З усіх інгаляційних анестетиків (за винятком десфлюрану) метаболізується найменше – до 0,2%, тобто практично весь препарат виводиться з організму в незміненому вигляді. Основними метаболітами є трифторацетилова кислота, іони фтору і невелика кількість фторорганічних сполук. Ні один з цих метаболітів не проявляє токсичних реакцій. Рівень іонів фтору підвищується незначно, пік концентрації утримується до 4 год., через 24 години в крові не виявляються. Відсутній токсичний вплив на нирки.

Помірно подразнює дихальні шляхи, проте не викликає вираженої салівації та бронхореї. Швидко пригнічує лярінгеальні та фарингеальні рефлекси. Відмічається здатність розширювати бронхи, хоча й нижча, ніж у галотану. При спонтанній вентиляції викликає дозозалежне пригнічення дихання. По рівню пригнічення дихання займає проміжне місце між галотаном та енфлюраном.

Під час індукції в анестезію відмічається помірне зниження А/Т, з поверненням до норми на фоні хірургічної стимуляції. Поглиблення анестезії веде до подальшого зниження артеріального тиску. Анестетична концентрація ізофлюрану (1-1,5 МАК) викликає незначне зниження ударного об'єму (10-20%), хвилинний серцевий об'єм не зменшується за рахунок незначного збільшення ЧСС. При гіперкапнії на фоні спонтанного дихання тахікардія приводить до зростання серцевого викиду.

Ізофлюран не викликає порушень серцевого ритму і, практично, не підвищує чутливість міокарду до екзогенних катехоламінів. Час проведення через атріо-вентрикулярний вузол не змінюється.

Характерною рисою, при застосуванні ізофлюрану, є його потужний вазоділятуючий ефект. Ізофлюран розширює коронарні артерії, що може покращити серцевий кровотік.

Розширення судин головного мозку під впливом ізофлюрану розвивається при концентрації більше 1 МАК. До цього рівня кровотік в головному мозку не змінюється і не відбувається підвищення внутрішньочерепного тиску. В цій же дозі не впливає на регуляцію мозкового кровообігу. В концентрації 2 МАК викликає “електричне мовчання” на ЕЕГ. Пригнічення біоелектричної активності мозку забезпечує захист від ішемії.

Ізофлюран знижує нирковий кровотік, швидкість клубочкової фільтрації та діурез. Знижує загальний кровообіг в печінці (по портальній вені та печінковій артерії). На функцію печінки впливає незначно.

Потенціює дію міорелаксантів, проте в меншій мірі, ніж галотан.

Скоротливість матки пригнічується під впливом ізофлюрану, проте показано, що в невисоких концентраціях (1 –1,2%) не збільшує крововтрату при кесарському розтині, тому широко застосовується в акушерській практиці.

Особливості анестезії ізофлюраном

. Для точного контролю за концентрацією повинні використовуватися спеціально калібровані випаровувачі. Для індукції в анестезію використовують концентрацію до 4%, підтримання анестезії – 1-2% в потоці закисно-кисневої суміші і 1,5-2,5% в потоці чистого кисню. При операції кесарського розтину використовують концентрацію 0,5-0,75%.

Десфлюран

. Десфлюран (Супран), останній синтезований інгаляційний анестетик, галогенізований ефір, по структурі подібний до енфлюрану та ізофлюрану – 1-фтор, 2,2,2-трифторетил-дифторметиловий ефір (CF2H-O-CFH-CF3) Незначна відмінність в структурі значно змінює властивості препарату. Тиск насиченої пари при кімнатній температурі – 681 мм.рт.ст. Температура кипіння – 23,5С, тобто близька до кімнатної. Таке поєднання приводить до того, що анестетик дуже швидко випаровується і вимагає випаровувача спеціальної конструкції.

Співвідношення кров/газ дуже низьке – 0,42, нижче чим у дінітрогену оксиду. МАК не високий – 6%.

Молекула десфлюрану містить тільки фтор, що забезпечує його високу стабільність. На даний час десфлюран є найбільш стійким інгаляційним анестетиком при взаємодії з адсорбентом. В зв'язку з високою вартістю, використовується тільки для низькопоточної анестезії.

Низька розчинність препарату забезпечує швидке введення в анестезію та швидкий вихід.

За рахунок високої стабільності молекули рівень біотрансформації в організмі низький – 0,02%. Рівень іонів фтору під час анестезії десфлюраном не зростає.

Застосування десфлюрану провокує злоякісну гіпертермію.

Має різкий неприємний запах, що викликає подразнення дихальних шляхів при індукції. Воно проявляється кашлем, затримкою дихання, лярінгоспазмом. Тому для ввідного наркозу не застосовується. Подібно до інших інгаляційних анестетиків, викликає респіраторну депресію, яка проявляється зниженням дихального об'єму, гіперкапнією, підвищенням частоти дихання.

Вплив на серцево-судинну систему подібний до інших інгаляційних анестетиків. Викликає дозо-залежне зниження артеріального тиску. В дозі 1-2 МАК серцевий викид істотно не знижується. В концентрації більше 1 МАК викликає збільшення ЧСС, тому тахікардія не може служити ознакою неадекватної анестезії. Не сенсибілізує міокард до катехоламінів.

Не рекомендується використовувати, як моноанестетик у хворих з патологією коронарних артерій, гіпертензією, тахіаритміями.

Викликає дозо-залежне зниження тонусу церебральних судин з незначним підвищенням мозкового кровотоку та відповідно внутрішньочерепного тиску. Ефект найбільш виражений в дозі більше 1 МАК. Тому в нейрохірургії рекомендують використовувати концентрацію 0,5-0,8 МАК, в поєднанні з барбітуратами. Знижує потребу мозку в кисні.

Не впливає на функціональні печінкові проби, не викликає ознак ураження печінки після анестезії.

Не виявлено доказів нефротоксичності десфлюрану.

Помірно потенціює дію недеполяризуючих міорелаксантів.

Севофлюран. Севофлюран (Севоран, Ултан) – галогенізований ефір (CH2F-O-CH-(CF3)2), рідина без кольору з доволі приємним запахом, не містить стабілізаторів. Синтезований в 1969 році. Вперше в людини застосований 1981 р. в США. Найширше використовується в Японії з 1991 р. Дуже дорогий препарат ($1000/л).

Точка кипіння – 58,5 С, тиск насиченої пари – 160 мм.рт.ст., що подібно до інших інгаляційних анестетиків, тобто може використовуватися випаровувач звичайної конструкції.

Коефіцієнт кров/газ низький – 0,6, МАК – 2%.

Може приводити до розвитку злоякісної гіпертермії.

Оскільки вартість севофлюрану достатньо висока, його доцільно використовувати при проведенні анестезії по низькопоточному закритому контуру, важливою частиною якого є адсорбер. Звідси виникає клінічна проблема стабільності севофлюрану при роботі з абсорбером. При використанні закритого контуру певна частина препарату розкладається. Для всіх інгаляційних анестетиків стабільність при роботі з адсорбером виглядає наступним чином: десфлюран> ізофлюран>галотан>севофлюран. Стабільність всіх анестетиків знижується, при збільшенні температури.

Севофлюран розкладається адсорбером, особливо, при наявності гідроокису калію. Одним з продуктів розпаду є, так званий, компонент А. Сама по собі ця