Порожнина живота, черевна порожнина, cavitas abdominis, є найбільшою порожниною тіла людини і розташована між грудною порожниною вгорі і порожниною малого тазу внизу. Зверху черевна порожнина обмежена діафрагмою, що відділяє її від грудної порожнини, ззаду поперековим відділом хребетного стовпа, квадратними м'язами поясниці, повздовжно-поперековими м'язами, спереду і з боків - м'язами живота. Внизу черевна порожнина переходить в порожнину малого тазу, яка знизу обмежена діафрагмою тазу.

В черевній порожнині розташований шлунок, тонка і товста кишка (за винятком прямої кишки), печінка, підшлункова залоза, селезінка, нирки, надниркові, сечоводи, а в порожнині тазу - пряма кишка, органи - сечової системи і внутрішні статеві органи. Крім того, на задній стіні черевної порожнини, попереду тіл поперекових хребців, проходить черевна частина аорти, нижня порожниста вена і лежать нервові сплетення, лімфатичні судини і вузли.

Внутрішня поверхня черевної порожнини встелена внутрічеревною фасцією (fascia endoabdomindlis), або зачеревной фасцією (fascia subperitoneаlis), ділянки якої отримали назву залежно від назв м'язів, що покриваються нею. До внутрішньої поверхні цій фасції належить перитальна очеревина (див. нижче). Черевну порожнину в цілому можна побачити, лише видаливши черевину і внутрішні органи. Між черевиною і внутрішньоочеревинною фасцією розташовується жирова клітковина. Особливо значні кількості її знаходяться на задній черевній стіні біля розташованих там внутрішніх органів. Простір між фасцією і черевиною на задній черевній стіні отримало назву зачеревного простору (spdtiurn reiroperitonеale). Воно заповнене жировою клітковиною і органами. Оочеревина, peritoneum, є оболонкою, що вистилає порожнину живота, черевну порожнину, і покриває внутрішні органи, розташовані в цій порожнині. Вона має власну пластинку оболонки і одношаровий плоский (еквамозний) епітелійовий мезотелій. Речовина, яка вистилає стінки черевної порожнини, отримала назву параетальної очеревини (peritoneum parictаle), очеревина, яка покриває органи, називається вісцеральною черевиною (peritoneum visccrale). Загальна поверхня паритальної і висцеральної очеревини в дорослої людини займає площу в середньому 1,71 м2. Обмежуючи замкнуту очеревинну порожнину (cduitas peritonei), очеревина являє собою безперервний лист, що переходить з черевної порожнини на органи і з органів на її стіни. В жінок черевинна порожнина контактує із зовнішнім середовищем через черевні отвори маточних труб, порожнину матки і піхви. В черевинній порожнині знаходиться невелика кількість серозної рідини, що зволожує очеревину, що забезпечує вільний рух дотичних органів, покритих очеревиною.

Відношення очеревини до внутрішніх органів неоднакове . Одні органи покриті очеревиною тільки з одного боку (підшлункова залоза, велика частина дванадцятипалої кишки, нирки, надниркові і др.), тобто лежать ззовні очеревини, зачеревний (ретро- або екстраперитонально). Кожний такий орган називається зачеревним органом (organum retroperifoneаle). Інші органи покриті черевиною тільки з трьох сторін і називаються мезоперитонеальними лежачими органам (висхідна і низхідна кишки ободів). Третя група органів покрита черевиною з усіх боків і займає внутрішньо очеревинне (інтраперитональне) положення (шлунок, тонка кишка, поперечна і сигмовидна кишки ободів, селезінкa, печінка).

Очеревина, що переходить із стін черевної порожнини на органи або з органу на орган, у ряді випадків утворює складки і ямки. При переході на деякі внутрішньоочеревинні лежачі органи чочеревина утворює зв'язки (ligamenta) і подвоєння (дупліатури) очеревини - брижейки. Наприклад, mesenterium - брижейка тонкої кишки (грец. mesos - середній, enteron - кишка), mesocolon - брижейка кишки обода.

Парієтальна очеревина, що вистилає стіни черевної порожнини, на відміну від висцеральної не утворює брижок. Покриваючи передню черевну стіну, париетальна очеревина переходить зверху на діафрагму, з боків - на бічні стіни черевної порожнини, а знизу - на органи порожнини тазу. В лобковій області між очеревиною і зачеревною фасцією є невелика кількість жирової тканини, завдяки чому очеревина тут відсовується догори сечовим міхуром при його наповненні. На всьому протягненні, між пупком і лобковим симфізом, очеревина, що покриває передню черевну стіну, утворює 5 складок: непарну серединну пупкову складку, (plica umbilicаlis mediana), парні медіальну і латеральну пупкову складки (plicae, umbilicаles mediales et plicales umbilicales laterales) (мал. 45). В серединній пупковій складці розташовується зарослий сечовий протік (urachus), що йде в плоду від верхівки сечового міхура до пупка, в медіальних пупкових складках знаходяться зарослі пупкові артерії по яких кров від плоду прямує до плаценти, а в латеральних - нижні надчеревні теї.

Над сечовим міхурем з боків від серединної пупкової складки знаходяться невеликі поглиблення - права і ліва надміхурові ямки fossae supra vesicales dextra et sinistra. Між латеральною і медіальній пупковій складками з кожної сторони знаходиться медіальна пахова ямка fossa inguinalis medialis. В них проектуються поверхнею пахові кільця пахових каналів До зовні від латеральної пупкової складки розташовується латеральна пахова ямка fossa inguinalis lateralis, відповідна глибокому паховому кільцю пахового каналу.

Прямуючи догори, очеревина середньої стіни черевної порожнини переходить на нижню поверхню діафрагми а потім з діафрагми на внутрішні органи (печінку, шлунок, селезінку) і на задню черевну стіну