фізіологічні зміни, що відбуваються в організмі протягом робочого дня. Існує 4 ступеня втоми. Втома 1-го ступеня характеризується незначними зрушеннями фізіологічних функцій; 2, 3, 4-го ступеня – відповідним зниженням поточної працездатності. Другий ступінь втоми характеризується вираженим зниженням працездатності, 3-й - достатньо вираженим, 4-й - різко вираженим. Показниками ступеня втоми служать суб'єктивні та об'єктивні критерії. До перших відносять відчуття втоми, до других - зниження працездатності, зміни артеріального тиску, біохімічні зміни в крові та інші зрушення в організмі. Зниження працездатності можна виразити кількісно шляхом визначення ступеня зменшення продуктивності праці за одиницю часу або шляхом визначення ступеня зменшення тих граничних величин роботи, яких досягають під час максимального напруження. Якісне зниження працездатності характеризується показниками виконуваної роботи, результатами спеціальних проб під час роботи з коригуючими таблицями, оцінкою точності рухів. Про дискоординацію свідчать зміни функціонального стану різних органів і систем, особливо ЦНС й аналізаторів. [58]
Втома, яка розвивається під впливом трудової діяльності, має назву професійної. З втомою пов'язують такі суб'єктивні відчуття, як небажання працювати, загальна слабкість, сонливість, зниження уваги.
Втома, яка нагромаджується щоденно, переходить у хронічну. Цьому сприяють несприятливі зрушення в умовах, коли відновні процеси недостатні для повної нормалізації функцій організму та його працездатності. Коли ж за таких умов несприятливі зрушення в організмі і далі продовжують нагромаджуватись, втома переходить у перевтому. Перевтома - це паталогічний стан, який, ослаблюючи адаптаційні можливості організму, може призвести до підвищеної захворюваності. Прояви перевтоми важко віддиференціювати від доклінічних проявів багатьох захворювань. Це частий головний біль, підвищені дратівливість і втомлюваність, порушення сну. Такі скарги супроводжуються функціональними порушеннями, до яких відносять астеновегетативний синдром і вегетосудинну дистонію. Вони можуть призвести до гіпертонічної хвороби, ішемічної хвороби серця, виразкової хвороби і захворювань нервової системи. Характерним є те, що на всупереч втомі фізіологічні зміни в організмі внаслідок перевтоми не є повністю зворотними.
Таким чином, важливими є заходи профілактики втоми, яка несприятливо впливає на продуктивність праці і здоров'я працівників.
Під профілактикою втоми слід розуміти впровадження комплексу заходів, спрямованих на зменшення її проявів, віддалення часу її настання, запобігання перевтомі. Профілактика втоми повинна забезпечити збереження високого рівня працездатності і продуктивності праці без шкоди для здоров'я людини. [39]
Заходи профілактики втоми розділяють на загальні та спеціальні. До загальних заходів профілактики втоми відносять поліпшення соціального середовища у вигляді підвищення матеріального і культурного добробуту населення, правильної організації трудових процесів, санітарно-гігієнічних заходів, спрямованих на поліпшення виробничого середовища.
До спеціальних заходів профілактики втоми відносять виробниче навчання і тренування, професійний відбір, реалізацію режимів праці, заходи екстреної стимуляції працездатності. [43]
Запобігання втомі і значного підвищення працездатності організму досягають шляхом вправ і тренування в процесі систематичного повторного виконання роботи. Ефект тренування проявляється в тих випадках, коли результат повторної роботи після завершених відновних процесів вищий, ніж був раніше. Систематичні фізичні тренування зумовлюють підвищення активності окислювальних ферментів у скелетних м'язах.
Важливим для підтримки високої працездатності є чергування розумової праці з фізичною. На цьому базується виробнича гімнастика. Найкращі результати дає включення легкого фізичного навантаження всередині робочого дня і після його завершення у людей розумової праці. Такі самі результати дає усунення монотонної праці на конвеєрі, зміна одного виду праці іншим.
Підвищення працездатності і профілактика втоми базуються на раціональних умовах режиму праці та відпочинку. Раціональне використання часу значно підвищує ефективність виробництва. Режим праці і відпочинку мають бути спрямовані на прискорення процесу впрацювання, на максимальне подовження стабільної працездатності і віддалення на кінець, зміни зниження працездатності. [26]
Вибір раціональних режимів тісно пов'язаний зі специфікою виробництва, його ритмом, характером, важкістю і напруженням праці, і тому в окремих випадках необхідним є введення додаткових регламентованих перерв за появи перших ознак зниження працездатності. Фаза стійкої працездатності повинна підтримуватись лише мікро-паузами, які зумовлені закономірностями фізіологічних функцій людини, що відбуваються в процесі роботи. Запобігання втомі всередині робочого дня досягається запровадженням перерви на обід. Кількість регламентованих перерв на відпочинок протягом робочого дня визначають залежно від ступеня і характеру прояву втоми, які зумовлюють динаміку працездатності протягом робочої зміни. Відпочинок на 5-10 хвилин є найсприятливішим, оскільки він забезпечує найбільш інтенсивне відновлення фізіологічних функцій і не порушує сформованої робочої установки. Режим праці та відпочинку включає також загальну тривалість трудової діяльності протягом доби, тижня, сезону, року, частоту і тривалість періодів робочої активності і перерв у процесі цієї діяльності, співвідношення і чергування цих періодів. Перерва на обід повинна бути тривалістю 30-60 хвилин. Виконання інтенсивної м'язової роботи вимагає триваліших перерв, а не дуже інтенсивна робота вимагає частіших, але коротких перерв. Час на відпочинок розподіляють таким чином, щоб 30-35% його припадало на першу половину зміни і 65-70% - на другу. Відпочинок повинен поєднуватись із виробничою фізичною культурою, що сприяє збільшенню життєвої ємності легень, поліпшенню діяльності серцево-судинної системи, збільшенню м'язової сили. Позитивним є також застосування функціональної музики, що сприяє запобіганню розвитку втоми. З метою зняття нервово-психічного напруження у виробничих умовах рекомендується створювати спеціальні кімнати психофізіологічного розвантаження. [7]
Обов'язковою ланкою ефективної профілактики втоми є організація трудового процесу. Раціональна організація праці передбачає найсприятливіший режим праці. У роботу слід входити поступово і зберігати певний її ритм, що сприяє виробленню навичок і сповільнює розвиток втоми. Ритмічна трудова діяльність приблизно на 20-25% продуктивніша, ніж неритмічна. Необхідною є також послідовність у діяльності. Це передбачає регулярну, організовану і планову роботу.
Важливим заходом у запобіганні втомі є механізація й автоматизація виробничих процесів.