Соціальна профілактика

Соціальна профілактика включає державні заходи, спрямовані на підвищення життєвого рівня населення, захист довкілля, роз-виток фізкультури і спорту, санаторної мережі, будинків відпочин-ку. Забезпечення житлом, задовільними умовами праці, повноцін-ним харчуванням - важливі умови зміцнення здоров'я народу і підвищення опірності до різних захворювань, в тому числі, до туберкульозу. Для профілактики розповсюдження туберкульозу, попередження захворювання здорових членів сім'ї велике зна-чення має право хворих на туберкульоз, що виділяють МБТ, на позачергове отримання житла, в якому хворому забезпечується окрема кімната. Лікування хворих на туберкульоз в стаціонарі, санаторії і амбулаторне безкоштовне. На період лікування хворі на вперше виявлений туберкульоз можуть отримати листок непрацездатності терміном до 10 місяців. Якщо ж це виявляється недостатнім, листок непрацездатності через МСЕК продовжують до року.

Санітарна профілактика

Санітарна профілактика спрямована на попередження зара-ження здорових осіб від хворих на туберкульоз людей або тва-рин, її науковою основою є вчення про збудника туберкульозу, про значення масивності інфекції, її джерела і шляхи передачі. Санітарна профілактика включає оздоровлення осередків тубер-кульозної інфекції, санітарний і ветеринарний нагляд, санітарно-просвітню роботу, а також раннє виявлення, ізоляцію і лікування хворих на туберкульоз.

Під епідемічним осередком туберкульозу розуміють хворого на туберкульоз, який виділяє мікобактерії, житло, де живе бактеріо-виділювач, і людей, що проживають разом із ним. Бактеріови-ділювачами вважаються особи, у яких знайдені МБТ хоча б од-норазово будь-яким методом дослідження і є клініко-рентгенологічні ознаки активності туберкульозного процесу.

До протиепідемічних заходів в осередку туберкульозної інфекції відноситься проведення дезінфекції, обстеження осіб, які. були в контакті з хворим, та проведення їм хіміопрофілактики, ізоляція дітей від бактеріовиділювача, санітарно-гігієнічне вихо-вання хворих і членів їх сімей, поліпшення умов проживання, а також інтенсивне лікування хворого, що призводить до припинення бактеріовиділення,

Профілактична робота в осередку здійснюється відповідно до його епідемічної небезпеки, яку визначають спільно фтизіатр і епідеміолог, враховуючи такі чинники:*

масивність бактеріовиділення; наявність у сім'ї дітей і підлітків;*

санітарні умови, в яких проживає хворий і його сім'я.

Найважливішим із цих факторів є масивність бактеріовиді-лення, яке поділяють на: а) масивне, коли мікобактерії в харко-тинні знаходять при простій бактеріоскопії або методом посіву (більше 20 колоній); б) мізерне, яке встановлюється методом по-сіву (не більше 20 колоній); в) формальне (умовне), коли бактеріо-виділення вже припинилося, але хворий знаходиться ще на контролі. Відповідно до цих умов, осередки туберкульозної інфек-ції поділяються на 3 групи.

До 1-ї найнебезпечнішої групи відносять осередки, де прожива-ють хворі з масивним бактеріовиділенням або мізерним, але в сім'ї є діти і підлітки чи існують обтяжуючі обставини: погані жит-лові умови, порушення гігієнічних правил, зловживання алко-голем. Епідеміолог і дільничний фізіатр повинні відвідувати такий осередок один раз на квартал, дільнична медсестра - не рідше одного разу на місяць.

До 2-ї групи епідемічних осередків належать ті, де живе хворий із мізерним бактеріовиділенням і всі члени сім'ї дорослі, або ж хворий відноситься до формальних бактеріовиділювачів, але в сім'ї є діти і підлітки чи має місце хоча б один з наведених обтяжуючих факторів. Лікар відвідує ці осередки 1 раз на півроку, медсестра — один раз на 2 місяці.

До 3-ї групи відносяться осередки, де проживають лише до-рослі, а хворі - формальні бактеріовиділювачі, і відсутні будь-які обтяжуючі обставини. До цієї ж групи відносять сім'ї, в яких в особистому господарстві виявлена худоба, уражена туберкульо-зом. Лікар відвідує ці, осередки один раз на рік, медична сестра - один раз на півроку.

При вперше виявленому туберкульозі оздоровча робота в осе-редку починається з госпіталізації хворого і заключної дезинфекції в помешканні силами санепідемстанції. Її роблять у всіх ви-падках, коли хворий вибуває з дому: госпіталізація, зміна місця проживання, у випадку смерті хворого на туберкульоз вдома. Долівку, стіни, меблі зрошують з гідропульта 5% розчином хлора-міну. Приміщення щільно закривають на 2 год, після чого його провітрюють. Ефективним методом знезараження приміщення є ультрафіолетове опромінення (кварцування). Дорогі речі, які лег-ко псуються від дезинфікуючих розчинів, чистять і опромінюють ультрафіолетовими променями. Малоцінні предмети спалюють. Після заключної дезинфекції в приміщенні бажано зробити ре-монт.

Якщо хворий залишається в помешканні (це частіше буває при хронічних формах туберкульозу), в осередку члени сім'ї і сам хворий систематично здійснюють поточну дезинфекцію. Бактеріовиділювачам для особистого користування виділяють столовий посуд, рушники, постільну білизну, які систематично знезаражу-ють. Найбільш небезпечним інфекційним матеріалом є харкотин-ня хворого, тому його необхідно збирати в індивідуальну кишень-кову плювальницю, заповнену на чверть об'єму 5% розчином хлораміну. Хворий повинен мати дві плювальниці: в одну він зби-рає харкотиння, друга дезинфікується. Для знезараження харко-тиння плювальницю з відкритою кришкою поміщають в емальова-ний посуд і кип'ятять 20 хв в 2% розчині соди або ж на 0 год за-ливають 5% розчином хлораміну. Після цього харкотиння злива-ють в каналізацію, а плювальницю миють 2% розчином соди або теплою водою. Надійним способом дезинфекції столового посуду і білизни є їх кип'ятіння в 2% розчині соди протягом 20 хв. Примі-щення, де живе хворий, щоденно прибирають вологим способом, провітрюють.

Відразу ж після виявлення хворого на туберкульоз, обстежують усіх осіб, які були з ним у контакті. Дорослим і підліткам проводять флюорографію грудної клітки, дітям - рентгенографію. Крім того, дітям і підліткам роблять пробу Манту з 2 ТО. Після обстеження всіх здорових осіб із контакту беруть на облік в ІV групу диспансерного спостереження і призначають їм хіміо-профілактику. Якщо хворий залишається вдома, дітей необхідно ізолювати від нього, направивши їх у