та інші є могутніми важілями дії на самі основи фізичного та психічного існування людини. Вони значно і неоціненно розширюють можливості біомедицини у боротьбі з хворобами, котрі раніше вважалися невиліковними. Однак, з впровадженням цих новітніх технологій, медицина та і все людство часто-густо вриваються в сферу незвичного, непізнаного, що завжди небезпечно можливими найрізноманітнішими непередбачуваними соціальними та людськими наслідками. Відкриваючи нові напрямки в забезпеченні блага для людей, нові медичні технології при їх непродуманому та невиваженому застосуванні, можуть нести і значну небезпеку. Тому сучасні регламентуючі міжнародні документи з етики, передусім прийнята в 1997 році Радою Європи Конвенція з прав людини в аспекті медицини, основною метою мають попередження можливих негативних наслідків, використання нових медичних технологій, захист права та гідності людини, як пацієнта та суб'єкта медичних наукових досліджень. Вони мають за кінцеву мету розробки законодавчих документів та засобів морального впливу, які б захистили людину та суспільство в цілому від можливих небажаних чи навіть згубних наслідків новітніх, іноді не до кінця вивірених медико-біологічних досягнень.
Таким чином, сучасна етика базується на принципі глибокої шани до життя та гідності кожної людини, інтереси якої за будь яких обставин, ставляться вище інтересів суто науки. Фундаментальним є недоторканність психічного та фізичного статусу індивіда, що вимагає суворого дотримання правила обов'язкового детального інформування пацієнта та отримання від нього згоди на проведення діагностичних, лікувальних та профілактичних заходів.
Слід зазначити мультидисциплінарний характер сучасної етики: при розв'язанні її проблем перехрещуються інтереси медицини, біології, філософії, права. Тому для ефективного аналізу проблем та їх практичного розв'язання колосальне значення має плідна співпраця фахівців різних областей науки і практики. Створення локальних (на рівні окремих наукових закладів та лікарень) етичних комітетів з представництвом медиків, філософів, працівників, та просто громадян, Національного Комітету з етики є важливим механізмом втілення в життя положень Європейської Конвенції з етики, а значить гарантом захисту прав та гідності людини як суб'єкта медичних наукових досліджень та практичних медичних технологій.
Висновок
Для того щоб створити умови для дотримання правил деонтології, побудови найсприятливіших взаємин з хворими, лікарі і середні медичні працівники повинні чітко уявляти весь комплекс переживань хворого, пов'язаних з хворобою. Звичайно, крім власне переживань, тобто емоційних пору-шень, у кожного хворого є також певні уявлення про хворобу, різні думки — судження і висновки, пов'язані з нею. Крім того, хворому притаманні й такі психологічні процеси, як боротьба мотивів, прийняття рішення, прагнення до певної мети, тобто явища, що відносяться до вольової сфери.
Внутрішня картина хвороби — це 'сукупність не лише емоційних порушень, але й певних процесів інтелектуального та вольового порядку, пов'язаних зі свідомістю, переживан-ням і ставленням до хвороби.
Спрощено структуру внутрішньої картини хвороби можна представити таким чином. Основним і первинним компо-нентом цієї структури є емоційна реакція хворого на факт захворювання. З часом ці емоційні порушення ускладню-ються за рахунок недостатності інформації, а також взаємо-впливів пацієнтів. Виникають стани страху, тривоги, де-пресії. Мислення хворого базуються не на логічних зако-номірностях, а на емоційній значимості тих чи інших фактів. Проблеми хвороби займають у ньому непропорційно велике місце, відтісняючи інші проблеми (робота, сім'я, суспільна діяльність). Деякі положення і висновки набувають значення надцінних ідей, які важко піддаються корекції. У людей зі слабкою волею захворювання може призвести до стану па-сивності, депресії. У людей з сильною волею спостерігається прийняття і впровадження в життя рішень, спрямованих як на боротьбу з хворобою та раціональне пристосування до життя, так і на розвиток надцінних і маячних ідей.
Концепція хвороби — це теорія, яка розглядає всі аспекти захворювання: причини, механізми розвитку, клінічні про-яви та їх значення для хворого, прогноз, можливість і ефек-тивність лікування. Зауважимо, що концепція хвороби, ство-рена лікарем, опирається на дані всебічних клінічних дос-ліджень і багатий досвід медицини, тоді як концепція хворого являє собою спотворене розуміння захворювання. Почина-ючи лікування хворого, медичний персонал повинен з'ясу-вати, в чому полягає концепція хвороби пацієнта і поступово коригувати її, щоб хворий дійшов правильного розуміння свого захворювання і своїх перспектив.
Адекватне ставлення до свого захворювання (здоров'я) — це визнання пацієнтом факту захворювання (рівня здоров'я) із врахуванням медичного висновку, співпраця пацієнта з лікарем і медичною сестрою.
Сірійський лікар Абуль Фарадж, який жив у XIII ст., звертаючись до хворого, говорив: «Нас троє — ти, хвороба і я. Якщо ти будеш з хворобою, вас буде двоє і я залишусь один — ви мене переможете. Якщо ти будеш зі мною, нас буде двоє, хвороба буде одна — ми її переможемо».
Завдання медичного персоналу полягає в тому, щоб ство-рити у хворого розумне ставлення до хвороби, яке забез-печить найкраще дотримання лікувального режиму і прове-дення лікування в цілому.
Хворий і медичний персонал повинні підтримувати постійний контакт. Для цього визначають мету лікування і його перспективи. Щоб поставити перед хворим певну мету, слід враховувати його особистісні якості і стан вольових процесів. Необхідно всю поведінку хворого підкорити досяг-ненню конкретної мети лікування. Певну роль тут можуть відіграти хворі, які одужують.
Другим психологічним моментом є підтримання надії на успіх лікування. Емоційне обнадіювання має поєднуватись з поясненням хворому основних типів перебігу захворюван-ня. Це застереже хворого від розчарувань у лікуванні при можливому погіршенні його стану. Пацієнт знатиме, що деяке загострення захворювання закономірне, передбачене лікарем і що воно не стане на перешкоді сприятливого перебігу хвороби.
Наведемо варіанти неадекватного ставлення пацієнта до захворювання або стану свого здоров'я: 1) негативне — ігнорування