продемонстрували, що при певних експериментальних умовах скорочення сечоводу стимулюється багатьма агентами, включаючи гістамін і б-адренергічні препарати. В цілому, існує згода, що сечовід має б-(стимулюючі) і в-(пригнічуючи) адренергічні рецептори, хоча на сьогодні фармакологічна характеристика цих препаратів недостатня. Деякі докази свідчать релаксуючий ефект на гладкий м’яз в-адренергічних агоністів передається шляхом генерації циклічної АМР [57]. Однак, BAKER [66] і KILL [53,54] погоджуються, що у здорових людей фізіологічні дози канхоламінів не змінюють сечову динаміку. Невідомо, чи відповідатиме обструктований або хворий людський сечовід на медикацію. Детрузоний м'яз сечоого міхура відрізняється від м’язу сечоводу і чітко може стимулюватись парасимпатоміметильними ліками. М’яз детрузора може бути пригнічений антихолінергічними ліками. Справді, в клінічній практиці часто спостерігають, що пацієнт з інфравезик. О. нездатний сечитись після призначення антихолінергічних ліків. Хоча симпатектомія значно не змінює сечоспуск, існують докази, що шийка сечового міхура знаходиться під впливом симпатичної нервової системи [89]. б-адренергічні ліки можуть викликати затримку сечі у людей і навпаки – б-симпатоміметики можуть викликати стресове нетримання.
ВПЛИВИ ОБСТРУКЦІЇ НА НИРКОВУ СИСТЕМУ
Повна обструкція збиральної системи інколи призводить до повної деструкції блок. нирки. Часткова або менш тривала обструкція ослаблює різноманітні ниркові функції, звичайно, в передбачуваній послідовності. Ці зміни можуть бути зворотними після відновлення нормального дренажа.
НИРКОВЕ ПОШКОДЖЕННЯ
Клініцисти ідентифікували ниркові функції, які ослаблюються обструкцією. Здатність до концентрації сечі – перша функція, яка втрачається після одно- [90,91,92] чи двобічної сечовідної обструкції [93-98] сечової обструкції. Потім знижується здатність екскретувати кислоту [90,92,93,96,97]. Далі знижуються КФ ти нирковий кровіток [90-92,9]. Через деякий час після однобічної обструкції можуть бути зниженими швидкості екскреції ниркою на стороні обструкції натрію [91,92] і фосфату [91,93]. Оскільки пацієнти з сечовою обструкцією звичайно залишаються на натрієвому балансі, повинно, як правило, бути зниження швидкості натрієвої реабсорбції в пропорції до падіння швидкості фільтрації.
Питанням, яке часто ставлять і яке має більше, ніж академічний інтерес є: “Як довго після періоду обструкції нирка здатна функціонувати?” Існує багато опублікованих повідомлень про відновлення ниркової функції через місяці і навіть роки повної обструкції. Більшість цих повідомлень неповністю документовані і тому непереконливі. Невизначеність в багатьох цих випадках стосується тривалості обструкції, її повноти і ступеня відновлення. Часто початок обструкції датують лише тим часом, коли відмічають “відсутність функції” на серії в/в урограм. Відновлення функції після уретеро-везикального анастомозу кінець – вбік оцінюють по появі контрастного матеріалу в мисці після в/в введення. Однак, така оцінка неадекватна, оскільки конкретний матеріал може екскретуватись іншою ниркою і передаватись шляхом рефлюксу в реімплантовий сечовід.
Персистування зниженої ниркової функції може слідувати за частковою, як і за повною обструкцією. Наприклад, BRATT et al.[100] повідомили про дослідження 28 пацієнтів, яких простежили від 2 до 5 років після пієлопластичного відновлення часткової обструкції. В більшості цих пацієнтів заг. КФ (кліренс ендог креатині ну) не збільшилась, хоча були свідчення покращення до деякого ступеня функції оперованої нирки. В чотирьох задовільно документованих випадках спостерігали деяке відновлення ниркової функції, відповідно, через 33,56,69 та 98 днів повної обструкції [94,101-105] [103]. Ці 4 випадки зібрані з величезного клінічного досвіду і являють верхню межу виживання нирки людини після повної обструкції.
Ступінь відновлення уважно вивчали в експериментах на собаках. КФ відновлювалась на 70-100% від норми через 1-2 тижні обструкції [104,105] і на 20-30% після чотирьох тижнів обструкції [104, 106]. Після 6-8 тижнів [104] залишалась лише невелика здатність утворювати сечу.
ПОСТОБСТРУКТИВНИЙ ДІУРЕЗ
Інколи після ослаблення обструкції н.с. тракту має місце період негативного балансу рідини і натрію. Повідомлення про цей так званий “постобструктивний діурез” показують, що він може персистувати від кількох годин [107-110] до кількох днів [111,112]. В деяких випадках в/в вводили великі об’єми рідин для попередження шоку. Термін “постобструктивний діурез” використали для позначення декількох різних функціональних станів [113]. Транзиторне підвищення об’єм сечового потоку спостерігали досить часто після корекції обструкції. Хоча часто це дуже розведена сеча, в деяких випадках може екскретуватись велика кількість натрію: 1) якщо натрій затримався під час періоду обструкції; 2) якщо в/в влили великий об’єм натрійвмісних розчинів; 3) якщо присутній гострий тубулярний некроз чи нефрит з втратою солі (or salt-wasting nephritis); 4) якщо вводили діуретики. Значно рідше спостерігали невідповідно велику втрату води і солі. Цей феномен краще можна назвати нефропатією з втратою натрію, але він, до деякої міри, помилково включений разом з іншими формами постобструктивного діурезу.
В більшості пацієнтів, госпіталізованих з обструкцією сечового тракту або немає значного натрійурезу після звільнення обструкції або ж є фізіол. діурез, який вивільняє надлишкову кількість затриманого натрію і води, зменшуючи загальний натрій і екстрацелюлярний об’єм в організмі до норми. PERSKY і співавт. [111] вивчили 6 послідовних пацієнтів, госпіталізованих з гострою затримкою сечі і встановили, що жодному з них не потрібно було ні парентерального натрію ні води після катетеризації сечового міхура. Один з цих пацієнтів, однак, залишився на негативному водному балансі (1-2л/день) і негативному натрієвому балансі (150-200 мекв/день) протягом 4 діб після послаблення обструкції. EISEMAN et al. [107] повідомили про 24 пацієнтів з затримкою сечі, з яких лише один мав великий стійкий діурез (сечовий об’єм переважав водний прийом на 8 л/день). MULDOWNEY et al. [112] показував, що пацієнти з довготривалою обструкцією часто мають підвищений придатний для обміну загальний натрій організму і що після послаблення обструкції екскреція ниркового натрію перевищує прийом поки пул натрію, придатного для обміну не повернеться до