Сечовиділення у дітей перших років життя частіше, ніж у дорослих , що пояснюється високим рівнем обміну речовин (особливо води і вуглеводів). У однорічних дітей сечовиділення проходить 16-20 раз за добу, в молодшому шкільному віці – 7-8 раз . При цьому кількість сичі, яка утворюється за добу у дітей менше: в 1-2 роки – 0,6 л; в 3-4 р. –0,9 л; в 5-6 р.– 1 л; в 7-8 років – 1,2 л, в 9-10 р.– 1,2 л. [51]

З першого року життя починається формування умовнорефлекторного механізму довільного сечовиділення, який до 2-3 років чітко виражений. Однак багато дітей (5-10 % ) із збудженням і неврівноваженою нервовою системою часто страждають від нічного нетримання сечі (енурез). З усуненням невротичного стану ці явища припиняються .В нормальній життєдіяльності зростаючого організму велику роль відіграють залози внутрішньої секреції . Гормони, які вони декретують (соматотропні, інсулін, глюкокортикоїди, статеві гормони) зменшують проникливість клітинних мембран, забезпечують доступ в клітини корисних регуляторних речовин. Вони безпосередньо діють на генетичний апарат в кліткових ядрах, регулюючи зчитування спадкової інформації, посилюючи синтез РНК, і, відповідно, процеси синтезу білка і ферментів в організмі. За участю гормонів формуються в організмі, який розвивається, процеси адаптації до різних умов зовнішнього середовища, в тому числі до стресових ситуацій.

Виявлені ритмічні коливання гормональної активності (добові біоритми циклічні зміни секреції ряду гормонів на протязі 3-5 днів), які мають характерні індивідуально типологічні особливості і критичний період в 7-річному віці. [69]

Ще до народження дитини починають функціонувати деякі залози внутрішньої секреції, які мають велике значення і в перші роки після народження (епіфіз, виличкова залоза, гормони підшлункової залози і кори наднирників ).

Гормони коркового шару наднирників (картикоїди) регулюють обмінні процеси в організмі, сприяючи налагодженню білкового вуглеводного і жирового обміну. Їх середньодобова секреція тимчасово знижується в 7-річному віці, але потім знову наростає до дорослого стану.

Епіфіз в дошкільному віці здійснює важливі процеси регуляції водного і селевого обміну в дитячому організмі. Активна діяльність епіфізу подавлює в цей період нижче лежачі структури гіпоталамуса. [35]

З послабленням гальмувальних явищ епіфіза після 7-річного віку наростає активність гіпоталамусу і формується тісний взаємозв’язок його функцій з гіпофізом, тобто формується гіпоталамо-гіпофізірна система, передаюча вплив ЦНС через різні залози внутрішньої секреції на всі органи і системи організму. [55]

Посилення ролі гормонів мозкового шару наднирників (адреналіну, норадреналіну) і підвищення значущості і симпатичних впливів в організмі (тобто оформлення симпатоадреналової системи) відбувається дещо пізніше – до початку перехідного періоду.

Секреція гормону гіпофізу самототропіну нарощується поступово, а у віці 6 років посилюється ще більше, що веде до помітного росту дитини. Однак значний підйом секреції цього гормону приходиться на перехідний період , визиваючи різке збільшення довжини тіла. У розвитку процесів росту поряд з самотропіном приймає участь гормон підшлункової залози – інсулін, який забезпечує анаболічні процеси в організмі, накопичення вуглеводних ресурсів. Порушення гормональної функції підшлункової залози зустрічається вже в дитячому віці, частіше всього у віці 6-12 років, що приводить до захворювання цукровим діабетом . Цьому сприяє порушення режиму та харчування дітей – недостатність рухової активності, ожиріння, переїдання. [72]

Велике значення для правильного росту і розвитку дитини має гормональна активність щитовидної залози, маса якої до молодщого шкільного віку збільшується в 10 разів: від 1 г у новонародженого до 10 г в 10 років. Щитовидна залоза регулює обмін речовин і енергії, окислювальні процеси в мітохондріях. Від секреції її гормонів зал5ежить ріст і диференціація тканин і органів, швидкість за живлення ран, формування правильних пропорцій тіла і нормальний розвиток психіки дитини. Гіпофункція щитовидної залози в дитячому віці (в тому числі пов’язана з недостатнім поступленням в організм йоду) призводить до розвитку кретинізму – затримки росту і розвитку непропорційної будови тіла, і розумової відсталості. Різку реакцію підростаючого організму викликає недостатня функція паро щитовидних залоз, регулюючих кальцієвий обмін в організмі. При гіпофункції вміст кальцію в крові зменшується, збільшується збудливість нервової і м’язової тканин, розвиваються судороги. Гіперфункція парощитовидних залоз приводить до вимивання кальцію з кісток і підвищеннню його концентрації в крові. Це призводить до підвищеної гнучкості кісток деформації скелету і відкладенню в кровоносних судинах і інших органах. [69]

Ранній розвиток вилочкової залози (тимус) забезпечує високий рівень імунітету в організмі. При порушенні її гормональної активності у дітей грудного віку різко знижуються захисні властивості організму, зникає в крові гаммаглобулін, що має велике значення в утворенні антитіл, і дитина вмирає в віці 2-5 місяців.

В цілому, в період молодшого шкільного віку (7-11 років) організм дитини відрізняється гармонічним розвитком і стабільним гормональним статусом. Оптимальне співвідношення секрецій різних гормонів забезпечує нормальний рівень фізичного і розумового розвитку, стійкість організму до зовнішніх впливів.

Фізіологічні можливості адаптації дітей дошкільного та молодшого віку до фізичних навантажень. У дітей дошкільного І молодшого віку нервові центри характеризуються високою збудженістю, відносно слабким розвитком процесів гальмування. Діти відрізняються швидкою втомою, недостатньою увагою. [74]

Малий руховий досвід, слабе відображення в свідомості функціональних змін в організмі при фізичних навантаженнях є причиною недостатнього розвитку суб'єктивних відчуттів втоми. До того ж діти не вміють в потрібній