ВПЛИВИ ОБСТРУКЦІЇ НА НИРКОВУ СИСТЕМУ

Повна обструкція збиральної системи інколи призводить до повної деструкції блок. нирки. Часткова або менш тривала обструкція ослаблює різноманітні ниркові функції, звичайно, в передбачуваній послідовності. Ці зміни можуть бути зворотними після відновлення нормального дренажа.

НИРКОВЕ ПОШКОДЖЕННЯ

Клініцисти ідентифікували ниркові функції, які ослаблюються обструкцією. Здатність до концентрації сечі – перша функція, яка втрачається після одно- [90,91,92] чи двобічної сечовідної обструкції [93-98] сечової обструкції. Потім знижується здатність екскретувати кислоту [90,92,93,96,97]. Далі знижуються КФ ти нирковий кровіток [90-92,9]. Через деякий час після однобічної обструкції можуть бути зниженими швидкості екскреції ниркою на стороні обструкції натрію [91,92] і фосфату [91,93]. Оскільки пацієнти з сечовою обструкцією звичайно залишаються на натрієвому балансі, повинно, як правило, бути зниження швидкості натрієвої реабсорбції в пропорції до падіння швидкості фільтрації.

Питанням, яке часто ставлять і яке має більше, ніж академічний інтерес є: “Як довго після періоду обструкції нирка здатна функціонувати?” Існує багато опублікованих повідомлень про відновлення ниркової функції через місяці і навіть роки повної обструкції. Більшість цих повідомлень неповністю документовані і тому непереконливі. Невизначеність в багатьох цих випадках стосується тривалості обструкції, її повноти і ступеня відновлення. Часто початок обструкції датують лише тим часом, коли відмічають “відсутність функції” на серії в/в урограм. Відновлення функції після уретеро-везикального анастомозу кінець – вбік оцінюють по появі контрастного матеріалу в мисці після в/в введення. Однак, така оцінка неадекватна, оскільки конкретний матеріал може екскретуватись іншою ниркою і передаватись шляхом рефлюксу в реімплантовий сечовід.

Персистування зниженої ниркової функції може слідувати за частковою, як і за повною обструкцією. Наприклад, BRATT et al.[100] повідомили про дослідження 28 пацієнтів, яких простежили від 2 до 5 років після пієлопластичного відновлення часткової обструкції. В більшості цих пацієнтів заг. КФ (кліренс ендог креатині ну) не збільшилась, хоча були свідчення покращення до деякого ступеня функції оперованої нирки. В чотирьох задовільно документованих випадках спостерігали деяке відновлення ниркової функції, відповідно, через 33,56,69 та 98 днів повної обструкції [94,101-105] [103]. Ці 4 випадки зібрані з величезного клінічного досвіду і являють верхню межу виживання нирки людини після повної обструкції.

Ступінь відновлення уважно вивчали в експериментах на собаках. КФ відновлювалась на 70-100% від норми через 1-2 тижні обструкції [104,105] і на 20-30% після чотирьох тижнів обструкції [104, 106]. Після 6-8 тижнів [104] залишалась лише невелика здатність утворювати сечу.

ПОСТОБСТРУКТИВНИЙ ДІУРЕЗ

Інколи після ослаблення обструкції н.с. тракту має місце період негативного балансу рідини і натрію. Повідомлення про цей так званий “постобструктивний діурез” показують, що він може персистувати від кількох годин [107-110] до кількох днів [111,112]. В деяких випадках в/в вводили великі об’єми рідин для попередження шоку. Термін “постобструктивний діурез” використали для позначення декількох різних функціональних станів [113]. Транзиторне підвищення об’єм сечового потоку спостерігали досить часто після корекції обструкції. Хоча часто це дуже розведена сеча, в деяких випадках може екскретуватись велика кількість натрію: 1) якщо натрій затримався під час періоду обструкції; 2) якщо в/в влили великий об’єм натрійвмісних розчинів; 3) якщо присутній гострий тубулярний некроз чи нефрит з втратою солі (or salt-wasting nephritis); 4) якщо вводили діуретики. Значно рідше спостерігали невідповідно велику втрату води і солі. Цей феномен краще можна назвати нефропатією з втратою натрію, але він, до деякої міри, помилково включений разом з іншими формами постобструктивного діурезу.

В більшості пацієнтів, госпіталізованих з обструкцією сечового тракту або немає значного натрійурезу після звільнення обструкції або ж є фізіол. діурез, який вивільняє надлишкову кількість затриманого натрію і води, зменшуючи загальний натрій і екстрацелюлярний об’єм в організмі до норми. PERSKY і співавт. [111] вивчили 6 послідовних пацієнтів, госпіталізованих з гострою затримкою сечі і встановили, що жодному з них не потрібно було ні парентерального натрію ні води після катетеризації сечового міхура. Один з цих пацієнтів, однак, залишився на негативному водному балансі (1-2л/день) і негативному натрієвому балансі (150-200 мекв/день) протягом 4 діб після послаблення обструкції. EISEMAN et al. [107] повідомили про 24 пацієнтів з затримкою сечі, з яких лише один мав великий стійкий діурез (сечовий об’єм переважав водний прийом на 8 л/день). MULDOWNEY et al. [112] показував, що пацієнти з довготривалою обструкцією часто мають підвищений придатний для обміну загальний натрій організму і що після послаблення обструкції екскреція ниркового натрію перевищує прийом поки пул натрію, придатного для обміну не повернеться до