він затвердіє, кореневу голку видаляють;
кореневий канал повторно знежирюють, висушують;
- канал пломбують резорцин-формаліновою або будь-якою іншою пастою, здатною викликати дисколорит зуба;
- після контрольної рентгенограми у випадку доброго пломбування каналу фосфат-цемент обережно забирають кулястим бором;
ставлять прокладку;
після її затвердіння ставлять постійну пломбу.
IV. Віддалені результати лікування періодонтитів.
Особливим критерієм при оцінці лікування періодонтитів є віддалені результати, одержані на основі клініко-рентгенологічної перевірки. Встановлено, що вже через 3 місяці після якісного пломбування кореневих каналів спостерігається часткове відновлення кісткової тканини в біляверхівковій ділянці, через 6 місяців — значне, а через 12 місяців - майже повне її відновлення. Віддалені результати лікування в пізні терміни (3-7 років) свідчать про значний процент (80-90%) сприятливого закінчення періодонтиту.
При неповноцінному пломбуванні кореневих каналів у ці ж терміни спостерігається значно більша кількість випадків прогресування і стабілізації патологічного процесу і значно менша — відновлення кісткової тканини.
Якщо після лікування періодонтиту розвивається гіперцементоз, то це явище розцінюється як позитивне. При гіперцементозі у 40% хворих відмічається закриття верхівкового отвору вторинним цементом, чим створюється ніби природна коренева пломба і завдяки чому припиняється надходження інфекції із кореневого каналу в періодонт. Гіперцементоз - свідчення репаративних процесів у періодонті.
Залежність закінчення лікування періодонтитів від медикаментозних засобів і пломбувальних матеріалів у літературі не простежується.
Більшість авторів вважає, що терміни ендодонтичного лікування не мають значення для відновлення деструктивного вогнища в періодонті. Кожен лікар сам визначає кількість відвідувань, яка здебільшого пов'язана з бактеріологічним статусом кореневих каналів та ефективністю антибактеріальних препаратів. Вважається успіхом, коли пульпіт виліковується за два, а періодонтит - за три відвідування. Допускається число відвідувань довести до 5-6, але не більше, бо багатосеансність лікування не завжди виправдана і теж є помилкою при лікуванні періодонтиту.
Список літератури
Алексеев В.А., Брозголь A.M. Патологическое старанне зубов. - М.: Медицина, 1970. - 88с.
Балин В.Н., Йорданишвили А.К., Ковалевский A.M. Практическая периодонтология. - С.-Петербург: Питер, 1995.-272с.
Борисенко А.В. Кариес зубов. - К.: Книга плюс, 2000. - 342с.
Борисенко А.В. Секретьі лечения кариеса и реставрации зубов. — К.: Книга плюс, 2002. - 535с.
Боровский Е.В. Кариес зубов: Учебное пособие. - М., 1983. -43с.
Боровский Е.В. Состояние зндбдонтии в цифрах и фактах // Стоматология.-2003. -№1.-С.38-40.
Боровский Е.В., Леонтьев В.К. Биология полости рта. - М.: Медицина, 1991. - 288с.
Боровский Е.В., Леонтьев В.К. Кариесрезистентность // Стоматология. - 2002. - №5. - С.26-28.
Боровский Е.В., Леус П.А. Кариес зубов. - М.: Медицина, 1979.-255с.