Пілоростеноз, або непрохідність пілоричного відділу шлунка, виникає внаслідок ****** виразки, розташованої в пілоричному відділі шлунка.

Рубцювання призводить до значної деферизації органа і звуження пілоричного каналу.

Розрізняють три клінічні стадії стенозу пілоричного відділу шлунка: перша стадія – періодичне затримування їжі в шлунку та епізодичні блювання; друга стадія – постійна наявність харчового залишку у шлунку з послабленим, але збереженим м’язовим тонусом; третя стадія – неспроможність стінки шлунка з постійним станом, або перерозтягнення шлунка. Перша та друга стадії пілоростенозу шлунка є компенсованими, третя – декомпенсованою.

Єдиним лікуванням хворих на пілоростеноз є резекція шлунку.

Малігнізація або трансформація виразки шлунка у рак, відбувається непомітно. У хворих поступово зникає характерна для виразкової хвороби сезонність і періодичність болю, його зв’язок із вживанням їжі. Малігнізація відбувається тим швидше, чим вище у шлунку знаходиться виразковий дефект. При цьому спостерігається прогресуюче зниження секреторної функції шлунка. Рентгенологічно визначають великі розміри і нерівність контурів “ніші”, ригідний запальний вал. Діагноз підтверджують за допомогою ендоскопічного дослідження з використанням прицільної біопсії і наступним гістологічним дослідженням біоптату.

Лікування, як правило, повинне бути комплексним, обов’язковими компонентами якого є режим, дієта, медикаментозна терапія, фізіотерапія, санаторно-курортне лікування і в деяких випадках хірургічне втручання. Загальним принципом лікувального харчування є дотримання щадної (хімічної, термічної, механічної, повноцінної дієти).

У період загострення хворих госпіталізують у терапевтичне відділення, забезпечується спокій, часте регулярне харчування (дієта № 1, 1а, 1б).

З лікарських засобів, насамперед, застосовують ті, які впливають на НР (де-нол + оксацилін по 0,5*4 рази на день після їжі, протягом 10 днів, де-нол + оксацилін + трихопол по 0,5*4 рази на день протягом 10 днів), антацидні (альмагель, вікаїр, вікалін), в’яжучі і обволікаючі (вісмуту нітрат), спазмолітики (но-шпа, папаверин, гідрохлорид), репаранти (солкосерил, гастрофарм), обліпихова олія, засоби центральної дії, седативні та транквілізатори, гідазепам.

Після вщухання больового синдрому показана фізіотерапія (діатермія на надчеревну ділянку, шийні симпатичні вузли), УВЧ, грязьові та озокеритні аплікації, електрофорез новокаїну, папаверину. Рекомендують санаторно-курортне лікування, сприяє зменшенню частоти, тривалості й тяжкості загострень виразкової хвороби, продовження періоду ремісії. Прогноз при відсутності частих рецидивів, ускладнень переважно сприятливий.

Диспансерне спостереження.

Головною метою диспансерного спостереження є попередження рецидивів захворювання, рання їх діагностика. Хворі з вперше виявленою виразковою хворобою після перенесеного загострення спостерігаються 1 раз на місяць протягом року. Диспансерні огляди проводять 2 рази на рік (навесні і восени). При важкому перебігу виразкової хвороби 3 рази в рік проводять протирецидивне лікування. При середній і легкій формах виразкової хвороби лікування проводиться 2 рази в рік. Тривалість проти рецидивного лікування складає 3 тижні і проводять його в гастроентерологічних кабінетах поліклініки, профілакторіях.

Дані спеціального обстеження.

загальний аналіз крові (для виключення кровотечі, при відхиленні від норми дослідження через кожних 10 днів з визначенням вмісту ретикулоцитів);

біохімічний аналіз крові при наявності анемії – дослідити рівень заліза в крові та залізов’яжучу здатність сироватки крові, дослідити концентрацію феритину.

група крові (на виразку шлунку, ті що мають ІІІ групу крові).

аналіз калу на приховану кров (за 3 дні до дослідження хворий не повинен вживати м’ясні страви та ліки, що містять вісмут і залізо, а також не чистити зуби).

цитологічне дослідження біоптатів (досліджується не менше 5 фрагментів з різних ділянок патологічного вогнища).

гістологічне дослідження біоптатів для виключення наявності атипових клітин у вогнищі, характеристики запального процесу при виразковій хворобі шлунка.

визначення наявності в біоптаті слизової оболонки досліджуваного органа мікробів типу гелікобактерпілорі (швидкий уреазний тест, CLO-тест, цитологія, гістологія, культура).

рН-латричне дослідження кислото - утворної функції шлунка (при необхідності в динаміці, а також добове моніторування).

ЕГДС з біопсією.

рентгенологічне дослідження ШКТ проводиться за показаннями (для виключення ускладнень).

Реабілітація – профілактика загострень виразкової хвороби полягає у дотриманні режиму харчування, обмеженні вживання препаратів, які ушкоджують слизову оболонку, уникати нервових перенапружень, та негативних емоцій, припинити вживання алкоголю та куріння.

Найбільш надійним способом попередження рецидиву хвороби є тривале приймання перед сном таких противиразкових препаратів як циметидин (400мг) або ранітидину (150 мг) протягом року.

Навесні і восени хворим слід дотримуватись режиму харчування, приймати антацидні засоби. При виникненні ускладнень і підозрі на малігнізацію хворого госпіталізують в хірургічне відділення.