Коефіцієнт кров/газ – 12, МАК – 1,92. Відноситься до відносно потужних анестетиків з великою широтою терапевтичної дії. Має виражений анестетичний, анальгетичний та міорелаксуючий ефекти.

Метаболізується незначна частина ефіру (10-15%). В основному, в незмінному вигляді виводиться через легені. Добре проникає через плацентарний бар'єр

Пари ефіру викликають сильне подразнення слизових ротової порожнини, глотки, дихальних шляхів, яке супроводжується салівацією, лярінгоспазмом, бронхореєю, кашлем. В хірургічній стадії анестезії розслаблює бронхи.

Ефір пригнічує функцію міокарду за рахунок прямої депресивної дії. Проте при неглибокому ефірному наркозі ця дія нівелюється підвищенням активності симпато-адреналової системи, що супроводжується підвищенням А/Т та гіперглікемією.

Препарат подразнює слизову шлунку, кишківника, що приводить до частої нудоти та блювоти в післяопераційному періоді. Ефірний наркоз тимчасово пригнічує функцію печінки, зокрема, знижується секреція жовчі, пригнічується активність РЕС, зменшується вміст глікогену. Ефір не має прямого гепатотропного впливу.

На фоні ефірного наркозу спостерігається помірна олігурія, за рахунок зниження кровотоку в нирках, вивільнення антидіуретичного гормону.

Розвивається метаболічний ацидоз, зниження об'єму плазми на 10%, помірне згущення крові.

Переваги.

1.Забезпечує всі компоненти анестезії (виключення свідомості, анальгезію, релаксацію).

2.Комбінується з усіма анестезіологічними препаратами.

3.Велика широта терапевтичної дії.

4.Рідко зустрічаються порушення кровообігу та дихання.

5.Не підвищує тонус блукаючого нерва.

6.Не сенсибілізує міокард до катехоламінів.

7.Дешевий, можливість тривалого зберігання.

8.Можна застосовувати без наркозного апарату (відкритий контур).

9.Використовувати повітря замість кисню.

10.Безпека при недостатньому досвіді анестезіолога.

Недоліки.

1.Висока вибухонебезпечність.

2.Неприємна і важка для хворого індукція в анестезію з вираженим збудженням.

3.Можлива рефлекторна зупинка серця.

4.Висока частота після наркозної нудоти та блювоти.

5.Тривалий вихід з анестезії.

6.Подразнення дихальних шляхів, підвищення секреції слини, слизу.

7.Порушення метаболізму.

Абсолютні протипокази.

1.Застосування діатермії хірургами.

2.Важкі форми ниркової недостатності.

Галотан

. Галотан (Фторотан, Флюотан, Наркотан) – 1,1,1-трифтор, 2-хлор, 2-брометан (CF3-CHClBr). Синтезований 1951 р. в Англії Саклінгом. В клініку впроваджений в 1956 р.

Прозора безколірна рідина з солодкуватим запахом. Температура кипіння – 50,2С, тиск парів високий (241 мм.рт.ст.), тому вимагає використання спеціальних випаровувачів. Пари не горять і не вибухають в суміші з повітрям, киснем, дінітрогену оксидом, парами ефіру.

Потужний анестетик – в 4-5 разів сильніший за ефір. Коефіцієнт кров/газ – 2,5, жир/газ – 224-330 (по різних даних), МАК – 0,75%.

Під дією світла повільно розкладається, тому зберігається в темних флаконах з додаванням консерванту – тимолу.

Галотан не викликає подразнення слизових оболонок, пригнічує секрецію слинних та бронхіальних залоз. Пригнічує також гортанні та глоткові рефлекси, попереджує виникнення ларингоспазму, полегшує інтубацію трахеї, при відсутності міорелаксантів. Має потужний бронходілятуючий ефект за рахунок прямого впливу на мускулатуру бронхів. При анестезії галотаном виникає пригнічення дихання, як за рахунок дії на дихальний центр, так і за рахунок розслаблення дихальних м'язів. При поверхневій анестезії, пригнічення глибини дихання компенсується збільшенням частоти. При глибокому наркозі пригнічення дихання наростає, що супроводжується гіпоксемією та гіперкапнією.

Суттєвий вплив галотану на гемодинаміку. Перш за все, характерно зниження А/Т. Тиск може знижуватися на 10-50%, особливо в період індукції. Причини включають в себе: розширення судин, гангліонарний блок, депресія міокарду із зниженням серцевого викиду, пригнічення судинно-рухового центру. Особливо небезпечними ці фактори є у хворих з гіповолемією, оскільки блокується нормальна відповідь організму на зниження ОЦК. Потенціює дію препаратів, які знижують А/Т: гангліоблокаторів, деяких міорелаксантів, аміназину та інших нейролептиків.

Зменшує частоту серцевих скорочень, як за рахунок активації вагуса, так і подовження передсердно-шлуночкової провідності. Відповідно, необхідна премедикація атропіном. При A-V блокаді небажане застосування галотану. Іноді спостерігаються шлуночкові екстрасистоли, але вони швидше залежать від супутньої гіперкапнії та гіпоксії.

Галотан сенсибілізує міокард до екзогенно введених катехоламінів, що може приводити до розвитку шлуночкових екстрасистол та фібриляції шлуночків. Категорично протипоказано при галотановій анестезії вводити в2 – адреноміметики: адреналін, норадреналін, дофамін, добутамін. Допускається введення фенілефрину (мезатону).

Галотан знижує коронарний кровотік, проте оксигенація міокарду істотно не страждає за рахунок зниження післянавантаження і зменшення потреби міокарду в кисні. Крім того, знижується чутливість міокарду до ішемії. Тому епізоди ішемії відносно рідкі.

Відмічені випадки важких галотанових гепатитів з некрозом печінкової тканини. Частіше виникають у жінок середнього віку, при повторних галотанових анестезіях. Можливу роль грають метаболіти, або автоімунні процеси. Частота приблизно 1 випадок на 35 тис. галотанових анестезій.

Знижує діурез, але прямого впливу на нирки не встановлено. Скоріше за все, причина в зниженні ниркового кровотоку.

Знижує опір судин головного мозку, збільшує мозковий кровотік і, відповідно, підвищує внутрішньочерепний тиск.

Рівень глюкози в крові суттєво не змінється.

Значно знижує тонус матки, тому небажаний при акушерських та деяких гінекологічних маніпуляціях.

Викликає виражене післяопераційне тремтіння.

Є одним з факторів розвитку злоякісної гіпертермії.

80-85% виводиться в незміненому вигляді через легені. Досить значна кількість (15-20%) метаболізується до трифтороцтової кислоти та іонів брому і хлору, які виводиться нирками. Виведення з сечею повільне (особливо іонів брому) і метаболіти можуть знаходитись в організмі на протязі кількох тижнів. Концентрація іонів брому, на перших порах, достатня, щоб викликати седацію.

На противагу окислювальному, відновний метаболізм галотану в нормі в нормі спостерігається в дуже низьких кількостях. Проте, цей шлях значно посилюється при гіпоксії печінки і приводить до утворення іонів фтору і галогенізованих дикарбонових сполук, з якими пов'язують гепатотоксичність галотану.

Особливості анестезії галотаном

. Повинен застосовуватися тільки спеціальний випаровувач, який знаходиться поза колом циркуляції. Введення в анестезію і зміна стадій розвиваються дуже швидко і легко може розвинутися передозування. При введенні концентрація парів – 2-3,5%, з переходом до 0,5-1,5% на етапі підтримання анестезії. Виділяють три стадії наркозу. Початкова триває 1-2 хв. до повної втрати свідомості, анальгезія не розвивається. Друга стадія – стадія збудження мало виражена і швидко минуща. 3-я стадія – хірургічна – поділяється на 2-3