Спеціальні методи дослідження фекалій на шистоматози.

Метод осадження. Порцію фекалій змішують з 250 мл води, проціджують через 3 шари марлі в конічну посудину, щодоверху наповняють водою. Через 30 хв шар рідини зливають, до осаду доливають свіжу порцію води. Осад промивають до одержання прозорої надосадової рідини і мікроскопіюють.

Метод лярвоскопії. Використовують колбу Эрленмейера з напаяною збоку скляною трубочкою, спрямованою нагору. У неї поміщають 20—25 г фекалій і промивають водопровідною водою. Потім колбу накривають темним папером, залишивши на світлі напаяну скляну трубочку при температурі 25—30 °С. Вилупившіся мірацидії концентруються біля меніска в бічній трубочці, де їх можна побачити за допомогою лупи або неозброєним оком.

Методи дослідження сечі на яйця шистосом. Досліджувати бажано свіжовипущену мочу, зібрану в період між 10 год ранку і 14 год дня, або добову порцію. Близько 100 мл відстояної сечі центрифугують при 1500 об/хв, отриманий осад наносять на предметне скло і мікроскопіюють.

ВОЗ рекомендує метод фільтрування всієї порції сечі. Після фільтрування фільтри обробляють формаліном або підігрівають (щоб убити яйця), а потім зволожують водним розчином нінгідрину. У підсушених препаратах зародки яєць набувають фіолетове забарвлення.

Гарні результати дає метод лярвоскопії, коли осад сечі обробляється в колбі Ерленмейера (Див. Дослідження фекалій на яйця шистосом).

Кількісні методи. Метод Стояла. У мірний циліндр чи в скляну колбочку, заздалегідь відградуйовану на 56 і 60 мл, наливають децинормальний розчин їдкого лугу NaOH (приблизно 0,4% розчину) до мітки 56. Потім додають фекалії доти, поки рівень рідини не досягає 60 мл, тобто 4 мл фекалій. Колбу струшують протягом 1 хв, поклавши в неї скляне намисто для кращого розмішування. Відразу ж, не давши суспензії відстоятися, градуйованою трубочкою або піпеткою набирають 0,15 мл фекальної емульсії (тобто 0,01 г фекалій), наносять на предметні стекла, накривають покривними і мікроскопіюють, яйця лічать. Суму множать на 100, у результаті одержують число яєць у 1 г фекалій. Для більш точного результату підраховують яйця в 2—9 препаратах і беруть середнє число.

Імунулогічні методи

Для діагностики гельмінтозів застосовуються серологічні й алергійні реакції, що можуть бути корисні в клінічній і епідеміологічній практиці тоді, коли інші методи гельмінтологічних досліджень виявляються неефективними. Використуються вони для діагностики гельмінтозів з тканинною локалізацією або міграційним циклом розвитку збуджувача.

У даний час наказом МЗ СРСР № 960 «Про уніфікацію клінічних лабораторних методів дослідження» від 15 жовтня 1974 р. затверджений ряд методів імунодіагностики гельмінтозів і докладно викладена методика їхньої постановки. Для проведення імунологічні реакції, що рекомендується, готуються стандартні діагностикуми, що дає можливість застосовувати їх у будь-якій клінічній і бактеріологічній лабораторії.

Реакція латекс-аглютинації з ехінококовим діагностикумом. Сироватка крові хворого ехінококозом або альвеококкозом зі специфічними антитілами аглітинує частки полістирольного латексу, сенсибілізовані ехінококовим антигеном.

Реагенти. 1. Ехінококовий діагностикум для реакції латекс-аглютинації являє собою ехінококовий антиген (рідина з ехінококових міхурів людини або овець), адсорбований на полістерольному латексі, зваженому в боратно-сольовому буфері (рН 8,2). 2. Боратно-сольовий буфер (рН 8,2). Змішують 50 мл 0,1 М розчину борної кислоти (6,18 г кристалічної борної кислоти розчиняють у 1000 мл дистильованої води), 5,9 мл 0,1 н розчину їдкого натру і доводять до 100 мл дистильованою водою. На кожні 100 мл готової суміші додають по 0,85 г хлористого натрію. Зберігають у холодильнику не більш тижня, перед уживанням профільтровують і перевіряють рН. 3. Кров беруть з вени в кількості 5—6 мл і звичайним способом одержують з неї сироватку, яку можна зберігати в запаяних ампулах при 4-8 °С протягом 2 тижнів, а в замороженому стані — до 2 місяців.

Для кожної досліджуваної і контрольної сироватки в штатив установлюють по 5 пробірок і одну пробірку на всю серію для холостої проби (контроль на реактиви). Досліджувані і контрольні сироватки розводять боратно-сольвим буфером (рН 8,2) у послідовних подвійних розведеннях від 1:4 до 1:64. Обсяг сироваток - 0,5 мл. До кожного розведення сироватки додають по 0,5 мл ехінококового діагностикума, ретельно струшують кожну пробірку і поміщають спочатку на 3 год у термостат при 37 °С, а потім на ніч у холодильник при 4-8°С. Наступного дня пробірки центрифугують 5 хв при 2000 об/хв, переглядають під лупою зі збільшенням у 2—3 рази і по кількості осаду і кольору надосадової рідини оцінюють отримані результати.

Для контролю проводять: 1) реакції з використанням 0,5 мл боратно-сольового буфера і 0,5 мл ехінококового діагностикума; 2) із застосуванням нормальної сироватки; 3) з використанням нормальної гіперімунної сироватки кролика (обидві сироватки прикладаються до комплекту ехінококового діагностикума). Розводять їх так само, як і досліджувану сироватку.

Показники реакції достовірні при негативному результаті реакцій контролю 1 і 2 (холоста проба і реакція з контрольною нормальною сироваткою). У контролі (реакція з гіперімунною сироваткою) повинний бути ясно виражений флоккулят у титрі не менш ніж 1:32.

Якщо цілком випадає сенсибілізований латекс у виді осаду, що складається з великих флокул, і прозорої надосадової рідини реакція оцінюється як різко позитивна. При позитивній реакції надосадова рідина злегка мутнувата, осад складається з дрібних флоккул. Негативна реакція характеризується рівномірно мутною рідиною, відсутністю осаду. Діагностичний титр реакції —1:8.

Можлива неспецифічна аглютинація в перших 2—3 розведеннях у 3—6% випадків досліджуваних сироваток, що може мати місце при цирозах печінки або новотворах.

У випадках ехінококозу аглютинація може бути відсутньою при неплодоносних кистах, а також при обізвествлінні і загибелі
ехінококової кисти.