РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:

“Пухлини прямої і товстої кишки”

Поліпи прямої кишки

Поліпами називають доброякісні пухлини слизової оболонки прямої кишки, що мають будову аденом. Вони відзначаються м'якою консистенцією, ростуть на низькій ніжці або широкій основі. Розміри їх — від 0,1 до 3 см у діаметрі. Нерідко вони бувають множинними, уражаючи пряму і товсту кишку. Множинні поліпи називають поіліпозом прямої кишки. Поліпи прямої кишки схильні до злоякісного перетворення і вважаються передраковим захворюванням,

Симптомами поліпів є біль, тенезми, виділення слизу і крові під час дефекації. Іноді кровотечі бувають досить сильними і призводять до розвитку значної анемії.

Діагноз ставиться на підставі дослідження прямої кишки — пальцьового, ректальним дзеркалом і ректороманоскопом. Застосовують контрастне рентгенологічне дослідження товстих кишок.

Лікування. Здійснюють електрокоагуляцію поліпа через ректороманоскоп. При злоякісному перетворенні видаляють пряму кишку.

Рак прямої кишки

Рак прямої кишки спостерігається частіше у чоловіків, у віці 40—60 років. Розвивається він на ґрунті поліпів, хронічного проктиту, геморою і виразок прямої кишки. Рак ампулярного і проксимального відділів її, який є залозистим раком (аденокарциномою), виходить з циліндричного епітелію слизової оболонки прямої кишки. Має вигляд великих виразок або скіра, який циркулярно звужує просвіт прямої кишки. Метастазує в заочеревинні лімфатичні вузли і печінку.

Рак ділянки заднього проходу є плоскоклітинним, відзначається швидким ростом з появою виразок і метастазуванням у пахові лімфатичні вузли.

При раку внаслідок росту пухлини поступово звужується просвіт прямої кишки, розвивається затримка ви-порожнень і газів.

Характерними симптомами захворювання є запор і понос, виділення слизу, крові, іноді гною. Кров і слиз виділяються разом з калом, іноді виникають значні кровотечі.

При тривалому перебігу захворювання пухлина проростає навкружні органи (сечовий міхур, матку та її придатки), розвивається кахексія.

Діагноз встановлюється на підставі клінічних симптомів і даних дослідження прямої кишки (пальцьового, ректороманоскопом).

Під час пальцьового дослідження рак визначається у вигляді щільної бугристої пухлини, на пальці рукавички часто виявляються темна кров і слиз. При ректороманоскопії встановлюють розміри і характер пухлини, в разі потреби роблять біопсію.

Рентгенологічне дослідження травного каналу і товстої кишки (іригоскопія) дає змогу визначити локалізацію раку.

Лікування хірургічне. В початкових стадіях проводять радикальне видалення прямої кишки разом з пухлиною. У запущених стадіях накладають протиприродний задній прохід на сигмовидну кишку. Останню виводять через розріз передньої черевної стінки, підшивають до очеревини й апоневрозу і розкривають на 3—4-й день після операції.

Рак товстої кишки

Рак товстої кишки займає третє місце після раку шлунка та стравоходу. Хворіють люди віком 40—60 років і старші. Локалізація раку різна — в сліпій кишці, в ділянці печінкового, селезінкового і ректосигмоїдального кута. По клінічному перебігу розрізняють рак правої і лівої половини товстої кишки. Рак правої половини відрізняється екзофітним ростом, не викликає порушень проходження по кишці.

Рак лівої половини характеризується інфільтрацією кишки з розвитком її обтурації. Хворі скаржаться на біль у животі, схуднення, загальну слабість, виділення слизу та крові з калом, запор з порушенням відходження газів, метеоризм.

Діагноз підтверджується рентгенологічним обстеженням товстої кишки з проведенням контрастної клізми.

Лікування хірургічне. Виконують резекцію товстої кишки в межах здорових тканин.

При операбельних пухлинах правої половини видаляють половину товстої кишки і з'єднують тонку кишку з поперечною. При пухлинах лівої половини видаляють сигмовину кишку, половину поперечної ободової та низхідних. Цю операцію роблять у 2—3 етапи; спочатку резекцію кишки з пухлиною, у другий етап — анастомоз.

При неоперабельних пухлинах правої половини товстої кишки накладають обхідний анастомоз між тонкою та товстою кишкою. При лівобічних ураженнях товстої кишки виконують операцію протиприродного заднього проходу для відходження калу і газу через штучний отвір кишки. Калову фістулу (колостому) накладають на товсту кишку вище місця резекції кишки.

Кал збирають у спеціальні калоприймачі, які фіксують спеціальними гумовими поясами до живота хворого. Необхідно систематично дезинфікувати калоприймачі антисептичними розчинами. Кал не повинен попадати в рану і на шкіру черевної стінки. Калова фістула сприяє загоєнню анастомозу в ділянці резекції кишки. Через З—4 тижні після зрощення анастомозу колостому закривають оперативним шляхом.