Відновлення клубочкової фільтрації
Швидкість і ступінь відновлення КФ після послаблення обструкції на доповнення до раніше обговорених факторів важливі при визначенні випадку [in determining the occurence] оf a marked postobstructive diuresis W.S.Mc Dougal, L.Persky 1975 [21, 69]. Не дивлячись на присутність багатьох факторів, які сприяють швидкому діурезу, включаючи затримку сечі і ослаблену тубулярну функцію, більшість пацієнтів з хрон. обструктивною уропатією не показують після корекції обструктивного пошкодження клінічно важливого натрійуретичного стану оскільки КФ відновлюється повільно або в цілому взагалі не відновлюється (or not at all). В повідомлених значного (striking - дивного) пост обструктивного діурезу, швидкість КФ була відносно високою, 50-70% від нормальної, таким чином звільняючи велику кількість розчину і води для трубочок з ослабленою реабсорбтивною ємкістю (здатністю – capacity).
Потенціал відновлення ниркової функції після послаблення обструкції, як показав рівень відновлення швидкості КФ – це важлива клінічна проблема, яка впливає на лікування обструктивної уропатії. Фактори, які визначають межу, до якої зниження швидкості КФ зворотнє, систематично вивчались у собак шляхом вимірювання швидкості і ступеня відновлення ниркової функції після різних періодів повної унілатеральної сечовідної обструкції E.D.Vaughan, I.Y.Gillenwater, 1971 [60, 124]. Максимальна швидкість КФ досягнута після послаблення обструкції 7-денної тривалості була біля 2/3 від КФ перед обструкцією. Якщо тривалість сечовідної обструкції, складала 28 діб, швидкість КФ, повернулась лише на 1/5 від вихідної. В цілому, максимальний ступінь відновлення спостерігали протягом 2-4 тижнів після послаблення обструкції. Висновок, який зробили з цих досліджень таким, що чим більша тривалість обструкції, тим меншого ступеня відновлення можна чекати. Це заключення виглядає також вірним стосовно людей, але число обнадійливих клінічних досліджень обмежене. В дітей з такими вродженими ураженнями чим раніше обструкція послаблена шляхом реконcтруктивної операції, тим вища швидкість КФ після довготривалого спостереження. Однак, всупереч швидкому хірургічному лікуванню обструктивна уропатія може прогресувати протягом 5-10 років до ниркової хвороби кінцевої стадії [127].
Більшість повідомлень функціонального відновлення після послаблення ОСТ (обструкції сечового тракту) в людей скоріше базується на рентгенологічних чи ізотопних методах оцінки ниркової функції, ніж на методиках ниркового кліренсу. За допомогою рентгенологічних методик часто спостерігали відновлення функцій після обструкції коротшої тривалості, ніж 3 тижні і деяке відновлення функцій в одному випадку було показано коли тривалість обструкції cкладала майже 5 місяців. Однак, в останньому випадку обструкція була лише частковою [105]. (S.R.Shapiro, A.H.Bennet, 1976). Один пацієнт був уважно досліджений після послаблення повної однобічної обструкції тривалістю 3 місяці [11]. (O.S.Better et al 1973). В цьому випадку швидкість КФ в постобструктивній нирці повернулась до 20% від нормальної для однієї нирки (10,2 мл/хв.). Схоже, що потенціал відновлення функції кращий при частковій, ніж при повній обструкції і коли вона не ускладнена інфекцією сечового тракту [35, 67] (J.Y.Gillenwater et al 1975).
Прогнозування функціонального відновлення було повідомлено шляхом використання вишуканих (using refinements of) радіонуклідних скануючих методик [17,58]. І-гіпуранові ренографічні криві генеровані з зон інтересу з ниркової кори обструктованих нирок часто були нормальними при ненормальних ренограмах усієї нирки. Хірургічне послаблення обструкцій супроводжувалось покращенням ренограм усієї нирки, знахідка, яку рідко спостерігали коли і криві ниркової кори і цієї нирки до операції були ненормальними [58]. Також було повідомлено, що загальне ниркове поглинання міченої технецієм DMSA (99 м/с-DMSA), яка має характеристики схожі з ртутними діуретинами, щільно корелює інуліновим і парааміногінуратовим кліренсами після послаблення обструкції у кроликів [68]. Однак, з метою збереження ниркової функцій і уникнення нефресіомії важливо пам’ятати, що навіть відсутність візуалізації на нирковому скані не перешкоджає (не заперечує) відновлення корисної ниркової функції [106].
Wilson, Schriter P.512. Якщо обструкція сечового тракту довготривала, можливе значне збільшення нирки і при фізикальному дослідженні може пальпуватись ниркова (пухлинна) маса. В таких випадках чашечки і миска значно дилятовані, мозкова речовина майже цілком зруйнована, а кіркова може бути зменшеною до тоненького надмірно склерозованого ободка (рис. 12-4). Під час тяжкої гострої обструкції, особливо в дитинстві, може дуже швидко настати атрофія паренхіми з кінцевим зморщуванням нирки, але мінімальною дилатацією нирки і чашечок. Мікроскопічне дослідження обструктованих нирок звичайно показує дилатацію і атрофію з хронічними інтерстиціальними запальними змінами, які тяжчі, ніж гломерулярні зміни. В кінцевому рахунку, однак, клубочки стають гіалінізованими подібно до ішемічної атрофії при нефросклерозі.
Хоча збільшення чашечково-мискової системи важлива і разюча ознака гідронефрозу, яку можна спостерігати рентгенологічно, з нею поєднується атрофія ниркової паренхіми, яка несе відповідальність за втрату ниркової функції. Для пояснення цієї втрати функціонуючої ниркової тканини запропоновано 4 механізми.
Підвищений чашечково-мисковий тиск,
який веде до інтраренального рефлюксу
Інтраренальний рефлюкс передає пієло-тубулярний зворотній потік сечі або РКР, інстильованої в с.міхур. Він звичайно спостерігається під час сечоспуску і викликає сегментарне контрастування ниркової паренхіми. З врахуванням патогенезу обструктивної атрофії ROLLERSTON et al [99], встановили, що інтраренальний рефлюкс, який інколи поширюється аж до ниркової капсули, характерний для дітей з тяжким міхурово-сечовідним рефлюксом. Крім цього, вони знайшли, що рубцьові і атрофічні сегменти нирки в цих дітей точно відповідали сегментам, в яких спостерігався інтраренальний рефлюкс.
HODSON і співавтори [44,45] спостерігали те ж саме в поросят з експериментальною уретральною обструкцією і міхурово-сечовідним рефлюксом. Чи часткова обструкція чи міхурово-сечовідним рефлюксом. Чи часткова обструкція, чи міхурові-сечовидним рефлюксом, чи часткова обструкція, чи міхурові-сечовідний рефлюкс, збільшуючи мисково-чашечковий тиск, можуть змінювати форму податливого ниркового сосочка з конічної або випуклої на плоску або ввігнуту (втиснуту), спричинюючи щілевидне розкриття