На основі рентгенологічного дослідження кісток точно доказано, що людська кістка – це складний орган, багатий на мінеральні ресурси і формується на протязі усього життя, тісно повязаний з усіма органами.

Рентгенологічне дослідження спричинене при травматичних пошкодженнях опорно-рухового апарату, дозволяє оприділити його вид, характер, кількість осколків, чужорідних тіл, а контрольні рентгенограми дають можливість судити про розміщення кісткових відламків про ступінь розвитку кісткових мозолів.

Існує два основних рентгенівських симптоми переломів – лінія перелому і вивих. При деякому розходженні кісткових відламків лінія перелому виглядає у виді плоских просвітлень. Це спостерігається більше всього в кісткових відділах.

При вивченні лінії перелому необхідно оприділити, чи проходить вона через увесь поперечний бік кістки – це повний перелом. Більше, ніж через половину діаметра кістки – тріщина, менше, ніж половина діаметра – надлом.

В довгих кістках між двома стрічкоподібними тінями компактної речовини діафіза простежується просвітлення – мозкова порожнина. Якщо мозкова порожнина простежується по всій довжині кістки, то це свідчить про наявність у ній паталогічного процесу. Нерівність контурів кістки, наявність ліній перелому та кісткових фрагментів є ознакою перелому.

Важливо пам’ятати про наявність в трубчастих кістках дітей епіфізарного хряща, щоби відсутність тіні на рентгенограмі на місці цього хряща помилково не прийняти за відлом кістки.

У людей похилого віку на рентгенограмі кістка виглядає більш прозорою внаслідок остеопорозу (остеопорозом зветься розрідження кісткової тканини та зменшення кількості кісткових пластинок), а на самій кістці з’являються остеофіти – кісткові нарости, які є результатом звапнення зв’язок біля місця їх прикріплення до кістки.

Хребтовий стовп людини, на відміну від інших сучасних ссавців, має риси пристосування до прямоходіння. Це передусім виявляється в його S-подібній зігнутості, що забезпечує високі пружні властивості й можливість легкого зрівноваження голови. Найкраще зігнутість хребтового стовпа людини видно збоку. При цьому помітні чотири фізіологічні вигини. У шийному і поперековому відділах вигини випуклістю повернуті вперед (лор-доз), а в грудному й крижовому – назад (кіфоз).

У тих місцях, де одна кривина переходить в іншу, найчастіше виникають ушкодження, що деякою мірою пояснює найбільшу травматизацію саме цих місць, де межують рухомі або зовсім нерухомі відділи хребтового стовпа.

Рентгенографію хребтового стовпа звичайно виконують у прямій, бічній і рідше в косій проекціях. На задній рентгенограмі тіла всіх хребців, за винятком двох перших шийних, і міжхребцеві диски добре конкурують у вигляді чотирикутних, тіней (хребці) та просвітлень між ними, розміри яких збільшуються донизу, до поперекового відділу.

У дорослої людини бічні, верхні й нижні краї хребців завжди рівні, талію добре видно (особливо поперекових хребців). Добре видно дуги хребців, які мають вигляд поперечних або овальних тіней, що нашаровуються на тіні тіл хребців, поперечні та остисті відростки; менш виразні щілини реберно-хребцевих і дуговідросткових суглобів. Внаслідок викривленості крижової кістки на прямій рентгенограмі всі деталі крижово куприкового відділу хребтового стовпа виявити неможливо. Атлант і осьовий хребець внаслідок на-шарування тіні нижньої щелепи у прямій проекції звичайно майже не видні.

У бічній проекції найбільш чітко видно деталі (передні, задні, верхні й нижні контури тіл хребців, будова їхньої губчаст ої речовини, міжхребцеві отвори, суглобові відростки тощо) шийного і поперекового відділів хребтового стовпа. У грудному відділі всі перераховані деталі значною мірою затушовуються внаслідок нашарування.

На рентгенограмі верхньої кінцівки в прямій проекції виразно видно трубчасту S-подібну зігнуту ключицю. У цій самій та в бічній проекціях чітко окреслена лопатка з її краями і кутами. Добре контурує плечова, а на тильно-долонному знімку променева і ліктьова кістки, їхня внутрішня будова — компактна речовина, губчаста речовина, горбки, ямки та інші утвори. Чітко видно суглобові щілини з рівним контуром (у нормальному стані) кісток, які сполучаються.

Рентгенологічне добре простежується виникнення точок скостеніння в епіфізах та зрощення епіфізів з діафізами в довгих і коротких трубчастих кістках. Особливо наочно на тильно-долонному знімку видно точки скостеніння в кістках зап'ястка, в головках II— V п'ясткових, в основі і п'ясткової кісток та в основі всіх фаланг пальців. Контури і внутрішня будова всіх цих кісток завжди чіткі, якщо немає захворювань і вікових змін. Рентгенографію кисті й дистального відділу передпліччя звичайно роблять для визначення кісткового віку.

Клубову кістку на рентгенограмі в задній проекції добре видно майже в усіх деталях, тільки задня ділянка клубового гребеня закрита тінню крижової кістки. Виразна між лобкова щілина і просвітлення, що відповідає затульному каналу. Краї кістки всюди рівні, ясно вимальовується компактна і губчаста речовина. На передньозадніх знімках добре контурують стегнова кістка, наколінок, великогомілкова й малогомілкова кістки, внутрішня їх архітектоніка (компактна, губчаста речовина, силові лінії, порожнини), а також вертлюги, гребені, ямки тощо. Суглобові щілини точно відбивають форму кісток, що сполучаються, їхні краї мають правильні (рівні) обриси. Особливо чітко видно точки скостеніння в епіфізах і апофізах трубчастих кісток, а також зрощення їх з діафізами.

Рентгенографію скелета стопи звичайно виконують у двох проекціях: тильно-підошвеній і бічній. При цьому можна ви-значити контури і внутрішню будову всіх її кісток (п'яткової і надп'яткової переважно в бічній проекції). Суглобові щілини на рентгенограмі стопи часто взаємно перетинаються, що пояснюється накладенням тіней окремих кісток (у тому числі дистальних епіфізів кісток гомілки) одна на одну. Виразно простежуєтеся поява скостеніння в кістках заплесна, в головках II—V плеснових кісток, в основах фаланг пальців і І плеснової кістки, а також завершення скостеніння стопи. На рентгенограмі черепа дорослої людини в передній проекції добре