Ниркові структурні і функціональні зміни після однобічної сечовідної обструкції у кролика

Вивчили ниркові структурні і функціональні зміни у кроликів після однобічної сечовідної перев'язки через 3 дні - 6 тижнів. Нирковий мисковий тиск зріс до 20 см Н2О в перших три дні обструкції і всупереч деяким попереднім дослідженням він залишався підвищеним після 6 тижнів. Інтерстиціальний набряк, спадіння /колапс/ прокс. канальців і поширення дист. канальців були гістологічними змінами, які найскоріше спостерігались. Наступними даними були інтерстиціальний фіброз, поширена атрофія прокс. канальців і, в найпізніших стадіях, дилатація системи збирального протоку. Т. чином, дист.канальці виглядали значно менш резистентними, ніж збиральні протоки до підвищеного тиску. Ниркові функціональні зміни вивчили через одну годину після послаблення трьохденної обструкції, а також обструкції 1 -2-3 або 6 тижневої тривалості. В порівнянні з контралатеральною ниркою спостерігали швидке зниження кровотоку і клубочкової фільтрації всупереч нормальні клубочковій структурі і колабованим прокс. канальцям, які були, мабуть, пов'язані з гемодинамічними розладами, такими як артеріолярна констрикція. Хоча абсолютна електролітна екскреція була значно знижена, фракційна екскреція деяких електролітів, особливо магнію, була підвищена вже через 3 дні обструкції. Ці дані можуть, імовірно, бути прокорельовані з дилатацією і ранніми епітеліальними змінами в дистальних канальцях, де магній переважно реабсорбується.

Останні дослідження ідіопатичного гідронефрозу у людей показали зниження ниркового плазмотоку (RPF), швидкості клубочкової фільтрації (GFR) і значно підвищену фракційну екскрецію електролітів, особливо магнію (KINN & LINS), 1982. Патогенетичні механізми, що лежать в основі цих функціональних змін майже невідомі і їх важко вивчити у пацієнтів. Експериментальні дослідження на тваринах можуть дати більш точну інформацію стосовно локалізації і хронології патологічних змін. В даному дослідженні проведено одночасні структурні і функціональні спостереження на нирках кроликів після різноманітних періодів однобічної сечовідної обструкції. Метою дослідження було встановлення ступеня, до якого структурні зміни можуть бути прокорельовані з ослабленням клуб.фільтрації і канальцевої реабсорбції.

МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ

Експериментальний протокол

32-х дорослих кроликів самців / маса тіла 2,3-3,6кг/ анестезували шляхом в/в ін'єкції пентобарбіталу /30 мг/кг МТ/. У всіх з них перев'язували лівий сечовід на 3 см вище сечового міхура через надлобковий поздовжній розріз. Іншим семи кроликам проводили хибну операцію /розріз без перев'язки/ - вони були контролем. 25 кроликів з перев'язаними сечоводами розділили на 5 груп по 5 тварин в кожній групі для дослідження кліренсів. Кліренс парааміногіппурату (PAG), інуліну і екскрецію Na, Ca, Mg, C1 і фосфату визначали після сечовідної обструкції тривалістю 3 дні, 1,2,4 і 6 тижнів, у відповідних групах. Під час кліренсових досліджень потрібні були дуже малі дози барбітурату, менше 5мг/кг МТ/ для досягнення рівня анестезії. Сечу із здорової нирки збирали через катетер Тімана №6 СН, який вводили в сечовий міхур.

На обстр. стороні канюлю 1,45 мм під’єднували до поліетиленового катетера № 4 СН, який був введений в ниркову миску через сечовід вище місця перев'язки і вимірювали тиск за допомогою вертикальної трубки.

Потім катетер фіксували в положенні для збору сечі, який починали через 45 хв. Для отримання спокійного і високого діурезів в/в вводили 5,5 % глюкозу зі швидкістю 0,5 мл/кг МТ/хв. При отриманні об'єму крові в кожен період збору /сечі/, вливали рівний об'єм 5,5% глюкози.

Для визначення кліренса використовували стандартні методики.

GFR визначали як кліренс інуліну /CIN/, RPF як кліренс РАН /Сран/ Після первинного забору крові і сечі робили навантаження з 50 мг/кг МТ Інутесту (Laevosan) І 8 мг/кг МТ РАН Merk SD Sharp&Dahna. Розчин, що містив 8.5 мг/мл Інутесту і 3,0 мг/мл РАН в/в вливали за допомогою автомат.шприца з постійною швидкістю 0,3 мл/хв. Час вирівнювання (The equilibration time) становив 45 хв. Сечу збирали під час двох 45 хв. і періодів, починаючи з 1 год, після послаблення обструкції. С.міхур спорожнювали в кінці кожного періоду шляхом інсуфляції повітря і ніжного притискання /компресії/. В середині кожного періоду забирали 10 мл крові з вушної вени.

Аналітичні методи і калькуляції.

Інулін і РАН в сироватці і сечі визначали спектрофотометричної за методикою відповідно, Heyrowsky /1958/ і Вшп /1951/. Осмолярність сироватки і сечі визначали шляхом зниження точки замерзання, використовуючи осмометр Knauer. Концентрацію натрію аналізували на полум'яному фотометрі /IL 143/, концентрацію хлоридів за допомогою титрометра (Aminсо - Cotlovс). Фосфат визначали колориметричне за методом Fiske & Subbarow (1925). Концентрації калію і магнію вимірювали абсорбційною спектрофотометрією (Perkin - Elmer 403). Всі аналізи робили двічі. Фільтраційну фракцію вираховували як GFR /RPF/ Сіn/Сран. Вираховували фракційну екскрецію натрію (Сnа/Сin%), кальцію (Сса/Сіn%), магнію (CMg/Cin) і хлору /CCI/CIN/.

Морфологічні методики

Нирки 20 кроликів з сечовідною перев'язкою 13 з них також використали для дослідження кліренса/ фіксували шляхом перфузії для мікроскопії. Абдомінальний розріз розширювали, виділяли аорту і порожнисту вену. Нирки перфузували через аорту (Maunsbach, 1966) під тиском 150 MM Hg. Перших 60 сек перфузували розчин Рінгера, потім фіксуючий розчин, який містив 2,5 % глютаральдегід і 2 % декстран Т40 в 0,10 М буфері натрію какоділяти /рН 7,4/. Після перфузії обидві нирки висікали і тримали в фіксуючому розчині до обробки для мікроскопії. Нирки інших 12