Вивихи хребців

Вивихи хребців, якщо вони не задавнені, вправляють закритим способом одномоментно. Асистент фіксує плече до стола. Хірург плавно з наростаючою силою тягне за голову потерпілого, одночасно здійснюючи незначні ротаційні рухи головою, і відхиляє голову назад. Вправлення хребця супроводжується характерним звуком. У разі застарілого вивиху ефективний метод скелетного витягання, накладають торакокраніальну гіпсову пов’язку або використовують пластмасові фтези протягом 1,5-2 міс.

Патологічні вивихи

Патологічні підвивихи і вивихи виникають унаслідок запальних, дегенеративно-дистрофічних, нейротрофічних уражень суглобів, а також (значно рідше) злоякісних та доброякісних пухлин.

При гострих запальних процесах, коли у порожнині суглоба збирається велика кількість запальної рідини (синовіт), створюється настільки високий внутрішньо-суглобовий тиск, особливо у культовому суглобі, що призводить до розриву капсули суглоба, круглої зв’язки і виштовхує головку стегнової кістки із вертлюжної западини.

Нерідко патологічні вивихи чи підвивихи виникають унаслідок деструкції (руйнування) суглобових кінців.

Лікування патологічних вивихів комплексне. Передусім треба полікувати хворого з приводу основної недуги, зупинити розвиток, ліквідувати (або досягти ремісії) патологічний процес у суглобі.

Залежно від характеру запального процесу проводять специфічну терапію. Природжені вивихи та підвивихи виникають унаслідок дії екзо- та ендогенних чинників. Лікування проводять з перших днів народження дитини ортопедичними методами.

Переломи кісток

Серед пошкоджень опорно-рухового апарату переломи кісток складають одну із найтяжчих травм, які супроводжуються тривалою втратою працездатності і нерідко призводять до інвалідності.

Під переломом розуміють повне порушення цілості кістки з втратою нею статичної та динамічної функції, але бувають такі травми, як тріщини, надломи, які виникають внаслідок раптової сильної дії зовнішніх чинників. Крім переломів травматичного походження виникають переломи внаслідок дії патологічного процесу (остеомієліт, пухлини, метастази). Кістка руйнується поступово, і навіть уві сні виникають переломи. Враховуючи анатомічну будову кістки, виділяють діафізарний, метафізарний та епіфізарний переломи. Діаліз менш уражається, ніж метафаз, тому що він має додатковий захист – м’язи. Переломи ще бувають внутрішньосуглобовими і поза суглобовими. У дітей окістя товще, тому перелом з зміщенням відламків буває рідше, а частіше спостерігається перелом за типом зеленої гілки. Зміщення буває у ширину, у довжину, під кутом по периферії. Зміщення можуть бути первинними і вторинними. Виходячи з того, що зміщення відламків багато площинне, то рентгенологічне дослідження треба проводити у двох проекціях. Це дозволяє об’єктивно встановити співвідношення відламків. При переломах ліктьового відростка чи дистального метафаза плеча скорочення триголового м’яза зумовлює зміщення проксимального відламка вгору. Проксимальний відламок надколінка при переломі зміщується проксимально.

Для вибору правильної тактики лікування треба знати вид зміщення відламків і характер самого перелому. Відповідно до характеру площин перелому, вони поділяються на поперечні, поперечно-косі, косі, гвинтоподібні, осколкові.

Репаративна регенерація кісткової тканини.

Наслідки лікування перелому кісток залежать від перебігу процесу зрощення (репаративної регенерації). Ще у давнину людство прагнуло зрозуміти цей процес. Завдяки дослідженням було розроблено концепцію, що в утворенні регенерату беруть участь усі клітинні елементи мезенхімлаьного походження. Вивчалася залежність регенераціях від кровопостачання, гомеостазу, стану нервової і ендокринної систем. У останні роки ХХ століття вивчення процесів регенераціях відбувалося на рівні молекулярної біології і електронної мікроскопії. Було доведено, що перебіг репаративної регенерації залежить від загального стану організму, місцевих змін тканинного метаболізму і має стадійний характер.