В клін. дослідженнях не повідомлено про вимірювання ниркової функції до і після послаблення О. в одного й того ж пацієнта. Тим не менше, ми спокійно можемо висловити припущення, що в постобстр. пацієнта фільтрація не більша, ніж нормальна під час періоду дікрезу. Підвищення натрієвої екскреції до швидкостей, які перевищують прийом, показує, що існує ненормально знижена швидкість реабсорбції натрію в ниркових трубочках. Як показали тваринні моделі, високі рівні в плазмі деяких субстанцій чи комбінації субстанцій, які в нормі екскретуються ниркою, можуть пригнічувати натрієву реабсорбцію. Клінічні спостереження, що невідповідна депресія абсолютн. і фракційної натрієвої реабсорбції представлені лише коли сечовина крові підвищена добре погоджується з заключенням BRICKER et al, що натрійуретична субстанція присутня в високих концентраціях при нирковій недостатності [192-195]. # WRIGHT F.S. HOWARDS S.S., Obstructive injury. ??? The Kidney, 1981.

На заключення, постобстр. нефропатія з втратою натрію зустрічається зрідка і вимагає розмежування з нецукровим діабетом – подібного до нефропатія, поєднаної з хрон. О. внаслідок фізіологічного діурезу, який часто настає після послаблення О. і від ятрогенного натрійурезу вторинного до невідповідної в/в терапії. Він має місце в клін. ситуаціях відносно гострої і важкої О. і запущеної, але зворотної ниркової недостатності.

Лікування

Загальні питання

У пацієнта з О., яка ускладнена інфекцією і генералізованим сепсисом потенційно летальне захворювання і одночасно з відповідною а/б і іншою підтримуючою терапією необхідне послаблення О. настільки скоро, на скільки це можливо. Коли інфекція відсутня, навіть повна О з анурією не вимагає невідкладної операції в зв’язку з доступністю перитонеального діалізу і гемодіалізу. Тим не менше, в більшості випадків блок необхідно локалізувати і швидко лікувати. Вибіркове відновлення обструкт. хвороби показане у пацієнтів, в яких в анамнезі рецидивуючі сечові інфекції, постійний біль, надмірна симптоматика, затримка сечі, рецидивуюча кровотеча або прогресивне ниркове пошкодження, документоване серійними дослідженнями ниркової функції чи радіологічними дослідженнями. Явна присутність залишкової сечі після сечопуску, везикоренальний рефлюкс чи дилатація збиральної система, ще не є показом для хірургічного втручання. Нирка з поширеною екстраренальною мискою і незміненою архітектурою чашок також не вимагає операції.

Коли встановлений анатомічний рівень О. і прийнято рішення про втручання, послаблення О. можна зробити різними способами. Найшвидшим вирішенням є шунтування О. за допомогою трубки у вигляді уретрального або уретерального катетера. Перший може добре переноситися хворим на протязі років, а другий на протязі багатьох діб. Однак, в зв’язку з незручністю і сечовою інфекцією, поєднаними з трубками рекомендована хірургічна корекція первинної хвороби настільки скоро, наскільки дозволяє стан пацієнта. Тим не менше, потрібно підкреслити, що особа з катетером в с. міхурі чи нирці може жити на протязі років і насправді мати незначну втрату ниркової функції або зовсім не втрачати її, не дивлячись на персистуючу інфекцію. В деяких випадках перевагу віддають послабленню О. без корекції підлеглої аномалії шляхом відведення сечового струмка над рівнем блоку. Жодна з доступних альтернатив, включаючи нефростомію, пієлостомію, шкірну уретростомію надлобкову цистостомію, уретеро- ілео-шкірний анастомоз (ілеальний кондуїт) уретро-сигмоїдостомію і трансуретеро-уретеростомію не позбавлена серйозних ускладнень. Інколи нефректомія є найбільш розумним видом лікування. Звичайно, ниркову тканину потрібно зберігати, коли це тільки можливою

Однак, коли ясно, що нирка має незначну функцію або зовсім її не має, множинні хірургічні операції з супутньою їм болючістю, схоже даватимуть небагато користі. Обов’язковим перед прийомом рішення стосовно лікування є об’єктивна оцінка внеску обстр. нирки в загальну ниркову функцію. В/в уроградгія і ниркове сканування часто корисні в оцінці ниркової функції, але можуть затуманювати. В важких випадках потрібно проводити визначення роздільної ниркової функції.

В пацієнтів з розширеною нирковою мискою може бути виконана перкутанна нефростомія як неоперативна невідкладна процедура для ефективного дренажа і вивчення ниркової функції. Якщо недофростомічний дренаж залишений на місці, можна визначити ступінь, до якого ниркова ф-я повернеться через декілька днів чи тижнів, що допоможе прийняти рішення стосовно відновної операції чи нефректоманії. Процедура була введена в 1955 р. GOODWIN et al [196], але широко не використовувалася. В зв’язку з недавніми досягненнями з ультразвукових [197] та флюороскопічних методиках і розробці катетерних конструкцій [198] рекомендоване ширше використання перкутанної нефростомії. Нефростомічні трубки можна залишити на місці на дуже тривалий час в окремих пацієнтів [22].

Зрідка механічна О. може бути полегшена за допомогою нехірургічного лікування, як це має місце у випадку опромінення з приводу заочеревної лімфоми. Функціональну О, вторинну по відношенню до нейрогенного захворювання с. міхура можна ослабити комбінацією частого сечопуску, подвійного сечопуску, холінергічних ліків і маневра CREDE. Інтермітуючу уретральну катетеризацію також можна використати для лікування пацієнтів з нейрогенним с.міхурем. Методи варіюють від катетеризації лікарем в стерильних умовах до самокатетеризації пацієнтом, який використовує чистий, але нестерильний катетер. Для попередження інконтиненції між катетеризаціями можуть знадобитись антихолінергічні чи симппатоміметичні ліки на доповнення до цієї програми. Інколи феноксибензамін покращує