Реферат на тему:

„Прояви в ротовій порожнині при захворюваннях крові”

Хвороби крові часто супроводжуються змінами слизової оболонки порожнини рота Love спостерігав такі ураження у 82 з 152 хворих на різний лейкоз: по Р. В. Осеченський (1961), зміни в порожнині рота того або іншого ступеня вираженості, в тому або іншому періоді захворювання спостерігаються у всіх хворих на лейкоз.

К.Н. Муковозов (1955) стверджує, що зміни слизової оболонки рота особливо часто розвиваються при гострому лейкозі. При цьому вони можуть бути першими симптомами захворювання крові, які помічає хворий. У зв'язку з цим стоматолог нерідко першим стикається з такими хворими і повинен добре орієнтуватися в цій патології.

Лейкоз — злоякісне захворювання органів кровотворення, виникаюче в результаті прогресуючої клітинної гіперплазії в кровотворних органах, коли процеси клітинного розподілу (проліферації) переважають над процесами дозрівання (диференціація). У подальшому патологічні осередки кровотворення утворюються в різних органах, у тому числі і в слизовій оболонці порожнини рота.

Клітини крові при лейкозі анаплазуються, тобто втрачають нормальну морфологічну будову і фізіологічні функції і придбавають нові бластомні властивості. Залежно від ступеня анаплазії пухлинних кліток крові і характеру течії лейкоз ділять на гострі і хронічні.

Слід зазначити труднощі діагностики лейкозу, в тих випадках коли зміни, навіть виражені, визначаються тільки в порожнині рота. За даними Л. Т. Калугіної (1962), 270 хворим гострим лейкозом до надходження в клініку МОНІКИ в лікувальних установах Московський області були поставлені 49 різних діагнозів, причому деяким хворим різні лікарі ставили 5—6, навіть 8 проміжних, «етапних» діагнозів. Так, діагноз «хвороба зубів» був поставлений 38 хворим, періостит — 8, альвеолярна піорея — 6, остеомієліт щелепи — 6, пухлина щелепи (саркома) — 2, у 16 хворих видалені зуби, у про вироблені розріз перехідної складки і секвестротомія. Л. А. Луцик і Д. П. Луцик (1964) указують, що з 26 хворих на лейкоз, що поступили в стоматологічну клініку, гіпертрофічний гінгівіт діагностований у 7 чоловік, одонтогенний остеомієліт у 7, кровотеча постекстракції — у 2, –аденофлегмона підщелепний області – у 1, пародонтоз – у 5, стоматит – у 2, одонтогенний гайморіт—у 1, пухлина нижньої щелепи — у 1.

Діагностичні помилки обумовлені тим, що початковий період змін слизової оболонки порожнини рота при лейкозі вивчений недостатньо. Прийнято вважати, що гострий лейкоз починається раптово. Проте, як випливає з даних літератури (Л. А. Луцик і Д. П. Луцик, Ю. Н. Попова і ін.), хвороба тривалий час може протікати безсимптомно, виявляючись у вигляді запального або дистрофічного процесу, у тому числі і в порожнині рота. Гострий лейкоз — це форма хвороби, при якій дозрівання лейкоцитів припиняється на найраніших, бластних стадіях розвитку. Поразка слизової оболонки порожнини рота спостерігається у 90,9% хворих на гострий лейкоз.

За даними Ю. Н. Попової (1969), з 87 хворих на гострий лейкоз лише у 8 не було змін в порожнині рота, у 24 був некроз слизової оболонки, у 29 — геморрагії, у 26 хворих — поєднані зміни у вигляді геморрагій і некрозу.

У діагностиці гострого лейкозу важлива роль належить загальним симптомам (нездужання, швидка стомлюваність, субфебрільна температура, кишкові, маткові, носові кровотечі і ін.). При огляді відзначають блідість шкірних покривів, блідість, пастозність, легку раниму і кровоточивість слизової оболонки порожнини рота, крововиливу на яснах, щоках (особливо по лінії стулення зубів), небі, мові. Гематоми і геморрагії можуть спостерігатися як на слизовій оболонці, так і на шкірі.

Дуже часто кровоточивість ясен є першою клінічною ознакою гострого лейкозу. Ясна при цьому стають рихлими, кровоточать, покриються виразками. Гіперплазія і інфільтрація ясен лейкозними клітинами буває такій значній, що коронки зубів майже повністю закриваються рихлим, кровоточить, місцями виявленим валом, що заважає хворому є і розмовляти (Ю. Я. Ашмарін). Часто спостерігаються виразки і некрози ясен, особливо після видалення зубів [Дунаєвській В. А., 1953; Чернова До. І., 1955].

Нерідко некрози виявляються на мигдалинах, в ретромолярній області і інших відділах порожнини рота. Особливістю некротичного процесу при гострому лейкозі є його схильність до розповсюдження на сусідні ділянки слизової оболонки. В результаті можуть виникати обширні язви з неправильними контурами, покриті сірим некротичним нальотом. Реактивні зміни навколо язви відсутні або виражені слабо.

За наявності некротичних змін в порожнині рота хворі скаржаться на різку хворобливість і утруднення при їді, ковтанні, гнильний смердючий запах з рота, загальну слабкість, запаморочення, головний біль. На початку розвитку виразково-некротичних змін може наголошуватися гіперсалівація, а потім кількість слини зменшується, що пов'язують з дистрофічними процесами в слинних залозах.

Ю. А. Ашмарін (1972), спостерігаючи виразково-некротичну ураження слизової оболонки рота у 19 хворих на лейкоз, відзначає, що цей процес локалізувався переважно на мигдалинах, яснах, щоках і починався з геморагічного синдрому. У цих хворих відбувалося набухання ясен, вони ставали рихлими, соковитими, на яснах, як і в інших відділах порожнини рота, з'являлися виразки. Язви, що утворилися, за розміром не перевищували 1—2-копійчану монету, були покриті біло-сірим нальотом, при видаленні якого оголювалося дно, що кровоточить. Зуби нерідко розхитувалися, їх доводилося видаляти, що звичайно супроводжувалося рясною і тривалою кровотечею. Ю. Я. Ашмарін відзначив, що нерідко при виразково-некротичному процесі змінюється і мова: збільшується і стає набряклим, покривається темно-бурим нальотом, на ньому також виникають дефекти язв. А. Л. Постникова (1966) указує, що