Біологічна дія та застосування. Препарати — відвар, сухий ек-стракт. Сировина запропонована як замінник імпортної сенеги. У формі відвару застосовується як відхаркувальний та заспокійли-вий засіб, у комбінації з сухоцвітом багновим — при виразці шлунка та дванадцятипалої кишки.

КОРЕНІ АРАЛІЇ МАНЬЧЖУРСЬКОЇ -RADICES ARALIAE MANDSHURICAE

Аралія маньчжурська —

Ardlia mandshurica Rupr. et Maxim, (син. аралія висока — Ardlia eldta (Mig.) Seem.), род. аралієві — Araliaceae

Аралия високая (аралня маньчжурская); aralia — назва невідомої етимології; латин. elatus, -a — високий.

Рослина. Невелике де-рево з поверхневою корене-вою системою і численними бічними циліндричними коре-нями різної ширини. Вони легкі, поздовжньотріщину-ваті; пробка облуплюється; кора тонка, легко відокрем-люється від деревини. Стов-бур вкритий тріщинуватою корою з великою кількіс-тю колючок. Гілки відсут-ні або у невеликій кількості

зосереджені на самій верхівці. Квітки жовтувато-білі, у вигляді зонтиків, зібрані у складну волоть. Плід — куляста, синьо-чорна ягода.

Поширення. Дуже поширена на Далекому Сході, в Кореї і Пів-нічному Китаї. Росте на підлісках мішаних і хвойних лісів, особли-во на галявинах і порубках, поодиноко або невеликими групами.

Заготівля. Восени, після достигання насіння, або рано на-весні корені викопують, одразу очищають від дрібних корінчиків і землі, миють і розрізають на шматки завдовжки 10-12, діамет-ром 2—4 см.

Хімічний склад сировини. Корені містять тритерпенові са-поніни — аралозиди А, В і С, які є глікозидами олеанолевої кислоти; а також алкалоїд аралін, сахара, ефірну олію, смоли, холін.

Біологічна дія та застосування. Препарати мають тонізуючі вла-стивості, але слабші за настойку женьшеня. Настойка аралії 1:5 на 70 % спирті, сапарал (таблетки) застосовуються при астено-невротичних розладах, гіпотонії, депресивних станах.

ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ ТА СИРОВИНА,

ЯКІ МІСТЯТЬ ПЕНІАЦИКЛІЧНІ САПОНІНИ

ТИПУ УРСАНУ

ЛИСТЯ ОРТОСИФОНУ ТИЧИНКОВОГО -FOLIA ORTHOSIPHONIS STAMINEI

Ортосифон тичинковий (нирковий чай) — Orthosiphon stamineus Benth., род. ясноткові — Lamiaceae

Ортосифон тичиночний (почечный чай); назва походить від грецьк. orthos — прямий, siphon — трубка; ла-тин, stamineus — той, що складається з ниток, тобто тичинковий.

Рослина багаторічна трав'яниста або напівкущ заввишки до 1 — 1,5 м. Стебло гіллясте, чотиригранне. Лист-ки короткочерешкові, перехресно-су-противні, майже ромбічної форми, з ве-ликозубчастим краєм, біля основи — цілокраї. Головна жилка та жилки дру-гого порядку можуть бути пурпурово-фіолетові. Довжина листків 2—5, ши-рина 1,5—2,5 см. Квітки на верхівці стебла та гілок сидять по три в пазухах листків та утворюють переривчасте не-справжнє волотевидне суцвіття. Вони неправильні, двогубі, блідо-фіолетові.

Поширення. У дикому вигляді — на островах Південно-Східної Азії, Північно-Східної Австралії, Індонезії. Культивується у тро-пічних та субтропічних країнах.

Заготівля. Листки та флеші збирають протягом всього періоду вегетації.

Хімічний склад сировини. Листки містять тритерпенові сапо-ніни — похідні а-амірину, урсолову кислоту, також флавоноїди, ефірну олію, органічні кислоти.

Біологічна дія та застосування. Настій застосовують як сечогін-ний засіб при нирковокам'яній хворобі, холециститах, подагрі. Се-чогінний ефект супроводжується тривалим виділенням сечової кислоти, сечовини, а також солей важких металів. Виявляє також спазмолітичну дію на гладенькі м'язи, підвищує виділення шлун-кового соку і підсилює виділення жовчі.

ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ ТА СИРОВИНА,

ЯКІ МІСТЯТЬ ТЕТРАЦИКЛІЧНІ САПОНІНИ

ТИПУДАМАРАНУ

КОРЕНІ ЖЕНЬШЕНЯ - RADICES GINSENG

Женьшень — Pdnax ginseng С. А. Меу, род. аралієві — Araliaсеае

Женьшень; назва походить від латинізованого слова pana-cea — засіб від усіх хвороб, або Рапах — за ім'ям Панацеї, доч-ки бога-лікаря Асклепія.

Рослина багаторічна (жи-ве до 50 років), трав'яниста, заввишки 30-70 см. Корінь стрижневий, завдовжки до 20— 25 і діаметром 2—2,5 см, з дво-ма — шістьма розгалуженнями, жовтуватий або білуватий, ци-ліндрично-довгастий, сокови-тий, формою іноді нагадує фігуру людини. У верхній частині кореня є невеличке поперечно-зморшкувате утворення («шийка»), на верхівці якого щорічно закладається одна, рідше — дві-три зимуючі бруньки. Шийка з кільчастими рубцями від стебел, що щорічно відмирають. На верхівці кореневище розширене («голівка») та має бруньку. Головний стриж-невий корінь товстий (0,7—3,5 см у діаметрі), веретеноподібної форми, поздовжньотріщинуватий, з кільчастими поперечними по-товщеннями у верхній частині. Колір кореня жовтувато-білий зовні та майже білий на зламі. Стебло пряме, тонке, несе на верхівці кільця листків. Листки довгочерешкові, пальчастоп'ятискладні, на черешках еліптичні, гострокінцеві, з клиноподібною основою. Стеб-ла і черешки листків з фіолетово-червоним відтінком. Квітки ма-лопомітні, п'ятичленні, віночок білий або зеленкуватий, п'яти-пелюстковий. Плід — яскраво-червона, злегка сплюснута м'ясиста кістянка з двома-трьома кісточками.

Поширення. Раніше ріс у великій кількості у Приморському та на півдні Хабаровського краю, у Китаї, Кореї, Маньчжурії, тепер зустрічається рідко, тільки в глухих гірських кедрових лісах, куди проникає розсіяне сонячне світло і грунт вологий та радіоактив-ний; не любить яскравого сонця. Зустрічається поодинці або неве-ликими купками по три — п'ять рослин. Культивується в Україні. Промислові плантації є на Далекому Сході.

Заготівля. Корені диких рослин збирають професійні заготі-вельники. Роблять вони це, коли достигають плоди і рослина стає добре помітною. Плоди зрізають і висівають у лунки. Корінь вико-пують, обережно, за допомогою кістяної лопатки, відділяють від стебел, очищають від землі, пакують у коробочку з кори, переси-паючи вологою землею, і здають на заготівельний пункт у свіжому вигляді. Пошкоджені корені легко загнивають, і, щоб запобігти цьому, їх консервують: проварюють і сушать. Крохмаль клейстеризується, корінь стає подібним до рога і набуває червоного кольо-ру (червоний женьшень).

Корені культурного женьшеня заготовляють віком 4—6 ро-ків, на цей час вони досягають ваги 50—160 г. Кореню, що рос-те у природних умовах, мало б бути 40-45 років. Заготівлю зви-чайно проводять у