Поширення. Походить з Центральної та Південної Європи. В Україні розводять як декоративну рослину, що часом дичавіє. Для лікарських потреб сорти культивуються у спеціалізованих господарствах.

Заготівля. Збирають квіткові кошики без квітконоса у період горизонтального розташування язичкових квіток. За сезон можна збирати 10—20 разів. Після попереднього підв'ялювання на сонці сировину сушать у затінку на вільному повітрі або у провітрюваному приміщенні, розстеливши тонким шаром і час від часу пе-регортаючи. Штучне сушіння проводять при температурі 40-45 °С.

Хімічний склад сировини. Квітки містять тритерпеноїди, фла-воноїди (0,3—0,8 %), каротиноїди, поліацетилени, ефірну олію (до 0,12 %), фенолокислоти, стероли та сесквітерпенові лактони гіркого смаку (календин).

Тритерпенові сапоніни належать до похідних олеанолової кис-лоти — календулозиди А і В, є також тритерпеноїди а- і р-амірин, тараксастерол, арнідіол, фарадіол, календулодіол (похідне лу-пеолу). Після гідролізу вміст олеанолової кислоти перевищує 4 %.

Біологічна дія та застосування. Протизапальний і спазмолі-тичний засіб. Календулозиди знижують концентрацію холестери-ну у крові. Флавоноїди нагідок в експерименті виявили протиза-пальну і жовчогінну активність.

При зовнішньому застосуванні екстракт за активністю набли-жається до настойки арніки.

У гомеопатії використовується зібрана під час цвітіння трава. У дерматології застосовується для попередження нагноювання ран як замінник йодної настойки, в стоматології — як гемостатик; при тонзилітах, ангінах і стоматитах — для полоскання; в гінеко-логії — при ендометриті, ендоцервіциті, кольпіті.

КОРЕНІ СОЛОДКИ - RADICES GLYCYRRHIZAE

Солодка гола — Glycyrrhiza gldbra L., род. бобові — Fabaceae Солодка голая (лакричник)

Опис рослини, поширення і заготівлю сировини див. у розділі «Флавоноїди».

Хімічний склад сировини. Перші повідомлення про хімічне дос-лідження солодки відносяться до 1819 p., коли з коренів була ви-ділена гліциризинова кислота. Містять вони також тритерпенові глікозиди, флавоноїди, пектинові речовини та ін. Тритерпенові сполуки (20 %) представлені сапогеніном — гліциретиновою кис-лотою та біозидом — гліциризиновою кислотою, в молекулі якої два залишки глюкуронової кислоти приєднані до аглікону у поло-женні С-3.

Із біологічно активних сполук містяться також вуглеводи (20 %) — моно- та дисахариди, пектини (4-6 %), є також смо-ли, ліпіди, гіркі сполуки. Вміст водорозчинних речовин коливаєть-ся від ЗО до 40 %.

Біологічна дія та застосування. Корені солодки та продукти, що одержують з них, застосовуються з лікувальною метою з часів Гіппократа. Густий екстракт та сироп полегшують відходження харкотиння та поліпшують смак ліків; сухий екстракт та порошок коренів у суміші з іншими рослинами вживають як відхаркуваль-ний засіб.

Тепер встановлено, що тритерпени солодки впливають на водно-сольовий обмін в організмі аналогічно гормонам кори над-ниркової залози. Враховуючи це, на основі тритерпенових сапонінів було створено ряд препаратів: гліцирам — моноамонійна сіль гліци-ризинової кислоти (виявляє протизапальну та протиалергійну дію, є синергістом кортикоїдних гормонів) і використовується для ліку-вання бронхіальної астми та надниркової недостатності. Тл'щире-нол — натрієва сіль гліциретинової кислоти — виявляє протиза-пальний та антимікробний ефект, використовується для лікування трихомонадних кольпітів.

НАСІННЯ КАШТАНА - SEMINA HIPPOCASTANI

Гіркокаштан звичайний —Aesculus hippocastanum L., род. гірко-каштанові — Hippocastanaceae

Відомості про рослину, її поширення і заготівлю сировини наведені в розділі «Кумарини».

Хімічний склад сировини. Насіння містить суміш тритерпено-вих сапонінів, відому під загальною назвою есцин. У продуктах гідролізу ідентифікують два сапогеніни — протоесцигенін і баринг-тогенін С, які є похідними олеанану. Загальний вміст сапонінів складає 3-13 %. Крім того, насіння містить флавоноїди (0,15 %), у кількості значно меншій, аніж у листках.

Біологічна дія та застосування. Для медичних цілей одержують субстанцію есцин, яка виявляє венотонізуючу та капілярозміцню-ючу дію і входить до складу багатьох комплексних препаратів (ес-флазид, анавенол, ескувазин та ін.).

КОРЕНЕВИЩА З КОРЕНЯМИ СИНЮХИ -RHIZOMATA CUM RADICIBUS POLEMONII

Синюха блакитна

lemonium coeruleutn L., род. синюхові — Polemoniaceae

Синюха голубая (синюха лазоревая, с.лазурная); лати-нізована назва походить від грецьк. polemos — війна (між двома правителями — Поле-моном з Понта і Філетайром з Каппадокії — зчинилася сварка: хто відкрив лікарські властивості рослини); соегиleus, -urn — блакитний.

Рослина багаторічна тра-в'яниста, з коротким, до 3 см завдовжки, косо зростаючим, товстим кореневищем, що гус-то вкрите тонкими, завдов-жки до 15 см коренями. Лист-ки чергові, непарноперисті. Квітки блакитні, зібрані у во-лотеві суцвіття. Чашечка дзвоникоподібна. На першому році жит-тя рослина розвиває прикореневі листки. Плід — стулчаста коро-бочка.

Поширення. Зустрічається в степовій та лісостеповій зонах Європи, на Кавказі, в Середній Азії, на Далекому Сході. Росте на лісових галявинах і узліссях, вологих луках та серед чагарників. У зв'язку із складністю заготівлі дикорослої сировини введена в культуру.

Заготівля. Кореневища та корені викопують восени на пер-шому році життя рослини або навесні другого року, очищають від землі, відмивають водою, товсті кореневища розрізають уз-довж. Сушать на горищі або вільному повітрі, або в сушарках при температурі 50-60 °С.

Хімічний склад сировини. Усі органи рослини містять тритер-пенові сапоніни, особливо багаті на них кореневища та корені рослин першого та другого року