підвищує точність сприйняття, так як при цьому зображення попадає на найчутливішу область сітківки - у центральну ямку. В 6 місяців появляються реакції антиципації -попередній рух очей до сигналу. У дітей 4-6 років очне яблуко ще недостатньо виросло в довжину. Хоч кристалик ока має високу еластичність і добре фокусує світлові промені, але зображення попадає за сітчатку, тобто виникає дитяча далекозорість. В такому віці ще погано розрізняються кольори. (У новонароджених, наприклад, кількість колбочок в 4 рази менша, ніж у дорослих). Із врахуванням цих особливостей для дитячих ігор і вправ з предметом треба підбирати великі і яскраві предмети (кубіки, м'ячі та ін.). В подальшому з віком проявлення далекозорості зменшується, росте кількість дітей з нормальною рефракцією. Однак вже в перші роки шкільного життя зростає число близоруких дітей через неправильну посадку при читанні, систематичного розгляду предметів на близькій відстані від очей (табл. 3). [47]
Близорукість виникає через те, що виникаюче при цьому напруження окорухливих м'язів, що зводять очі на близькому предметі, призводить до втрати очного яблука. В результаті фокусування променів відбувається перед сітчаткою, викликаючи розвиток близорукості.
Велике значення для покращення зорової функції має емоційний характер занять з дітьми, використання різних ігор. Гострота зору поступово підвищується у дітей: в 1 р. — 0.1, в 2 р. — 0.4, в 4 р. - 0.7, в 5 р. — 0.9 і до 7-8 років вона досягає нормальної величини дорослої людини - 1.0. В процесі гри гострота зору у дітей підвищується на 30%. До 10 років вона досягає дорослого рівня. [59]
При переході від дошкільного до молодшого шкільного віку по мірі покращення взаємозв'язку зорової інформації і рухливого досвіду покращується оцінка глубини простору. Поле зору різко збільшується з 6 років, досягаючи до 8 років дорослих величин. [6]
Зорові сигнали відіграють важливу роль в керуванні руханою діяльністю дитини на протязі перших шести років життя. Але обробка зорових сигналів мозком ще недосконала. Вона в основному обмежена аналізом окремих признаків предмету, що відбувається в зорових центрах потиличної області кори, і генералізованим розповсюдженням цієї інформації на інші ценри кори. [3, 7]
Якісна перебудова зорових сприйняттів відбувається у віці 6 років, коли починається втягнення в аналіз зорової інформації асоціативних нижньотім'яних зон мозку. При цьому значно покращується механізм пізнання цілісних образів.
Слухова сенсорна система дитини має важливе значення для розвитку мови, забезпечуючи не тільки сприйняття мови посторонніх осіб, але і відіграючи формуючу роль системи зворотнього зв'язку при власній вимові слів. [51] Саме в діапазоні мовних частот (1000-3000 Гц) спостерігається найбільша чутливість слухової системи, її збудженість на словесні сигнали особливо замітко підвищується в віці 4 років і продовжує збільшуватись до 6-7 років. Але гострота слуху у дітей в 7-13 років (пороги чуйності) все ще гірше, ніж у 14-19 років, коли досягається найбільш висока чутливість. Улцтеи особливо широкий діапазон почутих звуків - від 16 до 22000 Гц. У віці 15 років верхня границя цього діапазону знижується до 15000-20000 Гц, що відповідає рівню дорослих людей.
Слухова сенсорна система, аналізуючи тривалість звукових
сигналів, темпу і ритму рухів, бере участь у розвитку почуття часу, а завдяки наявності двох вух (бінауральний слух) - включається у формування просторових уявлень дитини. [12]
Уже під час внутрішньоутробного розвитку і з перших днів життя у дитини є шкірна чутливість, яка забезпечується тактильною, больовою і температурною рецепцією.
Рухова сенсорна система дозріває у людини одною з перших. Формування пропріорецепторів - м'язових веретен і сухожильних рецепторів починається уже з 2-4 місяця внутрішньоутробного розвитку і продовжується після народження до 4-6 років. Підкоркові відділи рухової сенсорної системи дозрівають раніше, ніж коркові: до 6-7 років об'єм підкоркових утворень збільшується до 98% від кінцевої величини у дорослих, а коркових утворень - лише до 70-80%. [26]
У дітей 1.5-2 місячного віку здійснюється лише грубий аналіз пропріоцептивної інформації. В подальшому тонкість аналізу підвищується. Це різко покращує можливість регуляції рухової активності і вироблення нових навиків. Умовні рефлекси на пропріоцептивні подразники виробляються з 3-4 тижневого віку дитини, постійно вдосконалюючи схему його моторних можливостей. Разом з цим пороги розрізнення сили м'язового напруження у дошкільнят все ще перевищує рівень показників дорослого організму в декілька раз.
Вестибулярна сенсорна система є одною з самих давніх сенсорних систем організму і в ході онтогенезу вона розвивається також дуже рано. Рецепторний аппарат починає формуватися з 7 тижневого віку внутрішньоутробного розвитку, а у 6-місячного плода досягає розмірів дорослого організму. [68]
Вестибулярні рефлекси проявляються у плода вже з 4-го місяця, визиваючи тонічні реакції і скорочення м'язів тулуба, голови і кінцівок. Рефлекси з вестибулярних рецепторів добре виражені на протязі першого року після народження дитини. З роками у дитини аналіз вестибулярних подразнень вдосконалюється, а збудливість вестибулярної сенсорної системи знижується, і це зменшує проявлення побічних моторних і вегетативних реакцій. При цьому багато дітей проявляють високу вестибулярну стійкість до обертання і поворотів. Раннє появлення контактів вестибулярної сенсорної системи з моторною системою та з іншими сенсорними системами дозволяє дитині до 2-3 років освоїти основний фонд рухів і починати заняття фізичними вправами з перших років життя - плаванням з перших тижнів життя, гімнастикою і фігурним катанням з 3-4 років і т.д.
Тактильна сенсорна система розвивається рано, знаходячи вже у новонароджених спільне рухове