помірну незручність, не має інфекції, нормальні в.с. тракти може безпечно спостерігатись до тих пір, поки він і його лікар погодяться з тим, що показана операція. Частота О. міхурової шийки і уретри у жінок дуже низька і в минулому переоцінювалась. Лише в невеликого числа жінок з документованими рецидивними бактеріальними інфекціями і об’єктивним свідченням О. потрібно виконати уретральну дилатацію, внутрішню уретромію, меатотомію або пластику міхурової шийки. Клінічне враження, що ці операції допомагають багатьом жінкам, є результатом однієї або кількох причин:
1) плацебо ефект
2) дренаж мікроабсцесу в уретрі,
3) неадекватне спостереженнях, і/або
4) спонтанна регресія симптомів
Тому лікар, який практикує і виконує ці операції без чітких показань повинен бути готовим до того, що він не лікує О.У.
Деякі пацієнти з обструкт. хворобою, особливо з нейрогенним сечовин міхурем або обширним злоякісним тазовим захворюванням, вимагають хірургічн. відведення сечі. Звичайно ілеальний кондуїт, але не завжди, є операцією вибору для постійного відведення. Хоча багато пацієнтів почувають себе добре після цієї операції, операц. летальність, післяопераційна кишечна О., рецидивуючий пієлонефрит, уролітіаз, сечовідна О. і стомальна О. – ось ті ускладення, які роблять операцію далекою від ідеала. В окремих пацієнтів з хорошою функцією нирок, нерозширеними сечоводами і нормальною функцією товстого кишечника має місце уретеросигноїдальне відведення сечі.
Всі пацієнти, яким було проведене хір. лікування обструкт. сечової хвороби вимагають уважного довготривалого спостереження лікарем. П/о оцінка повинна включати періодичний анамнез, фізикальне дослідження, ан. сечі, тести ниркової функції, а також посіви сечі і радіол. дослідження. Пацієнт з н.с.міхурем вимагає аналогічної періодичної оцінки. У пацієнтів з постійними внутр. дренажами звичайно завжди буде інфекція. Немає переконливих даних стосовно корисності хронічної супресивної а/б терапії в цих хворих (див. розділ 28).
