Методи лабораторної діагностики гельмінтозів поділяються на дві групи: париитологічні й імунологічні.

Паразитологічні методи

Матеріал для дослідження: фекалії, сеча, дуоденний вміст, мокротиння, кров, шкіра, перианальний детрит, м'язова тканина. Гельмінтокроскопічні методи — методи дослідження фекалій — поділяють на макро- і мікроскопічні.

Макроскопічні методи засновані на виявленні осіб гельмінтів або їхніх фрагментів (члеників, сколексів). Вони використовуються як з діагностичною метою (ентеробіоз, теннідози), так і з метою контролю ефективності дегельмінтизації в процесі її проведення (наприклад, при тенідинозах, дифілоботріозі). Принцип дослідження полягає в тому, що гельмінти і їхні фрагменти добре видні на темному тлі фотографічної кювети (чорного кольору) або пофарбованої чорним лаком тарілці при перегляді розріджених водою фекалій. Дослідження ведеться при гарному освітленні, переглядають суспензію фекалій окремими порціями — фракційним методом. Усі підозрілі включення витягають пінцетом і вивчають на предметних скельцях або між ними за допомогою лупи або малого збільшення мікроскопа. При визначенні дрібних об'єктів — сколексів цестод, карликових цінней — перегляд можна проводити, помістивши їх у краплю 50% водного розчину гліцерину. Диференціація між окремими видами гельмінтів ґрунтується на їх анатомо-морфологічних ознаках. Можна використовувати метод відстоювання: фекалії поміщають у велику судину, заливають десятикратною кількістю води, взбовтують і відстоюють до одержання осаду. Надосадову рідину зливають, осад заливають новою порцією води і так 3—5 разів промивають осад до одержання прозорої надосадової рідини. Осад, що залишився, вивчають фракційно.

Мікроскопічні методи засновані на виявленні яєць і личинок гельмінтів. У залежності від мети дослідження вони поділяються на якісні і кількісні.

Якісні методи. Фекалії, що підлягають дослідженню, повинні бути свіжими, не більш добової давнини. При масових дослідженнях можна використовувати рідини, що консервують: 4—10% розчин формаліну, консервант А. И. Щуренкової (0,2% розчин азотнокислого натру — 1900 мл, розчин Люголя — 250 мл, формалін — 300 мл, гліцерин — 25 мл) та ін. Консерванти в рівному обсязі додають до проби фекалій. Якісні методи поділяються на нативні і методи збагачення.

Нативні методи. Метод товстого мазка по Като. Принцип методу полягає в тому, що яйця гельмінтів знаходяться в товстому мазку фекалій, прояснених гліцерином і підфарбованих малахітовою зеленню.

Реактиви, необхідні для дослідження: 1) 3% водний розчин малахітової зелені; 2) гліцерин; 3) 6% водний розчин фенолу; 4) суміш Като: 6 мл 3% водного розчину малахітової зелені, 500 мл гліцерину, 500 мл 6% розчину фенолу (вона може довгостроково зберігатися при кімнатній температурі в закритому посуді); 5) целофанові покривні плівки Като: гідрофільний целофан, розрізаний на шматочки розміром 20Ч40 мм і витриманий у суміші Като 24 год. Їх можна зберігати в розчині Като, у добре закритому посуді при кімнатній температурі.

Шматочки фекалій величиною з горошину наносять на предметне скло, накривають целофановою плівкою і придавлюють гумовою пробкою (№ 5) для рівномірного розподілу матеріалу. Мазок залишають при кімнатній температурі для просвітління і мікроскопують через 1 год, улітку через 30—40 хв. Метод найбільш ефективний при аскаридозі, трихоцефалезі, дифіллоботріозі, теніїдозах і в меншому ступені — при анкилостомітодах і карликовому гіменолепідозі.

Метод закручування (по Е. С. Шульману, 1933). Цей простий метод дозволяє виявити не тільки яйця гельмінтів, але і личинки кишкової угриці, у цьому його безсумнівна перевага.

2-3 г фекалій розмішують скляною паличкою при поступовому додаванні двох-чотирикратного об’єму води, потім енергійними круговими рухами «закручують» суспензію фекалій протягом 1-2 хв. При цьому яйця і личинки захоплюються до центра обертання і при швидкому витягу палички накопичуються в краплі рідини на її кінці. Краплю переносять на предметне скло, накривають покривним склом і мікроскопіюють.

Методи збагачення. Метод Кофоїда — Варбера в модифікацї Фюллеборна, заснований на принципі спливання яєць у насиченому розчині повареної солі.

400 г повареної солі розчиняють при кип'ятінні в 1 л води, фільтрують через шар марлі, питома вага розчину —1,18.

5-10 г фекалій розмішують дерев'яною або скляною паличкою з двадцятикратною кількістю насиченого розчину повареної солі в порцеляновому або скляному стаканчику обсягом 100—200 мл. Відразу ж по закінченні розмішування совочком з папера або картону знімають вспливші на поверхню неростерті частки і залишають суміш. Після закінчення 40 хвилин - 1,5 год дротяною петлею (діаметром 0,8—1 см) знімають поверхневу плівку 6—8 разів, повторно торкаючись поверхні рідини. Після зняття плівки обов'язково досліджують осад (2 препарати), забираючи його скляною піпеткою або цією же петлею після зливу надосадочної рідини. У плівці виявляють яйця власоглавів, анкілостомід, трихостронгилід, запліднені яйця аскарид, карликових ценней, частково онкосфери теніїд. Яйця трематод, широкого лентеца, онкосфери, теніїд, незапліднені яйця аскарид виявляють в осаді.

Можна зняти всю плівку широким предметним склом, накривши ним банкову, заповнену розчином до утворення опуклого меніска (В.А. Гефтер, 1964). Після відстоювання предметне скло швидко перевертають і мікроскопіюють.

Можна на відстояну рідину нанести 1—2 краплі мильно-спиртової суміші (зелене мило і спирт беруть напополам), що, розтікаючись по поверхні, стискає плівку і її легко зняти петлею за 2—3 рази.

Метод Калантраян. Принцип методу той же, що і попереднього. У якості флотаційного розчину використовують насичений розчин азотнокислої селітри NaNO3). Для приготування розчину один об’єм селітри розчиняють у рівному об’ємі води при кип'ятінні до утворення плівки, питома вага розчину - 1,38-1,4. Методика проведення дослідження така ж, як при розробці по Фюллеборну, але тому що в цьому розчині яйця всіх гельмінтів спливають у плівку, то досліджують тільки плівку, знімаючи її через 20 хв після розмішування фекалій.

Можна використовувати флотаційний розчин