцитів з ви-вільненням гемоглобіну, що пояснюється здатністю сапонінів ут-ворювати комплекси з холестерином мембран еритроцитів. Гемолі-тична дія сапонінів грунтується на здатності розчиняти ліпощну частину оболонки еритроцитів, перетворювати її з напівпроникної у проникну. Внаслідок цього гемоглобін з еритроцитів переходить у плазму крові. Кров стає яскраво-червоною, прозорою. Сапогені-ни не виявляють гемолітичної активності. Гемоліз використову-вався для якісного та кількісного визначення сапонінів у рослинах.

Внаслідок гемолітичної активності сапоніни не можна вводи-ти у вену та під шкіру.

Через непошкоджену шкіру сапоніни всмоктуються дуже по-вільно, що може призвести до її запалення або нагноєння. Вдихання сапонінів викликає сильне подразнення слизової оболонки верхніх дихальних шляхів та очей (чхання, кашель, сльозотеча).

Прийняття усередину малих доз шкоди не завдає, великі ж внаслідок подразнення слизової оболонки шлунково-кишко-вого тракту викликають блювання, пронос. Особливо токсичні сапоніни по відношенню до нижчих хребетних та риб.

Методи виділення та дослідження. Виділення. Сировину знежи-рюють петролейним або етиловим ефіром, чотирихлористим вуг-лецем для руйнування нерозчинних у воді та водних спиртах ком-плексів сапонінів. Сумарний екстракт сапонінів звичайно отримують обробкою сировини полярними розчинниками: метанолом, ета-нолом, водними спиртами. Існують методи, засновані на здат-ності сапонінів утворювати нерозчинні у воді або водному спирті солі з гідроксидом барію або ацетатом свинцю, комплекси з холе-стерином, танінами, білками. Солі потім розкладають сірчаною кислотою, холестеринові комплекси — екстрагуванням холесте-рину бензолом або ефіром, танінові — екстракцією водною сус-пензією окису цинку, білкові — екстракцією сапонінів полярни-ми органічними розчинниками.

Дуже поширені хроматографічні методи очищення сапонінів з використанням окису алюмінію, силікагелю, активованого ву-гілля.

Фракції сапонінів є сумішшю близьких за будовою і власти-востями глікозидів, розділення їх стало можливим тільки останнім часом завдяки хроматографічним методам, але завжди є склад-ним завданням.

Ідентифікація. Для попереднього визначення сапонінів у рос-линному матеріалі користуються реакціями, які засновані на фізич-них властивостях сапонінів (реакції піноутворення та визначення хімічної природи сапонінів); хімічних властивостях (осадові та кольорові реакції); біологічних властивостях (гемоліз), але вони недостатньо специфічні. Найвірогідніші результати дають хрома-тографічні методи виявлення та ідентифікації сапонінів. Останнім часом для дослідження сапонінів використовують фізико-хімічні методи (адсорбційна хроматографія, УФ- та ІЧ-спектроскопія).

Кількісне визначення. Для кількісного визначення сапонінів ви-користовують біологічні, вагові та фізико-хімічні методи. Довгий час основними методами виявлення сапонінів у рослинній сиро-вині були: визначення гемолітичного індексу та пінного числа.

Гемолітичний індекс — це найменша концентрація сапо-нінів, що викликає повний гемоліз еритроцитів протягом 24 год.

Показником сапонінності, або пінним числом, назива-ють найменшу концентрацію настою (приведену до одиниці речо-вини), що утворює стійку піну, яка не зникає протягом хвилини.

Пінне число — показник, типовий тільки при високому вмісті сапонінів у сировині. Пінність викликають і супутні речовини. Цей метод використовують для попереднього дослідження лікарської рослинної сировини.

Вміст сапонінів можна встановити і ваговим методом. Він грун-тується на здатності сапонінів осаджуватися з водних розчинів ефіром, міцним спиртом та деякими солями (гідроксидом барію). Вагові методи не знайшли широкого застосування через складність виділення, очищення та доведення індивідуальності.

Загальних фізико-хімічних методів визначення в сировині са-понінів не існує. Те, що достовірно для одних сапонінів, не підхо-дить для інших.

Біологічна дія та застосування. Рослинна сировина, що містить тритерпенові сапоніни, використовується в медицині, харчовій та легкій промисловості. Сапоніни мають муколітичну властивість, тому їх використовують при сухому і тривалому кашлі (китятки, синюха, первоцвіт). їх поверхнева активність полегшує відхаркування; слиз, який утворюється під впливом сапонінів, легко відділяється. Подразнювальний вплив сапонінів на слизову оболонку шлунка викликає рефлекторне посилення секреції усіх залоз, що є цілющим і для бронхів. Але слід пам'я-тати, що надлишок сапонінів подразнює слизові оболонки шлунка і кишечника.

Деякі сапоніни діють сечогінно (нирковий чай, хвощ польо-вий), інші тонізують центральну нервову систему або виявляють гіпотензивний, протизапальний та протимікробний ефекти. Вста-новлено також, що тритерпенові сапоніни з низьким гемолітич-ним індексом істотно не впливають на хід атеросклерозу, але збу-джують центральну нервову систему (сапоніни аралієвих). В той же час, сапоніни з високим гемолітичним індексом мають вираже-ний лікувальний ефект при атеросклерозі.

Сапоніни сприяють розчинності, транспорту і усмоктуванню інших БАР, тому навіть мала концентрація діючих речовин у при-сутності сапонінів викликає терапевтичний ефект.

Емульгуючі властивості сапонінів широко використовуються для стабілізації різних дисперсних систем (емульсії, суспензії).

У біохімічних лабораторіях за допомогою сапонінів проводять кількісне визначення стеринів. Індивідуальні сапоніни використо-вуються для виготовлення вакцин.

У рослинництві сапоніни знайшли застосування як стимуля-тори проростання насіння і посилення росту клітин.

Відомості про лікувальні властивості рослинної сировини і пре-паратів, які містять сапоніни, наведено в табл. 14 Додатків.

ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ ТА СИРОВИНА,

ЯКІ МІСТЯТЬ ПЕНІАЦИКЛІЧНІ САПОНІНИ

ТИПУОЛЕАНАНУ

КВІТКИ НАГІДОК - FLORES CALENDULAE

Нагідки лікарські — Calendula officinal is L., род. айстрові — Aste-raceae

Нагодки лекарственньїе, кален-дула; назва походить від форми зменшувальної латин, calendae — першого дня кожного місяця у рим-лян, латин, officinalis — лікарська. Рослина однорічна трав'яни-ста із своєрідним