Статистичні методи.

Використали парні спостереження t - тест Ст'юдента. Значення виражали як середнє значення ± станд. відхилення.

РЕЗУЛЬТАТИ

Зміни в нирковому мисковому тиску.

У контрольних кроликів /хибна операція без сечовідної перев'язки/ середній внутрішньомисковий тиск складав 2,4 см Н2О. Після перев'язки сечоводу середній лоханковий-тиск складав 20 см Н2О через 3/дні і досягав максимального рівня 28 см через 2 тижні /рис 1/. Через 6 тижнів після сечовідної перев'язки тиск складав 24,5 см Н2О. Мисковий тиск, контралатеральної нирки значно не відрізнявся від контрольних нирок /в середньому 2,8 см Н2О/.

Макроскопічні зміни.

Перев'язка сечоводу призводила до збільшення розміру нирки. Ниркова паренхіма була блідою з розширеною мискою і сплощеними сосочками /рис.2/. Ниркова маса поступово зростала на протязі перших 4 тижнів обструкції/рис. 3/. На шість тижнів гідронефротичні нирки показали невелике зниження маси, однак залишались все-таки важчими, ніж їхні контралатеральні нирки, які, в свою чергу, були дещо важчими, ніж нирки контрольних кроликів. Через 1 тиждень і кора і мозковий шар обстр. нирок були збільшеними за шириною однак після 6 тижнів обструкції обидві зони були тоншими в обстр., ніж в контралатеральних нирках.

Світлові і е.м. зміни.

Під час перебігу гідронефрозу в нефронах відбуваються атрофічні зміни з частковою втратою структурної спеціалізації епітеліальних клітин. В деяких випадках ці зміни можуть заважати ідентифікації різних сегментів нефрона. З метою усунення цих труднощів ми використали ел. мікроскопію і спостерігали поступовий розвиток змін в нефронах. На доповнення, з метою підтвердження ідентифікації різних сегментів нефрона ми використали наступні анатомічні взаємовідношення: початок проксимальних канальців ідентифікували при з'єднанні з клубочками /рис.4/, дистальні канальці / прямі і звивисті частини/ в зоні макула денса юкстагломерулярного апарату /рис. 4 і 5/ і у внутрішній полосі зовн. медулярної зони /рис.6/, де товсті висхідні лімби / парс ректа дист. трубочки/ і тонкі низхідні лімби петель Генле - єдині сегменти нефрона, присутні разом зі збиральними трубочками. Збиральні трубочки і тонкі лімби також неоднозначно ідентифікували у внутр. зоні мозкового шару.

Інтерстицій. Через 3 дні після перев'язки сечоводу нирки трьох тварин показали чіткий, однак помірно тяжкий набряк з дилатацією кровґяних і лімфатичних капілярів на доповнення до клітинної інфільтрації. Клітини переважно були лімфоцитами і макрофагами, однак також були інтерстиціальні клітини типу тих, які є в нормі /Bulger & Nagle, 1973//рис.7 і 8/. Конверсії інтерстиціальних клітин в гладком'язові клітини, про що повідомляли Nagle, Kneiser, Bulger & Benditt (1979) в досліджуваних нирках не спостерігали. В нирках з - інтерстиціапьним набряком також бачили фокальну інтерстиціальну геморагію. У інших двох кроликів, досліджених після 3 діб, інтерстиціальні зміни не були виразними.

В нирках, досліджених після 1 тижня сечовідної обструкції, набряк і клітинна інфільтрація в цілому були більш вираженими, особливо в корі і в зовнішній зоні медули / в порівнянні з внутрішньою зоною/. Через 2 тижні кортикальний інтерстицій в деяких нирках був максимально розширеним і показував інфільтрацію лімфоцитами, плазматичними клітинами, макрофагами і фібробласто-подібними клітинами. Гранулоцити бачили зрідка. Колагенові волокна були збільшені за кількістю. Сосочковий інтерстицій також був розширеним після 2 тижнів. До 4-х тижнів щільність колагенових волокон в кірковому інтерстиції далі збільшувалась. Ці зміни ставали ще більш вираженими після 6-ти тижнів сечовідної обструкції, коли значно поширений інтерстицій як кори, так і медули був наповнений щільного колагеновою субстанцією. Переважаючим типом клітин в цій субстанції були фібробласти /рис.4/.

Клубочок, Клубочкова структура залишалась нормальною на протязі 6-ти тижнів сечовідної перев'язки /рис.4/. Навіть тоді, коли майже всі проксимальні канальці були колабованим або сильно атрофічними, клубочки залишались, по суті, не зміненими. Ширина мезангію була в нормі і склеротичні клубочки були рідкісними на протязі всього дослідження.

Прокс. канадець. Вже через 3 дні після перев'язки сечоводу переважна більшість звивистих прокс. канальців була колабована /рис.9/. Органели і щіточкова облямівка виглядали значно збереженими, але більшість клітин прокс. канальця також містила світлі вакуолі. Вони були в усіх частинах цитоплазми і більшість з них мала діаметр 1-2мм, Спадіння просвіту прокс. канальця - добре відомий артефакт фіксації в нормальних нирках, особливо коли тканину фіксували шляхом імерсії. Однак в гідронефротичних нирках, колапс прокс. канальців був дуже постійним, навіть тоді, коли тканина виглядала добре зафіксованою, про що свідчили інші критерії і коли інші частини нефрона були нормальними або поширеними. Його / колапс/ далі знайшли в зразках з обструктованих нирок навіть тоді, коли контралатеральна нирка показала добре фіксовані проксимальні канальці з круглим відкритим просвітом.

Прямі спостереження за нирковою поверхнею в анестезованих тварин з хронічною сечовідною обструкцією (Jaenike 1970; Yarger e. a.) 1972/ також виявили чисельні колабовані канальці. Отже, колапс прокс. канальців після хрон. сечовідної лігатури, мабуть, відображує стан in vivo.

До 1-го і 2-го тижнів обструкції зразки також показали колабовані прокс. канальці з вакуолізованими клітинами. На додаток, численні органели як мітохондрії та лізосоми були зменшеними і в деяких канальцях