Урогенітальний

хломідіоз

Збудники урогенітального хламідіозу – хламідії, які розмножуються і паразитують внутрішньоклітинно. Урогенітальний хламідіоз є найпоширенішою інфекцією, що передається статевим шляхом. Причинами такого широкого розповсюдження цієї хвороби є малосимптомний, або безсимптомний перебіг, складність діагностики і лікування, відсутність специфічних засобів профілактики та інші загальні причини, що сприяють поширенню усіх хвороб, що передаються статевим шляхом.

Шляхи зараження урогенітальною хламідійною інфекцією: статевий, внутрішньоутробний, при проходженні новонароджених через статеві шляхи хворої на хламідіоз матері.

Джерелом збудника є хворі на хламідіоз.

Інкубаційний період 5-14 днів. Вродженого і набутого імунітету немає.

Клінічно урогенітальна хламідійна інфекція проявляється симптомами уретриту (запалення слизової оболонки сечовипускного каналу - уретри) в чоловіків і цервіциту (запалення слизової оболонки шийки матки) у жінок, які в більшості випадків перебігають малосимптомно або безсимптомно. Без лабораторного дослідження встановити етіологічний діагноз (збудника) неможливо.

Можливі ускладнення хламідіозу:

у чоловіків: простатит (запалення передміхурової залози), епідидиміт (запалення придатка яєчка), безплідність;

у жінок: бартолініт, безплідність, ендометрит (запалення слизової оболонки матки), сальнінгіт (запалення маткових труб), пельвіолеринтоніт (запалення тазової очеревини);

у вагітних: позаматкова вагітність, викидень, метвонародження;

у плода: внутрішньоутробний сежис, пневмонія, менінгоенцефоліт;

у новонароджених: кон’юктивіт, пневомнія, вульвовагініт у дівчаток.

Діагноз підтверджують цитологічним дослідженням зскрібків із слизової оболонки методом імунофлюороресценції і серологічним дослідженням (виявленням антитіл).

Лікування: засосовують антибіотики, що проникають усередину уражених клітин-доксициклін, еритроміцин, офлоксацин, ципрофлоксацин, азитроміцин впродовж 7-14 днів.

Профілактика

З метою індивідуальної профілактики застосовують 0,05 % водний розчин хлоргексидину біглюконату у пластмасових флаконах по 100 мм.

Спосіб застосування для чоловіків:

випускають сечу і ретельно миють руки з милом;

статеві органи, промежину, прилеглі частини стегон теж ретельно миють теплою водою з милом і висушують;

названі ділянки протирають тампоном, просякнутим розчином хлоргексидину біглюконату;

у передню частину сечовипускального каналу (уретри) очною піпеткою вводять 1-2 мм цього розчину, затискають зовнішній отвір двома пальцями на 2-3 хвилини і відпускають, після цього не випускають сечі впродовж 2 год;

на облобленні ділянки накладають марлеві салфетки для захисту статевих органів від забрудненої білизни, яку в найближчий час змінюють.

Спосіб застосування для жінок:

1, 2, 3 так само, як у чоловіків;

4) спринцівкою зі стерильним (прокип’яченим) наконечником у піхву вводять 150-200 мл 0,05 % розчину хлоргексидину біглюконату з наступним введенням у сечовипускальний канал 1-1,5 мл цього ж розчину очною піпеткою;

як у чоловіків.

Цей спосіб індивідуальної профілактики найефективніший, якщо він проведений не пізніше 2 год. після кожного статевого зв’язку.

Також з метою індивідуальної профілактики можна використовувати презервативи, які найефективніше захищають від зараження хворобами, які передаються статевим шляхом.