Курсова робота

План

І. Вступ;

ІІ. Огляд літератури:

Ботанічна характеристика;

Ареали і ресурси;

Лікарська рослинна сировина:

А) Заготівля та зберігання;

Б) Мікроскопія;

В) Якісні реакції;

Г) Числові показники.

4. Біологічно активні речовини;

Фармакологічні властивості та використання;

А) Вплив олії чорниці при курсовому застосуванні протягом двох

місяців на активність тканинного тромбопластину мозку в

експерименті;

Б) Зміни антигепаринової дії тканинних екстрактів в

умовах курсового лікувального застосування олії чорниці

В) Чорниця галбрі – аналог пасльону;

Г) Прописи для лікування цукрового діабету, до складу яких

входить листя чорниці.

Рецепти приготування ягід чорниці;

ІІІ. Висновок;

ІV. Використана література.

Вступ

Лікарські рослини були відомі людям ще в глибокому минулому. Можливо, ще задовго до появи на Землі людини тварини використовували цілющі властивості рослин. Існує декілька маловивчених фактів про використання тваринами окремих рослин, які дійсно мають властивість діяти на їх фізіологічні функції. Якими б не були ефективними нові препарати, котрі випускаються хіміко-фармацевтичною промисловістю, скромні трави наших лісів та полів користуються довірою у сотень тисяч пацієнтів. І це цілком зрозуміло. Терапевтична цінність великої кількості лікарських рослин завірена науковою медициною, вони ретельно вивчаються в медичних та фармацевтичних закладах і до сих пір складають 35 – 40% усіх ліків, які відпускаються нашими аптеками.

Кількість рослин, які використовуються в якості лікарських, досить велика. Тільки незначна їх частина, найбільш важливих та часто вживаних, входить в сучасну фармакопею, але багато інших дозволені для використання і продаються в аптеках. [1]

В курсовій роботі зазначена ботанічна характеристика, хімічний склад, застосування та фармакологічні властивості чорниці звичайної.

Ботанічна характеристика

Чорниця звичайна,

Боровиця;

Черника обыкновенная – Vaccinium myrtillus –

Належить до родини брусничних – Vacciniaceae.

Це низенький ( 15-40, рідше 60 см заввишки ) розгалужений, з гостроребристими голими гілками кущик. Листки спірально розташовані, майже сидячі, суцільні, яйцевидні, еліптичні або яйцевидно-еліптичні, по краю дрібно-пилковидно-зубчасті, на верхівці загострені, зверху світло-зелені, зісподу блідіші, голі або по жилках розсіяно короткоопушені, тоненікі, на зиму опадають. Квітки правильні, на коротких квітконіжках, поодинокі, в пазухах листків; віночок зеленувато-білий з рожевим відтінком, кулясто-глечиковидний, зрослопелюстковий, з 4-5 відвернутими частками відгину. Тичинок 10, зав”язь нижня, п”ятигніздна. Цвіте у травні – червні. Плід – чорно-синя, сизувата або злегка блискуча ягода, на верхівці приплюснута, з невеликою кільчастою обгорткою, яка залишилася від чашечки, в центрі якої знаходиться залишок від стовпчика або невеличке заглиблення на місці його прикріплення. Всередині ягода чорниці червонувато-фіолетова, з численними дрібними насінинами, смак приємний, кислувато-солодкий та злегка в”яжучий. [1]

Ареали і ресурси

Ареал

Чорниця росте у хвойних, мішаних і листяних лісах в Карпатах, Росточчі-Опіллі, на Поліссі, у Волинському лісостепу, в західній частині Західного Лісостепу, зрідка у східній частині Лівобережного Лісостепу. Широко розповсюджена також в Західному Сибіру, місцями в Східному Сибіру і високо в горах на Кавказі. На Далекому Сході зустрічається лише в деяких пунктах. Чорниця не росте на Чукотці, Камчатці, в Сахаліні, а також в Середній Азії.

Ця їстівна і лікарська рослина в основному поширена на півночі і утворює зарості в соснових, хвойних та хвойно-дрібнолистих лісах, дуже часто зустрічається в тундрі. Росте переважно на вологих лісних грунтах разом з брусницею, буяхами та іншими невеличкими кущиками родини брусничних. [1]

Чорниця має досить широку екологічну амплітуду, поширена від високогірья Кавказу до тайги та тундри. Оптимальні умови для росту знаходить в лісній зоні з помірною зволоженістю, особливо в підзоні змішаних хвойно-широколистяних лісів європейської частини.

Роль чорники у складі лісових ценозів дуже велика та помітно зростає від південної тайги до середньої. Росте в темнохвойних та дрібнолистяних лісах, які виникли після зрубування та пожеж. Чорниця – це домінант або субдомінант кущистого або трав”яно-кущистого ярусів, рідше порівняно рівномірно розпреділена по усій площі фітоценозу. Чорниця переважно росте по схилах та на підвищенні мезорельєфу. Потребує помірно плодовиті грунти. Вапняних грунтів чорниця уникає.

Велика кількість чорниці в лісовій зоні пояснює її здатність існувати в умовах значного затемнення. Однак, освітленність місць проростання надає суттєвий вплив на збільшення врожайності і на розвиток її вегетативних органів. Так, на світлі середній приріст її пагонів досягає 35 см, а у тіні – 30 см на рік. У лісотундрі та на високогір”ях чорниця росте на відкритих місцях. Вегетативне розмноження у чорниці переважає над сім”яним.

В європейській частині Росії чорниця раніше за все починає цвісти в лісостепу (Воронежська область), пізніше всього – в Мурманській області та Комі. Плоди зізрівають через 40 – 50 днів після початку цвітіння. Внаслідок довготривалого періоду опадання плодів, промисловий збір можна проводити довгий час. Звичайно, чорниця починає плодоносити з 5 – 6 років, максимум плодоношення наступає на 8 – 10 рік. Чорниця чутлива до весняних та літніх заморозків, особливо в період цвітіння.

Ресурси.

Можливості збору ягід з однакових за розміром площ у різних районах країни сильно варіює. Вони в першу чергу залежать від доступності заростей для збору. Врожаї чорниці доволі стійкі. За багаторічний період спостережень в європейській частині СССР переважає середній врожай (з оцінкою 3 бали за 6 бальною шкалою Каппера-Формозова). Маловрожайні та неврожайні роки повторювалися у двічі рідше, ніж середні та високоврожайні роки. Середній врожай плодів на площі умовно покритої ягідником на 100% складає 100кг/га. Найбільш стійкі врожаї чорниці у західних областях північної тайги та в центральній області південної та середньої тайги. Найбільш низькі її врожаї спостерігаються у східних