Висота рентгенівської суглобової щілини може бути зменшена в різному ступені до повного її зникнення. Такий стан буває при різному ступені руйнування суглобових хрящів.

Збільшення висоти рентгенівської суглобової щілини спостерігається за наявності в ній рідини, при крововиливі в суглоб, а також при внутрішньосуглобному зростанні пухлини.

Суглобові поверхні кісток покриті замикаючою пластинкою, що складається з компактної речовини, яка на суглобовій западині товщі, ніж на головці. При різних патологічних процесах товщина її змінюється.

ТРАВМАТИЧНІ ПОШКОДЖЕННЯ КІСТОК І СУГЛОБІВ

Рентгенологіяне дослідження, зроблене при травматичному пошкодженні кістково-суглобового апарату, дозволяє визначити його вигляд, характер, локалізацію, наявність осколків, чужорідних тіл, контрольні рентгенограми дають можливість судити про положення кісткових уламків, про ступінь розвитку кістковій мозолі.

Існує два основних рентгенівських симптоми перелому — лінія перелому і зсув уламків. При деякій розбіжності кісткових уламків лінія перелому виглядає у вигляді смужки прояснення. При вбитих і компресійних переломах лінія перелому уявлена смужкою затемнення. Ця ознака спостерігається частіше всього в кісткових відділах переважно з губчастою будовою (метафізи довгих трубчастих кісток — шийка стегнової кістки, проксимальний кінець плечової кістки, дистальний відділ променевої кістки, кістка п'яти).

При вивченні лінії перелому необхідно визначити, чи проходить вона через весь поперечник кістки (повний перелом), більш ніж через половину діаметра кістки (тріщина) або менш ніж через половину діаметра (надлом). В довгих трубчастих кістках переломи ділять на діафізарніе, метафізарні і епіфізарні. По відношенню лінії перелому до суглоба виділяють внутрішньосглобні, білясуглобні і зовнішньосуглобні переломи. Говорячи про лінію перелому, необхідно відзначити, що вона в кістці може мати різний напрям: поперечне, косе, подовжнє, Т- і У-подібне.

Характеризуючи другу ознаку перелому кістки — зсув відламків (мал. 13), необхідно відзначити наступні його види: 1) бічне — по ширині кістки; 2) подовжнє — по довжині кістки (із заходженням, розбіжністю, вклинюванням уламків); 3) кутове; 4) по периферії — з поворотом одного з уламків, частіше дистального, навколо своєї осі (ротаційний вид зсуву); 5) комбінований — наголошується декілька видів зсуву.

Непрямими рентгенологічними ознаками перелому є: деформація кістки, дрібні осколки в м'яких тканинах, тінь гематоми (оскольчаті переломи) і багато інших.

Повне порушення відповідності суглобових кінців кісток називається вивихом, неповне — підвивихом (мал. 14). Для підвивиха характерна клиновидна форма рентгенівської суглобової щілини, зсув осі вивихнутої кістки.

Рис.13. Схема видів зміщення кісткових уламків (по С.А.Рейнбергу):

а – бокове; б - повздовжнє з заходженням; в – повздовжнє з розходженням; г – повздовжнє з вклиненням; д – скісне; е – по периферії

Переломи в дітей обумовлені особливостями структури кісток в них. Кістки в дітей більш гнучкі, тонкі. Окістя еластичне і зберігає свою цілість при різних травмах частіше, ніж кісткові балки. Рентгенологічна картина уявлена слабовираженою або невираженою лінією перелому в губчастій речовині і нерівністю одного або обох контурів кістки на рівні травми. Такі переломи називають піднадкістковими, або по типу «зеленої гілки» (мал. 15).

Мал. 14. Схематичне зображення норми, вивиху і підвивиху полулунної кістки (див. зліва направо): норма; підвивих; вивих.

Іншою особливістю переломів в дітей є розрив в області зони зростання, що має хрящеву структуру, із зсувом ядра окостеніння. Такі переломи називають епіфізіолізами (мал. 16).

В осіб немолодого і старечого віку внаслідок крихкості кісткової речовини переломи виникають від невеликої травми, частіше уламкові, з великим зміщенням уламків.

Мал. 15. Поднадкостнічний перелом. Мал. 16. Епіфізеоліз дистального эпифиза променевої кістки.

Найчастіша локалізація цих переломів — шийка стегнової і плечової кісток, дистальний метафіз променевої кістки і кісток гомілки (мал. 17). Загоєння переломів повільніше в 2—3 рази, іноді утворюється помилковий суглоб.

Патологічні переломи відрізняються від травматичних певним анамнезом, невідповідністю між інтенсивністю травми і характером пошкодження, наявністю деструктивних змін кістки в області перелому, а часто і в інших відділах скелета. Причинами патологічних переломів гущавині всього є пухлини, дисплазії, кісткові кісти і інші.

Рентгенологічний метод дає багато відомостей при контролі за загоєнням перелому. Протягом перших 7—10 днів відбувається розсмоктування пошкоджених кісткових балок і формування первинній з’єднуючотканинної мозолі. На знімках в цей період визначається дещо розширена лінія перелому. Протягом наступних 7—10 днів з’єднуючотканинна мозоль трансформується в остеоїдну тканину, що не містить солей вапна, тому рентгенологічної динаміки ще не спостерігається. Клінічно пальпується щільне утворення на рівні травми. Після 20-го дня формується кісткова мозоль. На рентгенограмі вона визначається на 30—35-й день. Вказані терміни формування кістковій мозолі залежать від віку, локалізації процесу, індивідуальних особливостей організму. Іноді доводиться спостерігати формування надмірної кістковій мозолі у вигляді конгломерату кісткової тканини з безліччю нерівностей.

Рентгенологічне дослідження дозволяє виявити наступні ознаки формування помилкового суглоба: 1) відсутність кістковій мозолі між відламками; 2) закруглення і згладжування кінців відламків; 3) зарощування кістково-мозкової порожнини і утворення по краю уламків замикаючої кісткової пластинки (мал. 18).

Травматичні пошкодження кісток верхньої кінцівки. Переломи лопатки відбуваються частіше всього при прямій травмі. Розрізняють переломи тіла, шийки і суглобових відростків лопатки, а також переломи кутів верхнього і нижнього відростків — акромирна і клювовидного відростка. Переломи шийки лопатки виникають частіше інших, зовнішньо мають ознаки вивиху, що супроводиться зсувом дистальних уламків донизу і наперед. Переломи лопатки іноді поєднуються з переломами ребер.

Переломи ключиці в людей будь-якого віку виникають в результаті безпосередньої травми ключиці, при падінні на лікоть, витягнуту руку, в новонароджених — при застосуванні ручної допомоги в пологах. Локалізуються гущавині всього в середній третині ключиці. В результаті прямої і непрямої травми можуть виникати вивихи грудинного і