У випадках із сприятливим перебігом і за умови раннього раціонального лікування всі хворобливі явища стихають через 4—6 днів. Іноді можливе тривале бактеріовиділення.

Вище було описано типовий перебіг харчових токсикоінфекцій; проте, крім цих типових форм захворювань, можливі випадки харчових токсикоінфекцій з різкою клінічною картиною хвороби

Особливою клінічною формою харчових токсикоінфекцій є дуже гострий салмонельозний гастроентерит (gastroenteritis асutissimа salmоnеllа). Хвороба розвивається надзвичай-но бурхливо; у хворих спостерігається повторне виснажливе блювання, часті рідкі випорожнення (водянисті калові маси з особливо сморідним запахом), різке зневоднення організму, блі-дість шкірних покривів з ціанотичним відтінком губ, ниткопо-дібний пульс, артеріальна гіпотонія, м'язові судороги, температура тіла знижується. Цей тяжкий стан є серйозною загро-зою для життя, особливо у тих випадках, коли пізно почали терапію.

Гастроентероколітична форма харчової токсикоінфекції, викликана салмонелами, може бути дуже подібною до гострої дизентерії.

Перебіг тифоподібної форми може мати один із двох варіантів: вона може починатися з проявів загальної інтокси-кації, яка нагадує статус хворого на черевний тиф, або ж спо-чатку спостерігається клінічна картина гострого салмонельозного гастроентериту з високою температурною реакцією, а після 2—3-денної ремісії розвивається тифозний статус. У цих випад-ках спостерігається двогорба температурна крива з тривалістю хвилі до 5—6 днів. Збудники протягом усього гарячкового пе-ріоду циркулюють у крові, спричинюючи стійку бактеріємію. Неодноразово описано спорадичні випадки і спалахи. Тифоподібний перебіг харчових токсикоінфекцій спостерігається в ос-новному у випадках паратифу С; цьому захворюванню іноді вла-стивий перехід (хоч і рідко) у затяжні форми, а також мож-ливий розвиток хроніосепсису з утворенням гнійних вогнищ у різних органах і тканинах.

Діагноз. У розпізнаванні харчової токсикоінфекції основну роль відіграють клінічна картина хвороби і дані епідеміології (зв'язок захворювання з вживанням інфікованого харчового про-дукту), а також бактеріологічні і серологічні дослідження. Не-обхідні повторні посіви калу, крові, блювотних мас і промивних вод шлунка на середовище Плоскирєва. Починаючи з 8—10 дня хвороби можна проводити реакцію аглютинації діагностикуму або аутоштаму з сироваткою крові хворого; реакцію слід повто-рювати через 4—6 днів і стежити за наростанням титрів.

Диференційний діагноз проводять з гострими отруєннями отруйними грибами і хімічними речовинами, з па-ратифом Б, холерою і дизентерією; необхідно враховувати епі-деміологічні дані. Слід пам'ятати, що при холері понос передує блюванню, спостерігається більш різке зневоднення, часті судо-роги. Якщо є підозра на холеру, треба врахувати епідеміоло-

гічні дані, зробити посіви випорожнень і блювотних мас хворого на 1 % пептонову воду.

Гастроентероколітичну форму харчової токсикоінфекції слід диференціювати з гострою дизентерією, яка, особ-ливо у випадках, викликаних бактеріями Зонне, клінічним пере-бігом може дуже нагадувати салмонельоз. Слід враховувати, що при дизентерії частіш спостерігаються болі в ділянці сигмовидної кишки і в нижній частині живота; спазм сигмовидної кишки виявляють частіше і виражений він більш різко; у випорожнен-нях подекуди виявляють домішки слизу і крові, а ректороманоскопічні дані свідчать про значні зміни у слизовій оболонці товстої кишки.

У хворих на харчову токсикоінфекцію салмонельозної етіо-логії спостерігаються болі у животі, що мають розлитий харак-тер, повторне блювання, лейкоцитоз.

Щоб чітко розмежувати гостру дизентерію і харчові токсикоінфекції, треба ширше використовувати бактеріологічні і се-рологічні дослідження. Слід пам'ятати, що інфаркт міокарда може супроводитися симптомами, які нагадують харчову токси-коінфекцію.

В разі підозри на харчову токсикоінфекцію слід провести бактеріологічні дослідження випорожнень, блювотних мас і про-мивних вод шлунка, зібраних від хворих (окремо!) у скляні й простерилізовані банки, які міцно закривають кришками.

Поряд з цим треба провести бактеріологічне дослідження продуктів, які могли бути причиною токсикоінфекції. Взимку, перевозячи банки з пробами в лабораторію, вміщують їх в утеп-лений ватою ящик. Для дослідження в мікробіологічну лабора-торію відправляють по 150—200 г блювотних мас і промивних вод шлунка і порцію (200—250 г) підозрілого продукту, який вживали хворі. Кожну з цих проб беруть в окрему чисто вимиту і перед цим простерилізовану скляну банку, яку щільно закри-вають пергаментним папером.

Лікування і догляд за хворим. Відразу після прибуття у ста-ціонар хворому треба промити шлунок через товстий зонд теп-лим 0,5% водним розчином гідрокарбонату натрію. Одночасно призначають сольове проносне (25 г сульфату магнію). Важли-во стежити за станом серцево-судинної системи, систематично контролювати артеріальний тиск, вдаючись, якщо є відповідні показання, до ефедрину, кордіаміну, а в разі потреби й до мезатону. Якщо спостерігається виражена інтоксикація, хворому внутрішньовенне 2 рази на добу вводять 0,85% (фізіологічний) розчин хлориду натрію по 500 мл на кожну ін'єкцію; крім того, до 2 л на добу — краплинним методом. Одночасно з цим фізіо-логічний^розчин і 5% розчин глюкози (по 500 мл кожного) вво-дять підшкірне в зовнішню поверхню стегон. Поряд з вливан-ням фізіологічного розчину щодня внутрішньовенне вводять 40% розчин глюкози (від 50 до 100 мл на вливання). У випадках

різкого зневоднення організму додатково внутрішньовенно 1 — 2 рази на день вливають по 15 мл 10% розчину хлориду натрію: корисні масивні краплинні вливання 5% розчину глюкози на-половину з фізіологічним розчином.

Лікування антибіотиками малоефективне, проте можна реко-мендувати левоміцетин по 0,5 г 6 раз на добу протягом 4—5 днів (хоч терапевтичний ефект сумнівний). Хворому потрібний постільний режим, в разі розладів кровообігу до ніг прикла-дають грілки. У період гострих проявів хвороби потрібна щадна дієта.

Під час колапсу — вливання свіжоприготовленої протишоко-вої рідини Полосухіна (500 мл) і фізіологічного розчину хлори-ду натрію; тонус серця підтримують ін'єкціями ефедрину, і кор-діаміну, іноді застосовують мезатон.

Випорожнення хворого треба дезинфікувати безпосередньо