Швидкість проявляється в елементарних комплексних формах. Протягом дошкільного та молодшого шкільного віку відбувається поступове нарощування фізіологічної лабільності нервових центрів і рухомості нервових процесів. Відповідно, помірно розвиваються різні показники швидкості - час рухової реакції, час одиночного руху та максимальний темп руху. Основне прискорення росту швидкості відбувається з 10 літнього віку.

Час простої рухової реакції на світло в 2-3 роки становить 0,6-0,8с., до віку 5-6 років зменшується до 0,3-0,4с., та все ж вдвічі перевищує показник дорослої людини. Показники швидкості у дівчаток та хлопчиків в дошкільному віці не відрізняються проте в молодшому шкільному віці хлопчики випереджають дівчат. З 5 до 10-літнього віку час реакції в хлопчиків зменшується з 286мс. до 203мс. а у дівчаток з 287мс. до 231мс. (табл. 4) [53]

Таблиця 4 - розвиток фізичних якостей у хлопчиків.

Вік |

Час реакції мс | Темпінг -тест дв/ 10с | Швидкість бігу м/с | Висота прижка см

5-6 | 286 | 47,8 | 4,07 | 25,6

7-8 | 219,7 | 53,9 | 4,83 | 30,6

Зменшення часу реакції неоднакове для різних груп м’язів, а величина показника залежить від вроджених особливостей.

Біля 20-25% 6-7 літніх дітей характеризуються низькою рухомістю нервових процесів. Це так звані "повільні" діти. Вони хоч і мають розвиток відповідний до вікових норм, але їх реакції загальмовані, а працездатність нижче в 2-3 рази ніж у "швидких” дітей. Такі діти можуть засвоювати тільки ту інформацію, що подається в повільному темпі. І втрачають в середньому біля 60%, якщо вона подається швидше. У них погано розвинута координація рухів. На навантаження в умовах дефіциту часу вони реагують підвищеною частотою серцебиття і дихання, емоціональною напругою. Ці діти як правило відстають в знаннях в школі. В них уповільнене навчання рухомих навиків, більш низький (на 20-30%) темп руху, та проблеми з різким переключенням швидкості, напряму, форми діяльності. Ці діти потребують уваги з боку батьків, вчителів, тренерів. [62] В процесі їх навчання бажано уникати важких рухових програм, важкого вибору в умовах нестачі часу, швидкого темпу рухів.

Швидкість одиночних рухів відмінна для різних груп м”язів в різних вікових категоріях. В 4-5 років вона більша для проксимальних частин кінцівок, ніж для дистальних. З 6-7 років починає переважати швидкість руху м'язів, що керують дистальними сегментами. У дітей 4-5 років більша швидкість одиночних рухів м”язів плеча та бедра. А з 6-7 років наростає швидкість руху пальців. [79]

Максимальний темп руху поступово зростає в молодшому шкільному та дошкільному віці і особливо інтенсивно у хлопчиків.

Підвищення темпу рухів повязане з підвищенням рухомості нервових процесів, лабільності нервових центрів, швидкості розвитку збудження та швидкості проведення в нервових і м”язових волокнах, а також зі збільшенням швидкості розслаблення м”язів.

Широко розповсюджений на практиці теппінг-тест - кількість постукуваня зап"ястям в максимальному темпі за 10 секунд. За період з 5 до 10 років зростає у хлопчиків від 47,8 до 62,4 рухів. Швидкість бігу за цей період зростає в 1,5 рази. Відмінності у швидкості бігу в період до 11 років між дівчатками та хлопчиками майже немає, вона виражається в старшому віці на користь хлопчиків. Час виконання швидкісних вправ для дітей не повинен перевищувати 2с., для дітей молодшого шкільного віку 5-6с. (для дорослих - 10-15с). [56]

Абсолютна сила м'язів в молодшому шкільному та дошкільному віці наростає помірно, її приріст пов'язаний зі збільшенням величини деяких м'язових волокон, розвитком потужних швидких м'язових волокон у складі м’язів і загальним збільшенням маси м’язів. В різних м'язових групах приріст маси м’язів, зміна складу волокон і м'язової сили відбувається нерівномірно. Основний приріст м'язової сили відбувається після перехідного періоду онтогенезу (з 14 років). [12]

Відносна сила у дошкільників майже не змінюється, так як приріст м'язової сили не перевищує приріст маси тіла. Тільки з 6-7 років, коли приріст сили переважає над приростом маси тіла, відносна сила дитини починає збільшуватися. [59]

В віці 4-5 років вага м'язової маси в 7-8 разів менша, ніж у дорослих, і сила м’язів менше в 9-14 разів. В новонароджених вага м'язової маси становить 23% ваги тіла, в 7-8 років - 27%, (у нетренованих дорослих - 44%, в спортсменів - 50% і більше. )

Сила м’язів рук і нуг у дітей дорослого дошкільного віку (5-6 років) менша ніж у молодшому шкільному (7-8 років). У дошкільному віці сила м”язів тулуба більша ніж у м’язів кінцівок. За період з 4 до7 років сила різних м’язів збільшується приблизно в 1,5 (а то й в 2) рази. Наприклад, станова сила від 18 до 29 кг, сили правої руки – від 7 до 12 кг, сила лівої руки – від 5 кг до 10кг. За період з 7 до 11 років відбувається ще один приріст сили приблизно в 1,5-2 рази. Сила м”язів у дівчат та хлопців 7-8 років однакова, а в 10-11років в зв'язку з швидким розвитком жіночого організму сила дівчат переважає. [65]

Підвищений м'язовий тонус у хлопчиків і перевищення сили м’язів-згиначів над розгиначами затрудняють у дошкільному віці збереження випрямлених поз, їм важко довго сидіти з рівною спиною, зберігати вертикальне положення довше 2 хвилин. В 6-7 років найбільшу силу мають м’язи-згиначі тулуба, бедра і згиначі на підошвах. В 9-11 років збільшується сила розгиначів. Мала сила м’язів хребта - вона становить у дітей 7-8 років 35% від величини в дорослих. Відсутність