Застороги

.

1.Необхідна премедикація атропіном.

2.Використовувати спеціальний випаровувач поза колом циркуляції.

3.Не використовувати адреналін та інші в-адреноміметики.

Переваги

.

1.Не горить і не вибухає, тому можна застосовувати електроінструменти.

2.Дозволяє відносно швидко ввести хворого в наркоз та вивести з нього без збудження.

3.Відсутність подразнення верхніх дихальних шляхів, ліквідація бронхоспазму та лярінгоспазму.

4.Хімічна стабільність.

5.Можливість використовувати високі концентрації кисню.

Недоліки

.

1.Мала широта терапевтичної дії, швидко розвивається передозування.

2.Виражена гіпотензія.

3.Пригнічення дихання при глибокій анестезії.

4.Кардіотоксичність, здатність викликати аритмії.

5.Гепатотоксичний ефект.

6.Здатність знижувати тонус матки.

Енфлюран

. Енфлюран (Етран) галогенізований ефір – 1,1-дифтор, 2-фтор, 2-хлоретил-дифторметиловий ефір (CHF2-O-CHFCl-CF2). Безколірна рідина з доволі приємним ароматом. Температура кипіння – 57С. Загоряється в концентрації вищій 5,7%.

Дещо слабший анестетик, ніж галотан. Коефіцієнт кров/газ – 1,8 -1,9, жир/газ – 98,5, МАК – 1,7.

Забезпечує швидке введення та швидкий вихід з наркозу за рахунок низької розчинності в крові. Коефіцієнт мозок/кров більший одиниці, тому концентрація в головному мозку також швидко зростає. Ці ж фактори грають роль при виході з анестезії.

Має анальгетичні властивості, тому може використовуватися при болючих маніпуляціях, перев'язках.

В організмі метаболізується 2-2,5%. Основний шлях метаболізму окислення до вуглекислого газу, дифторметоксідифторацетилової кислоти, іонів фтору і хлору. Індуктори і інгібітори ферментів печінки практично не впливають на швидкість метаболізму. Токсичні реакції з ураженням печінки зустрічаються дуже рідко. Навіть при тривалій анестезії енфлюраном зміни функцій печінки незначні і швидко приходять до норми. Рівень іонів фтору, яким приписують нефротоксичний вплив, при використанні енфлюрану підвищується незначно. Тому істотної ролі вони не грають.

Енфлюран не подразнює дихальні шляхи і викликає деяку бронходілятацію, хоча цей ефект набагато менше виражений, ніж у галотану. При спонтанній вентиляції викликає зниження дихального об'єму та пригнічення відповіді дихального центру на гіперкапнію. Розвивається компенсаторне почащення дихання, проте воно не досягає того рівня, який описаний для галотану і не компенсує зниження дихального об'єму. Внаслідок цього знижується хвилинна та альвеолярна вентиляція, виникає гіперкапнія. Енфлюран вважається найбільш потужним депресантом дихання серед всіх інгаляційних анестетиків.

Енфлюран викликає зниження всіх параметрів діяльності серцево-судинної системи. Цей ефект виражений в нього більше, ніж у галотану, за винятком поверхневої анестезії. При інгаляції 0,5 МАК ударний об'єм і серцевий викид не змінюються, деяке зниження А/Т відбувається за рахунок зменшення судинного опору. В більш високій концентрації енфлюран значно знижує серцевий викид (при 1,5 МАК до 50%). Частота серцевих скорочень при 0,5 МАК не змінюється, при збільшенні концентрації зростає. Периферійний судинний опір знижується при будь якому рівні анестезії, що в поєднанні із зменшенням серцевого викиду приводить до значного зниження А/Т.

Коронарний кровотік не знижується, або навіть зростає.

Практично не впливає на серцевий ритм, не сенсибілізує міокард до катехоламінів.

Енфлюран порушує авторегуляцію мозкового кровообігу, а в високих концентраціях взагалі блокує її, так що мозковий кровотік залежить від коливань А/Т. В результаті, при вихідному підвищенні внутрішньочерепного тиску застосування енфлюрану сприяє його підвищенню. Тому не застосовується в нейрохірургії.

Високі концентрації енфлюрану, особливо на фоні гіпокапнії, викликають на ЕЕГ фокальні епілептиформні зміни. Хоча такі зміни рідко супроводжуються клінічними проявами судом, рекомендують з обережністю застосовувати енфлюран у пацієнтів з судомними синдромами в анамнезі.

Проявляє виражений потенціюючий вплив на дію недеполяризуючих міорелаксантів. Доза міорелаксантів повинна значно зменшуватися і ретельно контролюватися. Вона може складати 1/3 дози, яка застосовується при анестезії без інгаляційних анестетиків. При тривалих операціях доза міорелаксантів повинна прогресивно знижуватися, оскільки його потенціюючий ефект зростає на 9% на год. Релаксуючий ефект енфлюрану швидко проходить після припинення його подачі. Застосування невисоких доз міорелаксантів попередить можливості рекураризації.

Розслаблює мускулатуру матки, пригнічує частоту і силу маткових скорочень. Не впливає на матковий кровотік.

Практично не має гепатотоксичного ефекту, підлягає обмеженій біотрансформації в печінці і продукти його розпаду не проявляють гепатотоксичності.

Енфлюран викликає легке і минуще пригнічення функції нирок. Нирковий кровотік зменшується, або не змінюється. Зменшується швидкість клубочкової фільтрації. Сечовиділення зменшується, або не змінюється. Функції нирок повністю відновлюються через дві години після припинення анестезії.

Мало впливає на функцію ендокринної системи. Рівень інсуліну не змінється, рівень глюкози незначно зростає, але швидко приходить до норми після закінчення наркозу. Енфлюран пригнічує секрецію катехоламінів наднирниками. Не впливає на синтез глюкокортикоїдів.

Особливості анестезії енфлюраном

. Для анестезії необхідно застосовувати спеціальний випаровувач для енфлюрану, розміщений поза колом циркуляції. Дуже леткий, що вимагає хорошої герметизації дихального контуру. Для індукції в анестезію застосовують концентрацію до 5%, підтримання 1-3%.

Переваги

.

1. Достатньо сильний інгаляційний анестетик.

2.Швидке введення в анестезію і швидкий вихід з неї.

3.Не сенсибілізує міокард до катехоламінів.

4.Не має аритмогенного ефекту.

5.Добре потенціює ефект міорелаксантів.

6.Не викликає порушення функції печінки та нирок.

Недоліки.

1.Пригнічення спонтанного дихання.

2.Виражений негативний вплив на гемодинаміку.

3.Стимуляція епілептиформної активності.

4.Підвищення внутрішньочерепного тиску.

5.Зниження тонусу матки.

Ізофлюран

. Ізофлюран (Форан) – галогенізований ефір – 1-хлор, 2,2,2-трифторетил-дифторметиловий ефір (CHF2-O-CF3-CH2Cl). По структурі є ізомером енфлюрану, проте відрізняється від нього рядом важливих властивостей. Тривалий час був “золотим стандартом” серед інгаляційних анестетиків.

Рідина без кольору з гострим ефірним запахом. Хімічно стабільний, не розкладається на світлі, не містить стабілізаторів та консервантів. Не горить, не вибухає. Не руйнується абсорбентом. Точка кипіння – 48,5С, ТНП – 240 мм.рт.ст., коефіцієнт кров/газ – 1,4, жир/газ – 91, МАК – 1,2.

В шість разів дорожчий за галотан.

По силі анестетичної дії займає проміжне положення між галотаном та енфлюраном. Характерна швидка індукція та вихід з анестезії, за рахунок низького