Виразкова хвороба (morbus ulcerosus) – хронічне рецидивуюче захворювання, при якому внаслідок нервових і гуморальних механізмів, що регулюють секреторно-трофічні процеси виникає одна або декілька виразок у гастродуоденальній зоні. Характерна сезонність загострень (осінь, весна).

Виразковою хворобою хворіють в будь-якому віці, переважно у 30-40 років, причому міське населення хворіє частіше ніж сільське, чоловіки у 6-7 разів частіше від жінок. Перше описання анатомічних особливостей і типово клінічних ознак хвороби належить Ж. Крювельє (більше 150 років тому).

Етіологія і патогенез. Виразкова хвороба – поліетіологічне захворювання. Відомі понад 40 чинників ризику виникнення хвороби. Їх можна поділити на дві великі групи:

основні чинники, які зумовлюють розвиток захворювання.

чинники, які сприяють цьому.

До основних чинників відносять нервово-психічні перенапруження, черепно-мозкові травми, порушення ритму і характер харчування.

Виникненню хвороби сприяють такі чинники: конституція, обтяжена спадковість, супутні хвороби (хронічний гастрит, панкреатит, холецистит, ентерит, коліт, цукровий діабет), деякі лікарські препарати, несприятливі умови зовнішнього середовища, порушення харчування, вживання алкоголю, зниження імунітету. Стосовно виразкової хвороби шлунка – вік зрілий.

Відкриття Helicobacter pulori (НР) стало приводом для перегляду існуючих уявлень про виразкову хворобу. З сучасних позицій найприйнятнішим може бути таке визначення: виразкова хвороба – хронічне рецидивуюче захворювання, яке має в своїй основі запалення шлунка (в більшості випадків інфекційного походження) і перебігає з погіршенням його кровопостачання і порушенням процесів фізіологічної регенерації епітелію, що спричиняє утворення виразок.

НР виявляють майже у 50-70% хворих з виразковою хворобою шлунка.

Під впливом етіологічних чинників порушується функціональний стан кори головного мозку і гіпоталамо-гіпофізарної системи, що веде до посилення секреторної та моторної функції шлунка.

Підвищується рівень гастрину, знижуються захисні властивості слизової оболонки, прискорюється випорожнення шлунка. Виразку шлунка спричиняє головним чином ураження його слизової оболонки зі зниженням її регенеративної здатності!

Особливістю патогенезу виразкової хвороби є підвищена реактивність гладенької м’язової тканини навіть до незначних регуляторних впливів.

Патологічна анатомія. При виразці виникає дефект слизової оболонки і розміщених під нею тканин. Краї виразки щільні. Навколо них можна бачити запальний інфільтрат.

Загоєння виразки відбувається шляхом епітелізації або рубцювання, внаслідок чого можуть розвиватися стеноз або деформація шлунка.

За локалізацією. Виразкова хвороба з локалізацією виразки у кардіальній частині шлунка, на малій чи великій кривизні шлунка, у препілоричному відділі шлунка.

Фази перебігу: загострення, згасаюче загострення, нестійка і стійка ремісії.

Перебіг: а) легкий чи латентний; б) середньо тяжкий чи рецидивуючий (1-2 рази на рік); в) тяжкий – часто 3 і більше рецидивів чи безперервно рецидивний.

Ускладнення: кровотеча, перфорація, пенетраця, перигастрит, стеноз, реактивний гепатит, реактивний панкреатит, малігнізація.

Клініка. Основною скаргою виразкової хвороби шлунка є біль в ділянці шлунка, яка може іррадіювати за грудину, в ліве плече, в спину, в праве підребір’я, під праву лопатку. Поява хвороби залежить від локалізації виразки. При виразках кардіальної частини і задньої стінки шлунка біль виникає відразу після їжі, локалізується під мечоподібним відростком. Він тупий, ниючий, часто іррадіює за грудину, в ділянку серця, симулюючи атаки стенокардії. Блювання з’являється рідко. Переважають нудота, печія. При виразках малої кривизни характерний біль у надчеревній, що виникає через 15-60 хв. після їжі. Антральним виразкам властиві головний біль, відрижка, печія, профузні кровотечі. Для виразки пілоричного відділу характерні блювання, значне зменшення маси тіла, інтенсивний біль не пов’язаний з прийманням їжі.

Для виразкової хвороби шлунка типовими є ранній біль, нерідко відсутні ритмічність і сезонність клінічних проявів. Велике значення має кислотний фактор, який впливає на рухову функцію шлунка. Блювання буває у 60-75% хворих. Виникає, як правило, без попередньої нудоти, приносить полегшення. Блювотні маси мають кислий смак та запах. Механізм печії пов’язаний з порушенням моторики стравоходу і попадання кислого вмісту шлунка на його стінки.

Секреторна функція шлунка. При локалізації виразки в шлунку рівень соляної кислоти, пепсину, мукопротеїнів, та білкових фракцій в шлунковому **** майже не змінюється.

Рухова функція шлунка значно підсилюється. Внаслідок цього виникають скарги на біль, нудоту, блювання, печію.

Рентгенологічне дослідження. Прямою ознакою виразкової хвороби шлунка є ніша, яка найчастіше знаходиться на малій кривизні, має правильну форму і дещо виступає за контур шлунка.

Фібродуоденогастроскопія. Дає можливість виявити локалізацію виразки шлунка та дати її детальну характеристику, провести диференціацію із пухлинами та іншими хворобами шлунка.

Ускладнення виразкової хвороби шлунка: перфорація, пенетраця, кровотеча, перивісцерит, стен озування, малігнізація.

Перфорація – найтяжче ускладнення, яке полягає у руйнуванні виразковим процесом усіх шарів стінки шлунка. Причому клінічна картина залежить від того, куди відбувається перфорація – у черевну порожнину чи сусідній орган.

При перфорації виразки виникає раптовий “кинжальний” біль, спостерігається дошкоподібний живіт та інші ознаки перитоніту. Біль локалізується під мечоподібним відростком або в правому підребір’ї. Хворий займає вимушене положення на спині, язик сухий і обкладений, брадикардія, печінкова тупість зникає. У загальному аналізі крові – лейкоцитоз із зсувом формули вліво, ШОЕ – збільшена.

Діагноз перфорації виразки шлунку стає безсумнівним, якщо при рентгенологічному дослідженні в черевній порожнині виявляють газ.

Пенетрація – проникнення виразки в сусідні органи, підшлункову залозу, малий сальник, печінку, жовчний міхур, товсту кишку. Причиною пенетрацї є висока агресивність шлункового соку. Найбільш характерними ознаками пенетрацї є біль у спині, нічні больові напади, зміни ритму епігастрального болю, незважаючи на інтенсивну противиразкову терапію.

Кровотеча, яка супроводжується блюванням “кавовою гущею”, чорними дьогтеподібними випорожненнями, тахікардією. Зменшенням болю в животі, загальною слабістю. Розвивається нормохромна гіперрегенераторна анемія.

Перивісцерит (перигастрит) – характеризується поширенням запального процесу в ділянці виразки шлунку на серозну оболонку органа із втягненням інших органів, формування спайок і зрощень. Біль наростає поступово,