одночасно періодонт травмується. Для усунення інфекційно-травматичного періодонтиту необхідно використовувати м'які антисептики, антибіотики, ферменти, кортикостероїди, нестероїдні протизапальні препарати тощо (див. лекції № 25,26).
Отже, апікальний отвір слід розкривати достатньо, але не травматично.
7. При лікуванні періодонтиту можливе і таке ускладнення, як розвиток одонтогенного верхньощелепового синуситу, яке виникає через такі причини:
1) внаслідок глибокого просування ендодонтичного інструмента при лікуванні бокових зубів верхньої щелепи і близькому розміщенні гайморової пазухи.
2) внаслідок виведення ендодонтичного інструмента за верхівку кореня верхніх молярів і премолярів і заклинювання його із відломом в кореневому каналі;
3) внаслідок руйнування губчастої речовини альвеолярного паростка запальним процесом у біляверхівковій ділянці верхніх молярів і премолярів та інфікування верхньощелепової пазухи.
При виникненні такого ускладнення необхідно видалити зуб, зашити „співустя" і продовжувати лікування в отоларинголога.
8. Лікування періодонтиту часто супроводжується постпломбувальним болем, який виникає з різних причин:
А. Біль може бути пов'язаний із безпосередньою дією пломбувального матеріалу на періапікальні тканини або з надлишковим його виведенням. При цьому біль має ниючий або пульсуючий характер різної інтенсивності, реакція зуба на перкусію різко болюча. При пальпації перехідної складки в ділянці запломбованого зуба виявляється набряк ясен, болючість, можливе відкриття нориці. Залежно від того, чим запломбований зуб, біль може тривати кілька днів (фосфат-цемент), або 7-10 днів (резорцин-формалінова паста, цинк-евгенолова паста). Не слід панікувати і розпломбовувати кореневі канали, адже виведену за верхівку пломбувальну масу вибрати неможливо.
Для попередження загострення запального процесу і болю після виведення пломбувального матеріалу за верхівку, доцільна однократна процедура електрофорезу йодиду калію або протеолітичних ферментів. Це значно зменшить вірогідність загострення.
Для усунення постпломбувального болю рекомендують:
1) холодні полоскання відварами трав (ромашки, шавлії, звіробою);
2) фізіотерапевтичне лікування . (УВЧ-, СВЧ-терапія, дарсонвалізація, лазеротерапія, флюктуоризація);
новокаїнова блокада або ін'єкції гідрокортизону чи анестетика в перехідну складку в ділянці полікованого зуба, фонофорез із гідрокортизоном;
якщо не вдається зняти запальний процес, необхідно зробити послаблюючий розтин до кістки, щоб зняти напругу в тканинах і створити умови для відтоку ексудату, можна призначити антибактеріальні, десенсибілізуючі і болезаспокійливі препарати;
5) якщо утворився абсцес, то треба його відкрити і дренувати
6) якщо пломбувального матеріалу виведено надто багато, то трепанують альвеолу і вишкрібують його надлишок.
Б. Часто помилкою при лікуванні періодонтиту є недоведення пломбувального матеріалу до верхівкового отвору, тобто неповне пломбування кореневого каналу. В одних хворих це не супроводжується суб'єктивними відчуттями, в інших може бути біль при накушуванні.
Для недопущення подібних помилок потрібно обов'язково рентгенологічно контролювати якість пломбування кореневих каналів у день пломбування і, за необхідності, канали допломбувати (по можливості використовувати каналонаповнювач). Якщо ж кореневий канал пломбований давно, то розпломбування його — значна проблема.
Можливі такі варіанти дії:
якщо кореневий канал запломбований на 1/4-1/3 або менше, то досить часто його вдається розпломбувати;
якщо кореневий канал запломбований на 2/3-3/4 довжини, а біля періодонту є розрідження кісткової тканини, то бажано зробити резекцію такого кореня чи реплантацію зуба або застосувати інші консервативно-хірургічні методи лікування (див. лекцію № 27);
багатокореневі зуби із вузькими і викривленими та погано запломбованими каналами намагаються лікувати методом електрофорезу, якщо це не допомагає і часто виникають загострення, зуб видаляють;
4) якщо значних змін у періодонті немає, канал неможливо розпломбувати, то залишити все, як є.
В. При пломбуванні кореневих каналів штифтом (філером) не можна просувати його за верхівку зуба, бо штифт буде постійно травмувати білязубні тканини. Щоб цього не допустити, необхідно добре припасувати філер до кореневого каналу ще до пломбування. Якщо апікальний отвір широкий, гострий кінчик штифта потрібно зрізати.
Зовсім неприпустимо пломбувати кореневий канал лише штифтом без фосфат-цементу чи іншого сілера (якщо це не пломбування двофазною гутаперчею), оскільки при неповному закритті кореневого каналу і верхівкового отвору відбувається реінфікування кореневого каналу і білязубних тканин, що неминуче призводить до збільшення патологічного вогнища.
9. Досить важким, хоча, на щастя, нечастим ускладненням є попадання пломбу вального матеріалу в нижньощелеповий канал при пломбуванні премолярів і дистальних каналів коренів молярів нижньої щелепи. При цьому розвивається гостра компресійно-токсична невропатія. Ці ускладнення почастішали за останні роки завдяки кращому ендодонтичному оснащенню лікарів, можливості використовувати новітні техніки пломбування кореневих каналів і сучасні пломбувальні матеріали. Про клінічну картину цього ускладнення і його лікування див. лекцію № 18. 10. Особливо важкі ускладнення:
А. Аспірація або заковтування ендодонтичного інструмента стаються внаслідок неуважності лікаря. Мимовільне вдихання, рух язика або блювотний рефлекс у пацієнта у випадку, коли інструмент потратив у ротову порожнину, можуть призвести до його заковтування. Ознаки аспірації:
зникнення інструмента із порожнини рота;
голосне, свистяче дихання;
затруднене вдихання.
Щоб уникнути аспірації чи заковтування, потрібно:
міцно тримати інструмент у руках, сухими пальцями;
жодний інструмент ніколи не можна залишати в порожнині каналу без фіксації;
3) при направленні на рентгенографію з інструментом у кореневому каналі слід зафіксувати його воском чи пов'язкою з водного дентину;
4) перед роботою з ендодонтичними інструментами попередити пацієнта про небезпеку;
часто давати пацієнтові спльовувати або працювати зі слиновідсмоктувачем;
у випадку, коли інструмент вислизнув із пальців, різко нахилити голову пацієнта вперед і попросити його сплюнути;
7) при роботі на зубах верхньої щелепи не закидати пацієнтові голову різко назад;
8) користуватись кофердамами та інструментами, зафіксованими ланцюжком або страхувальними нитками на кільці, вдягнутому на палець;
9) найбільш небезпечні маніпуляції у дітей виконувати при видиху.
Що робити, коли сталася аспірація чи заковтування інструмента? Це виходить за межі компетенції стоматолога, тому:
1) пацієнтові необхідно надати