Швидкісно-силові можливості дитини розвиваються поступово, по мірі підвищення лабільності мотонейронів, швидкості активації і втягнення в роботу різних рухових одиниць, можливості їх синхронізації. Ці функціональні особливості становлять так звану вибухову силу, яка проявляється в показниках кидків, прижків, метань, її показники у дошкільному віці невисокі - діти 5-6 років засвоюють біля половини стрибкових вправ.

Деяке збільшення приросту швидкісно-силових показників спостерігається в 7-9 років, але основний приріст відбувається тільки після 11 років.

Загальна витривалість (тривалість бігу при 70% швидкості) починає збільшуватись в молодшому шкільному віці, коли достатнього розвитку досягають серцево-судинна і дихальна системи і збільшується значення МПК. В віці 7-11 років помітно збільшується витривалість до аеробної роботи (становить 50% від максимуму), але не зростає витривалість до анаеробної роботи (100% від максимальної потужності). [33]

В віці 8-10 років відбувається приріст швидкісно-силової витривалості при стрибках у висоту. Статична витривалість при підтриманні статичних поз (табл. 5) і при виконанні статичної роботи невелика. Статична робота не рекомендується дітям в дошкільному віці, так як викликає в них негативні реакції серцево-судинної системи, супроводжуються сильно вираженим феноменом статичних зусиль (після робочого посилення дихання та серцебиття) і потребують довгого відновлення. З 10 років статична витривалість підвищується на 40-50%, її інтенсивне збільшення відбувається у значно старшому віці.

Таблиця 5 - вікова динаміка рівноваги в стійці на одній нозі.

Вік | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17

Час утримання | 14 | 20 | 22 | 25 | 27 | 45 | 52 | 55 | 50 | 45 | 44

Спритність - комплексне поняття, в його структуру входить можливість швидкого опанування нових вправ, координоване виконання складних рухів і ефективна дія в важких ситуаціях. Спритність не так щільно контролюється генетичною спадковістю і відноситься до тих що найбільш піддаються тренуванню. Розвиткові спритності у дітей сприяє дозрівання вищих відділів мозку, удосконалення центральної регуляції моторних функцій, покращення функцій скелетних м’язів. [50]

Вже в дошкільному віці швидко зростає точність метання в ціль, точність стрибку. В структурі основних рухових здатностей дитини 3-6 літнього віку спритність становить 52-57%.

Найбільші зсуви координаційних здібностей виявляються після 7 років - в молодшому та середньому шкільному віці. Покращення функцій чолових частин в молодшому шкільному віці забезпечує ріст навчання дітей, прискорює формування рухових навиків, покращує процеси програмування і перепрограмування, внесення змін в моторні програми, підвищує здатність виділяти з зовнішніх сигналів найбільш інформативні признаки, посилює мовну регуляцію рухів. Все це покращує прояв спритності в дітей. [19]

Розрізняють спритність "тілесну" та "предметну", їх розвиток відбувається гетерохронно. Особливо виражена в часі розвитку "предметна" спритність.

Але показники координації та точності в дітей 7-8 років в 1,5-2 рази нижчі ніж у 14-15 літніх. Вони різко погіршуються при нестачі зорової інформації. На 30-50% вони є менш стабільними ніж у дітей 11-12 років.

Гнучкість одна з найбільш ранніх якостей. Починаючи з 4 річного віку, вона швидко покращується на протязі всього дошкільного віку та молодшого шкільного віку завдяки хорошій розтяжності м’язових волокон у дітей. У всіх вікових етапах гнучкість краще виражена у жінок в порівнянні з мужчинами. [8]

Діти дошкільного та молодшого шкільного віку вирізняються при фізичних навантаженнях швидким впрацюванням і швидким відновленням. В цьому віці характерна мала вираженість стійкого стану і швидкий розвиток втоми. Вони не переносять монотонної діяльності, тяжких статичних навантажень. Ефективність механічної роботи низька: ККД становить 10-12%, тоді як у дорослих - 20-25%, а у спортсменів приблизно 30-35%. [47]

Діти легше переносять навантаження аеробного характеру і майже не адаптовані до анаеробної праці. Однак аеробні можливості в них ще не достатні. Високий розхід кисню, обумовлений інтенсивним енергообміном, потребує постійного швидкого притоку кисню. В додачу до цього киснева вартість роботи в дітей через недосконалість рухомих навиків і недостатньої координації рухів вища ніж у дорослих. З цією високою потребою в кисні не справляються кисневотранспортні системи. Неефективне дихання, мала величина систолічного об'єму крові, низький кисневий вміст крові не забезпечують належного рівня кисневої потреби. Можна відзначити, що 1 л кисню в дошкільнят і молодших школярів витягується з 5л альвеолярного повітря (дорослі - 3,5л) із 12л. крові (у дорослих - 8л), при малому об'ємі серця і легень діти на фізичні навантаження реагують значним підвищенням частоти серцебиття і дихання. [71]

Величина систолічного об'єму крові у дітей молодшого шкільного віку підвищується при інтенсивній роботі до 70мл, хвилинний об'єм крові становить 13-15л/хв., при цьому частота скорочень серця може підвищуватись до 240 уд/хв. І більше. Важливою особливістю регіонарного кровообігу є збільшення ЧСС, систолічного і хвилинного об'єму кровотоку при роботі ногами, ніж при роботі руками. При цьому робота руками призводить до підвищення ЧСС, а ногами - систолічного об'єму крові. Адекватні навантаження для дітей молодшого шкільного віку при роботі руками в 2-2,5 рази менше по потужності, ніж при роботі ногами. У тренованих дітей МОК при стандартних навантаженнях досягає робочого рівня, ці зрушення є більш економними і швидше відновлюються в порівнянні з нетренованими дітьми. [70]

Робочі зміни